ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р. Справа № 927/31/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Білі Роси»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025

у справі № 927/31/25 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

до:

1. Фермерського господарства «Білі Роси»

2. ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (далі - позивач; ТОВ «Спектр-Агро»; Товариство) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Білі Роси» (надалі - відповідач-1; ФГ «Білі Роси»; апелянт; скаржник) та фізичної особи ОСОБА_1 (по тексту - відповідач-2; ОСОБА_1 ) про стягнення 259 205,26 грн, з них: 89 207,77 грн пені за період з 26.01.2024 по 10.10.2024; 117 068,71 грн 36% річних за аналогічний період та 52 928,78 грн скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти, нарахованих на підставі пунктів 7.2. (А, В), 2.2.3. договору поставки № 185/23-ЧН від 16.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 порушено умови договору поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, виконання якого забезпечене поручителем ОСОБА_1 на підставі договору поруки № П/185/23-ЧН від 16.08.2023.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025 позовні вимоги ТОВ «Спектр-Агро» до ФГ «Білі Роси» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 259 205,26 грн задоволено. Стягнуто солідарно з ФГ «Білі Роси» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 88 964,03 грн пені, 116 748,85 грн 36% річних та 52 928,78 грн скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти. Стягнуто з ФГ «Білі Роси» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 1 551,85 грн судового збору та 11 832,71 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр-Агро» 1 551,85 грн судового збору та 11 832,71 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що:

- матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань по оплаті за товар, поставлений відповідно до умов договору поставки та додатків від 16.08.2023 №№: 31453, 31480 до нього, за видатковими накладними від 18.08.2023 №№: 31269, 31272, у період з 26.01.2024 по 10.10.2024;

- з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову;

- умовами пункту 7.2. (В) договору поставки передбачено, що за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за ним покупець сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України);

- за п. 2.2.3. договору поставки, на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (в разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем;

- з огляду на встановлене порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань перед позивачем за договором поставки, відповідачі 1 та 2 мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті 88 964,03 грн пені, 116 748,85 грн 36% річних та 52 928,78 грн скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти;

- позивачем, на підстав належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доведена правомірність вимог у частині солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 пені в сумі 88 964,03 грн, 36% річних у сумі 116 748,85 грн (розрахованих по день фактичного виконання грошового зобов`язання) та скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти в сумі 52 928,78 грн. В іншій частині вимог суд відмовив за необґрунтованістю;

- керуючись принципами справедливості та пропорційності, приписами частини 4 та 5 статті 129 ГПК України, на відповідачів 1 та 2 покладається відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 23 665,41 грн, з них 12 932,08 грн гонорар успіху (5% від заборгованості, присудженої до стягнення), розподіливши в рівних частинах по 11 832,71 грн на кожного з відповідачів, що є співмірним з наданою правничою допомогою.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ФГ «Білі Роси» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025 у справі № 927/31/25 та ухвалити відповідне рішення у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що у місцевого господарського суду не було достатніх підстав залишати без розгляду зміст відзиву, оскільки відповідно до частини 9 статті 80 ГПК України відповідач-2 був і є обізнаний зі всіма матеріалами даної справи.

Також скаржник наголошує, що місцевий господарський суд не розглядав питання придбання товару згідно договору поставки, за іноземну валюту (євро), що в свою чергу призвело до невірних математичних розрахунків стягнутих коштів з відповідачів.

Крім того, відповідач-1 переконаний, що відповідно до пункту 2 частини 2, частини 3 статті 46 ГПК України, у позивача до 27.02.2024 були всі передбачені законом права для звернення до суду із відповідною заявою про збільшення позовних вимог або про нарахування відсотків чи пені до моменту виконання рішення, яким останній знехтував. Отже, судом першої інстанції невірно розтлумачені норми процесуального права, що призвело до винесення безпідставного та незаконного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025, апеляційна скарга відповідача-1 у справі № 927/31/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ «Білі Роси» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025 у справі № 927/31/25, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/31/25.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 10.04.2025 до електронних кабінетів останніх.

21.04.2024 на адресу апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи ТОВ «Спектр-Агро» обґрунтовує, по-перше, тим, що оскільки в порушення вимог частини 5 та п. 2 частини 6 статті 165 ГПК України, до відзиву на позов відповідачем-1 - ТОВ «Білі Роси» не додано належних доказів на підтвердження його направлення на адресу відповідача-2 - ОСОБА_1 , то були наявними підстави для залишення змісту цього документу господарським судом без розгляду; по-друге, ні пунктами 2.2. та 2.2.3 договору поставки, відповідно до яких здійснювалося нарахування різниці ціни товару, ні іншими пунктами договору поставки не передбачена вимога щодо необхідності доведення позивачем погодження товару, оскільки умову про те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони договору поставки в пункті 2.2. вже узгодили; по-третє, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України збільшення розміру позовних вимог та зміна предмету позову є правом, а не обов`язком позивача.

При цьому, Товариство вказує, що не скориставшись правом, передбаченим у пункті 2 частини 2 статті 46 ГПК України у справі № 927/110/24, він не втрачає право заявити інший позов з іншим предметом.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача-2 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

21.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Чернігівської області, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08.04.2025, надійшли матеріали справи № 927/31/25.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.08.2023, між ТОВ «Спектр Агро» (постачальник) та ФГ «Білі Роси» (покупець) був укладений договір поставки № 185/23-ЧН (скорочено - Договір; Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору (пункт 1.1.).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (за правилами Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару, нарахування відсотків, інші умови, визначені в додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною, та у видаткових накладних. У випадку розходження між умовами Договору та умовами певного додатку до Договору, пріоритет мають умови такого додатку до Договору (пункт 1.2. Договору поставки).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору поставки загальна сума Договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог пунктів 2.2.-2.3., що передається за цим Договором та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до Договору та в видаткових накладних, складених на підставі цього Договору. Ціна товару встановлюється в гривнях і відображається в додатках до Договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару. Зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані в підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума Договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за Договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому пунктами 2.2.1-2.2.3., сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною його умов, що потребує окремого погодження сторін. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці: http://minfin.com.ua/currency/mb/). Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в додатках до Договору. У випадку закриття зазначеного сайту (відсутності доступу або нерозміщення інформації про міжбанківський курс) сторони, з метою визначення інформації про комерційний курс гривні до іноземної валюти, використовують інформацію про міжбанківський курс продажу іноземної валюти до гривні, який розміщується на веб-сайті «Ліга. Фінанси» за адресою: http://finance.liga.net/rates/mb/).

Згідно з пунктом 2.4.1. Договору поставки покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів 2.2.-2.3., у вигляді авансової частини та відстроченого платежу в строки, які вказані в додатках до Договору, шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в Договорі поставки.

У пункті 2.10. Договору поставки передбачено, що в випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому Договору, постачальник має право провести зарахування коштів у наступному порядку: 1) у рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених пунктом 2.6. Договору; 2) у рахунок сплати відсотків, нарахованих за частиною 2 статті 625 ЦК України та індексу інфляції в порядку, передбаченому пунктом 7.2. (В) Договору; 3) у рахунок сплати пені за кожний день прострочення, передбаченої пунктом 7.2. (А) Договору; 4) у рахунок сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2. (Б) Договору; 5) у рахунок оплати вартості ціни товару, пропорційно номенклатурі неоплаченого товару; 6) у рахунок оплати ціни товару, передбаченої пунктом 2.2.3. Договору.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.2.1. Договору поставки постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві в місці, вказаному в додатку, а покупець зобов`язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п. 2 Договору поставки та додатку до нього; при перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні реквізити, зазначені в п. 3.2.2. Договору поставки.

Моментом переходу права власності на товар до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю (пункт 2.12. Договору поставки).

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки господарські зобов`язання сторін, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за Договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям до повного їх виконання.

Сторони узгодили, що в випадку порушення його умов, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за: несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором поставки. За порушення даних умов Договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошовою зобов`язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошовою зобов`язання; В) сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України) (пункт 7.2. Договору поставки).

Керуючись статтею 259 ЦК України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (частина 6 статті 232 ГК України (пункт 7.3. Договору поставки).

Підписуючи цей Договір сторони погодили можливість використання електронного підпису в документообігу в межах його виконання, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджене використання такого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України (пункт 9.11 Договору поставки).

Додатками до Договору поставки, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, визначено ціни та графіки оплати товару покупцем, а саме:

- за додатком № 31453 від 16.08.2023 звичайна ціна товару становить 400 140,57 грн (з ПДВ), строк поставки товару (включно) 25.08.2023; відстрочений платіж у сумі 400 140,57 грн зі строком оплати (включно) 30.11.2023; комерційний курс гривні до євро 40,3913; річна ставка відсотків 1,00; нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем; зменшена ціна товару, наведена в таблиці № 2 та складає 379 880,49 грн (з ПДВ);

- за додатком № 31480 від 16.08.2023 звичайна ціна товару становить 58 140,00 грн (з ПДВ), строк поставки товару (включно) 25.08.2023; відстрочений платіж у сумі 58 140,00 грн зі строком оплати (включно) 30.11.2023; комерційний курс гривні до євро 40,3913; річна ставка відсотків 1,00; нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем; зменшена ціна товару, наведена в таблиці № 2 та складає 57 000,00 грн (з ПДВ).

У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки між ТОВ «Спектр - Агро» (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ФГ «Білі Роси» (боржник) 16.08.2023 був укладений договір поруки № П/185/23-ЧН (в подальшому - Договір поруки).

На виконання умов Договору поставки, в межах строків, зазначених у додатках до нього, позивачем поставлено, а відповідачем-1 отримано товар на суму 400 140,57 грн (видаткова накладна № 31269 від 18.08.2023) та на суму 58 140,00 грн (видаткова накладна № 31272 від 18.08.2023).

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін Договору поставки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24, яке набуло законної сили 02.10.2024 (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024), позовні вимоги ТОВ «Спектр-Агро» до ФГ «Білі Роси» та ОСОБА_1 задоволені частково; до стягнення солідарно з ФГ «Білі Роси» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Спектр-Агро» присуджено: 458 280,57 грн основного боргу; 2 033,99 грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 29.09.2023 по 29.12.2023; 21 419,29 грн пені за період з 01.12.2023 по 25.01.2024; 91 656,11 грн штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу; 25 281,28 грн 36% річних за період з 01.12.2023 по 25.01.2024; 7 184,05 грн судового збору та 37 268,90 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.

За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24, яке набуло законної сили 02.10.2024, є преюдиціальними при вирішенні даного спору за участю тих самих сторін та не потребують повторного доведення.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2024 у справі № 927/110/24, ФГ «Білі Роси» здійснило перерахування коштів на рахунок позивача на загальну суму 643 124,19 грн, а саме платіж від 11.10.2024 на суму 598 727,85 грн та платіж від 17.10.2024 на суму 44 396,34 грн, що підтверджується банківськими виписками по вхідним платежам ТОВ «Спектр-Агро».

Оскільки відповідач-1 провів остаточний розрахунок за отриманий товар, згідно Договору поставки, лише 11.10.2024, позивач у межах даного позову у справі, що розглядається, заявив до стягнення в солідарному порядку з відповідача-1 та відповідача-2: пеню - 89 207,77 грн та 36% річних - 117 068,71 грн за період з 26.01.2024 по 10.10.2024, а також суму скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти - 52 928,78 грн, нарахованих на підставі пунктів 7.2. (А, В), 2.2.3. Договору поставки.

З огляду на встановлені фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає таке.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна за змістом норма міститься також у статті 193 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (частина 1 статті 694 ЦК України).

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (частина 5 статті 694 ЦК України).

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось та не заперечується сторонами, в порушення умов Договору поставки, відповідач-1 повністю розрахувався за поставлений товар лише 11.10.2024, після набрання законної сили рішення у справі № 927/110/24.

На дане, як вважає судова колегія, слушно акцентував увагу місцевий господарський суд.

Відповідно до умов Договору поставки, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за ним. За порушення даних умов Договору поставки покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошовою зобов`язання (пункт 7.2. (А) Договору поставки).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (частина 6 статті 232 ГК України) (пункт 7.3. Договору поставки).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4, 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлений факт порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань по оплаті за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки у період з 26.01.2024 по 10.10.2024, перевіривши розрахунки сум пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 88 964,03 грн у заявленому періоді, що становить:

Період розрахункуКількість днів у періодіСума

26.01.2024 - 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 458 280,57 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 1004918 406,35 грн

15.03.2024 - 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 458 280,57 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 366 ) x 42 днів (прострочення) : 1004215 250,98 грн

26.04.2024 - 13.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 458 280,57 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 49 днів (прострочення) : 1004916 565,72 грн

14.06.2024 - 10.10.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ) 458 280,57 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 119 днів (прострочення) : 10011938 740,99 грн

Всього штрафних санкцій за період: 88 964,03 грн

Також, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами пункту 7.2. (В) Договору поставки передбачено, що за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за ним покупець сплачує на користь постачальника 36 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).

Отже, у зв`язку з тим, що відповідач-1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором поставки, перевіривши розрахунки сум 36% річних, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 36% річних за період з 26.01.2024 по 10.10.2024, у розмірі 116 748,85 грн, що складає:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 26/01/2024 до 10/10/2024 458 280,57 x 36 % x 259 : 366 : 100259116 748,85 грн

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідачів 52 928,78 грн скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти, нарахованої на підставі пункту 2.2.3. Договору поставки.

За пунктом 2.2.3. Договору поставки на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (в разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додатковою узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де

Цпост ціна постачання, розрахована з урахуванням пунктів 2.2.1., 2.2.2.

Коп комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду.

Кпост комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.

На вирахувану різницю ціни товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується оплатити різницю ціни товару, вказану в рахунку, не пізніше п`яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.

Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.

Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кпост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом Договору поставки, не здійснюється.

Застосувати процедуру коригування ціни товару в порядку, передбаченому даним пунктом Договору поставки, постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати товару.

На виконання п. 2.2.3. Договору поставки позивачем виставлений рахунок від 24.12.2024 № 2412/185 на оплату скоригованої ціни товару на суму 52 928,78 грн, виходячи з ціни постачання (458 280,57 грн); комерційного курсу гривні до іноземної валюти 41,20 грн/долар США станом на 10.10.2024 (на дату, що передує даті оплати заборгованості, присудженої до стягнення за рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/110/24); комерційного курсу гривні до іноземної валюти 36,9343 грн/долар США станом на 17.08.2023 (на дату, що передує даті постачання товару).

Вказаний рахунок направлено позивачем відповідачу-1 засобами поштового зв`язку, за адресою його реєстрації (поштове відправлення: 0870200066019), проте залишений без оплати.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок скоригованої ціни, дійшов висновку про правомірність стягнення 52 928,78 грн донарахованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти.

З вказаними висновками місцевого господарського суду погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки такі є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

Разом з тим, скаржник у своїй апеляційній скарзі висловлює незгоду з розрахунками пені, річних та скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти. Свою незгоду відповідач-1 обґрунтовує можливістю подачі уточненої позовної заяви (щодо збільшення позовних вимог в частині пені та річних) ще у справі № 927/110/24, а також відсутністю відповідних документів, що підтверджують збільшення вартості поставленого товару відносно курсу іноземної валюти.

Також скаржник наголошує, що судом першої інстанції неправомірно залишено без розгляду відзив на позовну заяву, оскільки були відсутні докази його направлення відповідачу-2.

Щодо вищезазначених доводів апеляційний господарський суд зазначає таке.

Стосовно доводів питання про правомірність залишення без розгляду відзиву відповідача-1

Суд першої інстанції установив, що в порушення вимог частини 5 та пункту 2 частини 6 статті 165 ГПК України, до відзиву на позов відповідача-1 - ТОВ «Білі Роси» не додано належних доказів на підтвердження його направлення на адресу відповідача 2 -, що є підставою для залишення змісту цього документу судом без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (частина 5 статті 165 ГПК України).

Згідно з частиною 6 статті 165 ГПК України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 42 ГПК України визначено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів акцентує, що матеріали справи містять докази надсилання копії відзиву відповідача-1 та доданих до нього документів до електронних кабінетів користувача ЄСІТС, а саме: квитанція № 2583958 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС на ім`я ТОВ «Спектр-Агро» (позивач у справі) та квитанція № 2583959 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС на ім`я ФГ «Білі Роси» (відповідач-1 у справі).

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на вимоги процесуального законодавства та беручи до уваги, що до відзиву відповідачем-1, не додано документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, надсилання відзиву відповідачу-2 (фізичній особі ОСОБА_1), колегія суддів вважає правильними висновки суду 1-ої інстанції стосовно залишення без розгляду відповідного відзиву під час розгляду даної справи.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд не розглядав питання придбання товару згідно Договору поставки, за іноземну валюту (євро), що в свою чергу призвело до невірних математичних розрахунків стягнутих коштів з відповідачів

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).

Колегія суддів підкреслює, що згідно з принципом свободи договору, сторони мають право вільно укладати договори, визначати їх умови, та обирати контрагентів. Це означає, що вони не зобов`язані укладати договір, якщо не бажають, і можуть відмовитися від укладення договору на будь-якому етапі до його підписання.

Так, судом попередньої інстанції встановлено, що Договір поставки підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений їх печатками без заперечень.

Більше того, при прийнятті товару згідно Договору поставки відповідачем-1 не вимагалося підтвердження закордонного походження товару, що в свою чергу протирічить самій позиції відповідача-1.

Разом з тим, згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки не оспорювався і не визнавався у судовому порядку не дійсним, а тому був обов`язковим для виконання сторонами.

Протилежного матеріли справи не містять.

Тож посилання відповідача-1 на ту обставину, що позивачем не надані документи, що підтверджують закордонне походження товару, критично оцінюються судом апеляційної інстанції.

В частині посилань апелянта на пункт 2 частини 2, частину 3 статті 46 ГПК України про те, що у позивача до 27.02.2024 були всі передбачені законом права для звернення до господарського суду із відповідною заявою про збільшення позовних вимог або про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, яким останній знехтував, то судова колегія вказує, що положеннями пункту 2 частини 2, частини 3 статті 46 ГПК України передбачені права, а не обов`язки позивача. Тобто, це означає, що позивач у справі може скористатися цим правом, або не користуватися.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги твердження позивача, що сторона спору не позбавлена права звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права з іншим позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову у справі № 927/110/24 було стягнення заборгованості за поставлений товар, пені та річних за прострочення платежу за поставлений товар за період з 01.12.2023 по 25.01.2024.

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар ФГ «Білі Роси» було здійснено 11.10.2024, то у відповідності до статті 625 ЦК України, у позивача виникло право на отримання пені та річних за період з 26.01.2024 по 10.10.2024, а також, на підставі пункту 7.2. Договору поставки, на отримання суми коригування ціни товару, що є іншим предметом позову, ніж той, що був заявлений у справі № 927/110/24.

Таким чином обставини та доводи скаржника, щодо невірного застосування норм процесуального законодавства, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції у межах доводів, викладених відповідачем-1.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025 у справі № 927/31/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем-1 в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (ФГ «Білі Роси»).

Додатково колегія суддів вказує, що спірне рішення в інших частинах (щодо солідарного стягнення коштів та витрат на професійну правничу допомогу) апелянтом не оскаржується та відповідних обґрунтувань не наводиться, тому правова оцінка у відповідних межах апеляційним господарським судом не здійснюється.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судова колегія зазначає, що згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення певних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".

Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорару успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної справи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Колегія суддів вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків Об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Так, до відзиву на апеляційну скаргу від 21.04.2025 позивачем додані копії таких документів:

1. Додаток № 5 від 14.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 32 від 02.01.2025 про розмір та порядок оплати праці Адвоката (надалі - Додаток № 5);

2. Акт № 133 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 21.04.2025 (далі - Акт № 133).

Відповідно до пункту 2 Додатка № 5, у вартість послуг Адвоката входить:

1. Участь у судовому розгляді справи (складання тексту відзиву на апеляційну скаргу): одиниця виміру - судовий розгляд апеляційна інстанція; ставка - 10 000,00 грн;

2. Складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів: одиниця виміру - документ; ставка - 3 000,00 грн;

3. Участь у судових засіданнях: одиниця виміру - засідання; ставка - 3 000,00 грн;

4. Оплата професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта: одиниця виміру - тверда ставка за відмову в задоволенні апеляційної скарги; ставка - 7 500,00 грн.

Згідно з пунктом 7. Додатка № 5, правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами. Адвокат надає замовнику акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір вартості послуг, які підлягають сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму вартості послуг (якщо такі мали місце).

У пункті 1.2. Акта № 133 зазначено перелік наданих адвокатом послуг, їх ціни та сума, а саме:

1. Участь у судовому розгляді справи (складання тексту відзиву на апеляційну скаргу): одиниця виміру - судовий розгляд апеляційна інстанція; ставка - 10 000,00 грн;

2. Оплата професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта: одиниця виміру - тверда ставка за відмову в задоволенні апеляційної скарги; ставка - 7 500,00 грн.

Загальна вартість вказаних послуг складає 17 500,00 грн без ПДВ ( пункт 3 Акту № 133).

Заперечень на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, незважаючи на надсилання такої 21.04.2025 останньої до електронних кабінетів ФГ «Білі Роси» та ОСОБА_1 , від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надходило.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, проаналізувавши опис наданих послуг, який міститься у договорі, зокрема приймаючи до уваги, що викладені позивачем у відзиві заперечення на апеляційну скаргу в межах оскаржуваного рішення по суті дублюють зміст позову (а.с. 1 том 1) та відповіді на відзив (а.с. 89 том 1), наданих в суді першої інстанції, з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню в межах суми 12 500 грн (7 500 грн - тверда ставка за відмову в задоволенні апеляційної скарги; 5 000 грн - складання тексту відзиву на апеляційну скаргу).

Окремо колегія суддів враховує, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 20.02.2024 у справі № 922/2200/23, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Отже, беручи до уваги все вищенаведене, колегією суддів зазначається, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з відповідачів на користь позивача в сумі 12 500 грн в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Білі Роси» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2025 у справі № 927/31/25 ? залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство «Білі Роси».

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі № 927/31/25 - задовольнити частково.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Білі Роси» (вул. Сіверська, буд. 105, смт Понорниця, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16220; код ЄДРПОУ 34334174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702; код ЄДРПОУ 36348550) понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції - 6 250 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят гривень).

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вул. Промислова, буд. 20, м. Обухів, Київська область, 08702; код ЄДРПОУ 36348550) понесені витрати на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції - 6 250 грн (шість тисяч двісті п`ятдесят гривень).

7. В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції - відмовити.

8. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

9. Справу № 927/31/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков