Справа № 308/8831/25

3/308/4529/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року                                                        м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України,

тимчасово непрацюючого, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 1463789 від 01.06.2025  ОСОБА_1 о 16 год. 10 хв. 01 червня 2025 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом, на відстані 3000 метрів до державного кордону на напрямку 260 прикордонного знаку, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза пунктом пропуску, в складі групи осіб.

Своїми діями порушив вимоги ст. ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

У судове засідання 25.06.2025 ОСОБА_1 не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону вказаний в його заяві на отримання електронних повісток від 01.06.2025. Крім того, в матеріалах справи наявна заява останнього, в якій просить проводити розгляд вказаної справи без його участі.

Враховуючи наведене, скорочені строки для розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 204-1 КУпАП та вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, про адміністративне правопорушення, оцінивши докази по справі, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частиною 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Крім того, статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно вимог ч.1 ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП подано протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №146379 від 01.06.2025, яким зафіксовано час, місце та обставини правопорушення; протокол про адміністративне затримання та особистого огляду від 01.06.2025, в якому вказано, що під час огляду виявлено та вилучено паспорт громадянина України, мобільний телефон; рапорт інспектора прикордонної служби від 01.06.2025, та схему місця затримання правопорушника на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.06.2025.

Як вбачається, із протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 146379 від 01.06.2025 у такому зазначено, що ОСОБА_1  о 16 год. 10 хв. 01 червня 2025 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом, на відстані 3000 метрів до державного кордону на напрямку 260 прикордонного знаку, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза пунктом пропуску, в складі групи осіб.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в складі якої саме групи було затримано ОСОБА_1 , до протоколу не додано яких-небудь доказів де саме (конкретна місцевість) було затримано останнього. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, щодо факту спроби перетинання останнім державного кордону.

Наявність лише протоколу про адміністративне правопорушення, який не підтверджує факту спроби перетину державного кордону України є недостатнім для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом, доводять вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з`ясувати об`єктивну та суб`єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення. У даній справі не доведено ні події, а ні складу правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, про вчинення якого складено протокол відносно ОСОБА_1 .

За наведеного, приходжу до висновку, що викладені в протоколі обставини того, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України є сумнівними.

Протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП.

Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

Керуючись ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Пунктом 1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В силу положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що винуватість ОСОБА_1   у вчиненні передбаченого адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а відтак, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу вказаного правопорушення.

Керуючись ст. 204-1, 247, 283, 284, 287- 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило