ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1289/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.                          

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом   Державної установи "Менська виправна колонія (№91)"   (15652, Чернігівська обл., Корюківський р-н, смт Макошине,  пров. Дружби,5)       

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи"  (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Бірки,   вул. Набережна, 52)   

про   стягнення 10'364,86 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Менська виправна колонія (№91)" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи", в якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 10'364,86 грн.

Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2025 була вручена Відповідачу 17.04.2025, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Державною установою "Менська виправна колонія (№ 91)" (далі - Позивач) для забезпечення установи електричною енергією на бюджетний 2022 рік через систему Prozorro оголошувались закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України із застосування відкритих торгів (аукціонів).

За результатами аукціону 17.12.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 129/К-2 від 19.01.2022 (далі – Договір) з переможцем закупівлі – ТОВ "Трейденерджи" (далі - Відповідач).

Відповідно до умов Договору – очікуваний обсяг постачання електроенергії на період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно становить 615000 кВт*год. Очікувана вартість електричної енергії за цим Договором становить 2'269'340 грн.

Як зазначає Позивач, з ініціативи постачальника (Відповідача) протягом дії Договору укладено 3 (три) додаткові угоди до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 року зменшено обсяг постачання електричної енергії до 493 113 тис. кВт*год. та сума договору з урахуванням змін становить 1'819'588,07 грн з ПДВ, а також 1 додаткова угода на підвищення вартості 1 кВт*год з відповідним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.

Додатковою угодою № 2 від 07.02.2022, у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2022 до рівня 345,64 грн./МВт*год. (без урахування ПДВ), встановленого у відповідності до постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454, зменшено кількість товару на 484960,18428394 кВт*год та змінено ціну за одиницю товару на 3,752036 грн з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 31.10.2022 розірвано договір № 129/К-2 від 19.01.2022 у зв`язку з набуттям постачальником статусу "Дефолтний", що унеможливлювало подальше постачання електричної енергії.

Таким чином, внаслідок укладання додаткових угод ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 3,68998 грн за 1 кВт/год. до 3,752036 грн за 1 кВт/год. (2% від первинної ціни).

Так, за Договором Позивач сплатив Відповідачу кошти в сумі 10'364,86 грн.

Позивач зазначає, що за результатом аналізу спостерігалось коливання ринкових цін на електричну енергію протягом 2022 року. Постачальником та Замовником укладалась додаткова угода про підвищення ціни електроенергії, що призвело до збільшення нарахувань установи та відповідного зменшення обсягів споживання.

При цьому, у випадках зниження ринкової ціни протягом дії договору ціна договору в сторону зменшення не переглядалась та, як наслідок, Замовником надмірно сплачувались бюджетні кошти за електричну енергію протягом лютого, травня та червня 2022 року.

Позивач зазначає, що на підставі додаткової угоди державною установою "Менська виправна колонія (№ 91)" надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 10'364,86 грн.

Середньозважена ціна в лютому 2022 року зменшилась на 25,5%. Постачальник відповідно до пп. 3 п. 7.2. розділу 7 вимог договору повинен був відкоригувати ціну з 3,12671 грн/кВт до 2,32863 грн/кВт і зменшити виставлений рахунок на 71'162,07 грн. Додаткова угода не укладалась.

В травні 2022 року середньозважена ціна зменшилася на 2,1%. Постачальник відповідно до п. 13.6 договору повинен був відкоригувати ціну з 3,12671 грн/кВт до 3,059613 грн/кВт і зменшити виставлений рахунок на 2178,23 грн. Додаткова угода не укладалась.

В червні 2022 року середньозважена ціна зменшилася на 0,9%. Постачальник відповідно до п. 13.6 договору повинен був відкоригувати ціну з 3,12671 грн/кВт до 3,09928 грн/кВт і зменшити виставлений рахунок на 785,41 грн. Додаткова угода не укладалась.

Зазначене вище стало підставою для звернення Позивача із позовом про стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 10'364,86 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Користування електричною енергією допускається лише на підставі договору, що укладається між енергопостачальною організацією та споживачем.

Визначення цього договору міститься у ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Як підтверджено матеріалами справи, 19 січня 2022 року між Позивачем та Відповідачем, за результатами проведеного аукціону, укладено Договір про постачання електричної енергії  споживачу № 129/К-2.

Судом зазначається, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи Договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України.

Тобто, свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. До того ж, цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Право на вільне волевиявлення реалізовано сторонами у справі шляхом укладення договору, в якому вони погодили умови, які вважали за потрібне, що є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору (п. 2.1.) – очікуваний обсяг постачання електроенергії на період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно становить 615000 кВт*год. Очікувана вартість електричної енергії за цим Договором становить 2'269'340 грн.

Як зазначає Позивач, з ініціативи постачальника (Відповідача) протягом дії Договору укладено 3 (три) додаткові угоди до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 зменшено обсяг постачання електричної енергії до 493113 тис. кВт*год. та сума договору з урахуванням змін становить 1'819'588,07 грн з ПДВ, а також 1 додаткова угода на підвищення вартості 1 кВт*год з відповідним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.

Додатковою угодою № 2 від 07.02.2022, у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2022 до рівня 345,64 грн./МВт*год (без урахування ПДВ), встановленого у відповідності до постанови НКРЕКП від 01.12.2021  № 2454 зменшено кількість товару на 484960,18428394 кВт*год та змінено ціну за одиницю товару на 3,752036 грн з ПДВ.

У даному випадку, судом приймається до уваги стаття 204 ЦК України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Судом враховується, що Договір і Додаткові угоди до договору не визнані недійсними у встановленому порядку, зокрема, в частині визначеної ціни товару, і не є такими в силу закону. Дії Позивача з оплати електричної енергії в розмірах, погоджених у додаткових угодах, дають підстави стверджувати про виконання Договору за погодженими умовами.

Суд також наголошує, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору (або окремої додаткової угоди) недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, враховуючи принцип презумпції правомірності правочину, відсутність факту визнання спірних додаткових угод недійсними, відсутність укладення додаткових угод про зменшення ціни електричної енергії, прийняття та оплати електричної енергії по узгодженій у Договорі ціні, доводи Позивача про повернення частини оплаченої електроенергії з підстав зменшення середньозваженої ціни за місяць на ринку не приймаються судом до уваги.

Отже, є необґрунтованою вимога Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 10'364,86 грн, адже кошти сплачені за наявності на те відповідної підстави, а саме Договору та відповідних додаткових угод, презумпцію правомірності яких не спростовано Позивачем та не доведено Позивачем обставин, що свідчать про недійсність відповідних додаткових угод, у зв`язку із чим у позові слід відмовити через його необґрунтованість.

Крім того, Позивач зазначає про те, що саме Відповідач не ставив питання про зменшення ціни е/е за 1 кВт. Однак, суд звертає увагу, що договором є домовленість двох сторін. У відповідності до п. 13.4. Договору зміни умов Договору сторони оформлюють шляхом підписання Додаткової угоди. Тобто, право ініціювання внесення змін до Договору належить як Позивачу, так і Відповідачу. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про те, що Позивач вчинював активні дії щодо ініціювання перед відповідачем укладання Додаткової угоди про зменшення ціни за 1 кВт.

Отже, хоча Позивач посилається на те, що Відповідачем не ініційовано підписання відповідної додаткової угоди про зменшення ціни за 1 кВт, однак і саме Позивач не ініціював такі зміни.

Також, окремо суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає".

На підставі вищевикладеного, Позивач не може одночасно стверджувати, що між сторонами без зауважень підписані відповідні додаткової угоди про збільшення ціни за 1 кВт і в цей же момент заявляти вимогу про повернення коштів, які були сплачені за такою двосторонньою підписаною додатковою угодою.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а отже визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд   

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору залишити за Позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасники справи:

Позивач - Державна установа "Менська виправна колонія (№91)" (15652, Чернігівська обл., Корюківський р-н, смт Макошине, пров. Дружби,5, код ЄДРПОУ 08731849).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейденерджи" (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Бірки, вул. Набережна, 52, код ЄДРПОУ 43589966).

Рішення підписано 24.06.2025 (після виходу судді з відпустки).

Суддя І.В. Трофімов