Справа № 11а-566 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Хома О.П.
Категорія: ст.382 ч.1 КК України Доповідач: Яременко О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня' 2007 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Яременка О.Д. Суддів: Вовка А.С, Приколоти Ю.А., З участю: прокурора Ходачкевича Ю.І., засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2
розглянули у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за
апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 02 квітня 2007 p., -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_1,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пісочна Миколаївського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не судимого, працюючого з 2002 по 2006 рік Пісочнянським сільським головою Миколаївського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 засуджено:
за ст.367 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік;
за ст.382 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 8500 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до штрафу в розмірі 8500 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_1 перебуваючи на посаді сільського голови Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, повноваження якого передбачені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні" і будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, всупереч вимог ст.124 Конституції України та п.п. 1,2,7 п.3 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" в 2004 році умисно перешкодив виконанню судового рішення та вчинив службову недбалість, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, підриваючи авторитет і престиж органів місцевого самоврядування, не вжив заходів до виконання рішення господарського суду Львівської області, створивши обстановку, що утруднює ДП „Над Дністром" ВАТ „Львівський керамічний завод" здійснювати свої основні функції, чим заподіяв істотну шкоду інтересам вказаної юридичної особи.
Так, рішенням господарського суду Львівської області від 16 березня 2004 року, що набрало законної сили, виконавчий комітет Пісочнянської сільської ради с Пісочна Миколаївського району зобов'язано було оформити ДП „Над Дністром" ВАТ „Львівський керамічний завод" право власності на будівлю цеху № 2, придбаного останнім на підставі договору купівлі-продажу майна підприємства -банкрута ВАТ „Пісочнянський склозавод" від 27.09.2000 року.
На виконання вказаного рішення господарського суду Львівської області виконавчим комітетом Пісочнянської сільської ради 27 квітня 2004 року прийнято рішення № 40, яким вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на будівлю цеху № 2 для ДП „Над Дністром".
З метою перешкодити виконанню рішення суду ОСОБА_1 власним розпорядженням № 21 від 07 травня 2004 року визнав рішення виконкому № 40 від 27 квітня 2004 року недійсним, покликаючись на відкликаний голос одного із ч.1енів виконавчого комітету.
Продовжуючи свої дії та проявляючи службову недбалість, ОСОБА_1 починаючи з 04 червня 2004 року всупереч вимогам п.п.1,2,7 п.3 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", з метою перешкодити виконанню рішення суду не організував, як керівник виконавчого органу місцевої ради, роботи цього органу по виконанню рішення суду, а безпідставно передав, вирішення питання на пленарне засідання ради, незважаючи на те, що згідно з резолютивною частиною рішення обов'язок по оформленню ДП „Над Дністром" права власності на будівлю цеху № 2 із видачею свідоцтва про право власності покладено на виконавчий комітет Пісочнянської сільської ради.
В результаті цих дій ОСОБА_1 рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2004 року, що набрало законної сили, не виконано і свідоцтво про право власності на будівлю цеху № 2 ДП „Над Дністром" ВАТ „Львівський керамічний завод" не видано, чим ускладнено виконання основних функцій даного підприємства та заподіяно істотну шкоду його інтересам.
На вирок подано апеляцію засудженим ОСОБА_1 В апеляції та доповненнях до неї ОСОБА_1 вказує, що вважає вирок таким, що не відповідає обставинам справи.
Апелянт вказує, що рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2004 року і наказ того ж суду від 29 липня 2004 року „Про примусове виконання рішення" було адресоване для виконання виконавчому комітетові. Пісочнянської сільської ради, а не йому, як сільському голові, і він це рішення сам виконати не міг.
Крім того, апелянт зазначає, що:
- рішення суду не передбачало його негайного виконання, -рішення виконавчого комітету Пісочнянської сільської ради від 27 квітня 2004 року № 40 стасовно виконання рішення господарського суду Львівської області було недійсним, оскільки не набрало законної сили,
· суд першої інстанції не врахував того, що видане ним, ОСОБА_1, розпорядження № 21 про визнання рішення виконкому № 40 від 27 квітня 2004 року недійсним прийняте 7 травня 2004 року, тобто до наказу господарського суду „Про примусове виконання рішення",
· суд не зважив на докази його не винуватості у вчиненні злочинів, викладені у вироку,
· не може бути доказом його вини у вчиненні злочинів рішення Пісочнянської сільської ради від 20 жовтня 2003 року № 117, яким у погодженні оформлення права власності ДП „Над Дністром" на будівлю підприємства було відмовлено, оскільки це рішення було винесене ще до рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2004 року.
Апелянт також вказує, що:
· суд невірно покликається у вироку на покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки вони є неправдивими, суперечать іншим матеріалам кримінальної справи,
· суд невірно зазначив у вироку про заподіяння ним, ОСОБА_1, істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ДП „Над Дністром", оскільки документи про це відсутні;
· суд безпідставно визнав його винним за ст.367 ч.1 КК України, оскільки кримінальний кодекс не передбачає відповідальності за неналежне виконання рішення суду.
Наведене, на думку апелянта, може свідчить про необ'єктивність суду першої інстанції, можливу фальсифікацію доказів, неповноту і однобічність судового слідства.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати вирок і справу відносно нього провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, або ж скерувати її на новий судовий розгляд чи Миколаївську міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, просили скасувати вирок і справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, заслухавши міркування прокурора про необхідність відмовити апелянту в його вимогах та залишити вирок без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає,,виходячи із наступного.
ОСОБА_1 в апеляції правильно вказує, що рішення господарського суду Львівської області від 16 березня 2004 року було адресовано для виконання виконавчому комітетові Пісочнянської сільської ради. Це суд встановив і в судовому засіданні, а також суд встановив і вказав, що на виконання цього рішення виконавчий комітет Пісочнянської сільської ради 27 квітня 2004 року прийняв рішення, яким вирішив оформити право власності та видати свідоцтво на право власності на будівлю цеху № 2 ДП „Над Дністром".
Однак ОСОБА_1 замовчує те, що з метою перешкодити виконанню рішення суду, він власним розпорядженням № 21 від 07 травня 2004 року визнав рішення виконкому від 27 квітня 2004 року недійсним, а далі, перешкоджаючи виконанню рішення суду, не організував роботи виконкому по виконанню цього рішення.
Подальші доводи ОСОБА_1 в апеляції щодо його не винуватості у вчиненні злочинів спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Рішення суду само по собі передбачає обов'язок його виконання згідно резолютивної частини рішення.
Рішення виконкому Пісочнянської сільської ради № 40 від 27 квітня 2004 року є дійсним, оскільки за нього проголосувала більшість ч.1енів виконкому і це засідання виконкому було правомочним.
Розпорядження № 21 від 07 травня 2004 року сільським головою ОСОБА_1 прийнято незаконно, так як рішення виконкому № 40 від 27 квітня 2004 року набуло законної сили. Це суд правильно розцінив як намагання ОСОБА_1 перешкодити виконанню рішення суду.
Суд належним чином дослідив та оцінив в судовому засіданні всі докази по справі, на підставі яких і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.
Рішення № 117 сесії Пісочнянської сільської ради від 20 жовтня 2003 року, на яке покликається ОСОБА_1 в апеляції, господарським судом якраз і було визнано недійсним та зобов'язано виконавчий комітет цієї сільської ради оформити право власності на будівлю цеху № 2, про що правильно вказав суд у вироку, і ОСОБА_1 не мав права перешкоджати виконанню цього рішення господарського суду.
Невірним є покликання ОСОБА_1 в апеляції на те, що покази свідків по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є неправдивими і не можуть бути доказом його вини. Перевіркою справи та матеріалів судового слідства встановлено, що ці покази відповідають дійсності, є правдивими, узгоджуються між собою та з матеріалами кримінальної справи і суд обґрунтовано покликався на них, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.
Засуджений ОСОБА_1 оспорює в апеляції те, що він заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам і інтересам ДП „Над Дністром", мотивуючи це тим, що документи про це відсутні.
Однак, відповідно до кримінального закону України, істотною шкодою, якщо вона має нематеріальний вимір, може визнаватися створення обстановки, що утруднює підприємству здійснення основних функцій. Істотна шкода, якщо вона полягає у заподіянні шкоди нематеріального виміру, - категорія оціночна. Питання про те, чи є така шкода істотною, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин справи. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії ОСОБА_1 ускладнили ДП „Над Дністром" виконання його основних функцій, чим йому було заподіяно істотної шкоди.
Всупереч доводам апелянта суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.1 КК України , вказавши, що ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в судовому засіданні встановив вину ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину, оскільки він неналежно виконував службові обов'язки, не так, як того вимагали інтереси служби. Дії ОСОБА_1, які спричинили істотну шкоду ДП „Над Дністром", входили в коло його службових обов'язків як службової особи, а він виконував їх неналежно.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи та матеріалів судового слідства встановлено, що судом не допущено ніякої фальсифікації доказів, неповноти чи однобічності судового слідства, суд при розгляді кримінальної справи був об'єктивним.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду, викладені у вироку, всупереч доводам засудженого ОСОБА_1,
відповідають фактичним обставинам справи, а тому вважає необхідним відмовити йому в задоволенні його апеляції.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 02 квітня 2007 року про засудження ОСОБА_1 - залишити без зміни.