11а-387/07
УХВАЛА
Іменем України
4 травня 2007 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:
головуючого - Яременка О.Д.,
суддів - Голубицького С.С., Момота В.І.,
за участю : прокурора - Дудинської Т.М.,
без участі засудженого та його захисника-адвоката, розглянувши кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця с.Раївка Альшеєвського району Башкирської АРСР, мешканця АДРЕСА_1, татарина, громадянина України, з освітою 5 класів, одруженого, пенсіонера, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, визнано винним у вчиненні злочинів і засуджено :
· по ч. 1 ст. 125 КК України, до штрафу в розмірі 680 гривень ;
· по ч.1 ст.121 КК України, до позбавлення волі строком на п'ять років і три місяці.
Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, за сукупністю злочинів, йому призначено покарання у вигляді п'яти років і трьох місяців позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого на користь НДЕКЦ УМВСУ у Львівській області 47 грн. судових витрат за проведення по справі експертиз.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 31 липня 2006 року близько 18 год. 15 хв. в с.Лешнів Бродівського району Львівської області перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля загорожі господарства гр.ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків, які виникли через відмову ОСОБА_3 пригостити його спиртними напоями та повернути 15 грн. боргу, умисно нанісОСОБА_3удар рукою по голові, від чого той впав на землю, і після цього наніс йому ще кілька ударів ногами у голову, чим умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
Він же, 31 липня 2006 року близько 18 год 30 хв., у тому ж населеному пункті, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці навпроти бару "Діана", у відповідь на запитання гр.ОСОБА_4 за що він побив старого ОСОБА_3, із злості, на грунті неприязних стосунків, наніс ОСОБА_4 удар ножем в грудну клітину зліва, чим спричинив потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження.
В своїй апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 не оспорюючи юридичної кваліфікації дій ОСОБА_2 дану судом першої інстанції і його вини у скоєному вказує, що при призначенні покарання його підзахисному суд не врахував, що він є пенсіонером і особою похилого віку, має постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно, не має судимості, та має поганий стан здоров'я, що може негативно вплинути на його фізичний та моральний стан у місцях позбавлення волі і призвести критичних наслідків, а тому вважає, що даний вирок для ОСОБА_2 є занадто суворим, в зв'язку із чим просить апеляційний суд пом'якшити призначену засудженому міру покарання, застосувати до нього положення ст.ст. 69, 75 КК України призначивши йому покарання з іспитовим строком.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст вироку суду і зміст апеляційної скарги, виступ прокурора про її відхилення і залишення вироку суду без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як видно із вироку, при призначенні покарання засудженому суд взяв до уваги ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, серед яких один є тяжким, його особу, що він є особою пенсійного віку, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується посередньо і на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, а також наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та відсутність по справі обставин, які пом'якшують покарання.
При чому, обставини на які посилається адвокат у своїй апеляції - пенсійний вік засудженого, наявність постійного місця проживання, а також, що відповідно до ст.89 КК України він вважається особою раніше не судимою, були суду першої інстанції відомі.
Саме з врахуванням цих обставин, незважаючи на вчинення ОСОБА_2 двох умисних злочинів проти життя і здоров'я особи, один з яких є тяжким, та наявність по справі обставин, що обтяжують покарання, суд призначив йому мінімальну міру покарання ближчу до її нижньої межі передбаченої санкцією ч. 1 ст.121 КК України - у вигляді п'яти років і трьох місяців позбавлення волі, а також застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Не можна погодитись і із ствердженнями адвоката в апеляції про виключно позитивну характеристику засудженого по місцю проживання, адже, як вбачається із наявної в матеріалах справи його характеристики наданої сільським головою (а.с.80), за своїм характером ОСОБА_2є людиною запальною. Самі односельці - ОСОБА_5(а.с. 119-120), ОСОБА_6 (а.с.139) та його дружина ОСОБА_7 (а.с.31) в своїх показах на досудовому слідстві характеризували засудженого, як людину схильну до вживання алкоголю, який на нього діє пагубно, поскільки після його вживання ОСОБА_2змінює свою поведінку, себе не контролює, бешкетує, поводиться нагло і сварливо. Згідно довідки про судимість (а.с.83) ОСОБА_2є особою, що раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. За таких обставин ствердження адвоката про виключно позитивну характеристику засудженого не відповідають дійсності, а тому у вироку суд правильно вказав, що ОСОБА_2є людиною яку можна охарактеризувати посередньо.
Надуманими є і ствердження адвоката про поганий стан здоров'я ОСОБА_2, поскільки в матеріалах справи відсутні дані про наявність в нього хвороби, яка-б перешкоджала відбуттю ним призначеного покарання. Не навів таких даних та не закріпив їх документально і адвокат у поданій апеляції.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що при винесенні вироку по справі судом першої інстанції були дотримані загальні засади призначення покарання передбачені ст.65 КК України, а покарання призначене засудженому, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, яке, з врахуванням обставин справи і особи засудженого, не можна визнати явно суворим та несправедливим.
Підстав для призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України судова колегія не вбачає.
З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до переконання про необхідність залишити вирок місцевого суду без змін, а апеляцію адвоката - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2007 року яким ОСОБА_2 було визнано винним і засуджено по ч.1 ст.125, ч.1 ст.121 КК України - залишити без змін, а апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.