АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
=========================================================
справа № 22- 2690/2657/2012 Головуючий у 1 інстанції: Мазурик О.Ф. Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого судді: Поліщук Н.В.
Суддів : Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю представника позивача та третьої особи ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання ордеру недійсним та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
В серпні 2010 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання ордеру недійсним та зобов’язання вчинити певні дії.
З урахуванням уточнень, просив визнати недійсним ордер № 007662 серія Б виданий ОСОБА_2 на право зайняття кімнати № 1 в квартирі АДРЕСА_1, зобов’язати Голосіївську району в місті Києві адміністрацію надати йому кімнату № 1 в квартирі АДРЕСА_1 та зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України зареєструвати позивача у вищевказаній квартирі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання ордеру недійсним та зобов’язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов’язання Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України закрито.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання ордеру недійсним та зобов’язання вчинити певні дії в частині позовних вимог до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 20 квітня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання ордеру недійсним та зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення від 20 квітня 2011 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2009 року у справі № 380/09, яке було переглянуто Верховним Судом України та встановлені обставини, що ОСОБА_2 з метою отримання спірної кімнати, подала підроблені документи про її позачергове право на отримання житла.
Також апелянт, вказує на те, що ОСОБА_2 знята з квартобліку за поданням прокурора, а отриманий нею ордер є недійсним, оскільки виданий на підставі підроблених документів.
Крім того, апелянт зазначає про те, що однокімнатна квартира, яка отримана ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є маленькою та обставини надання цього житлового приміщення на даний час оскаржуються в судовому порядку.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Представник позивача та третьої особи підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач та треті особи в судове засідання не з’явились, не з'явились, будучи повідомленими про місце і час розгляду справи (про що свідчать зворотні судові повідомлення), поважність причин неявки суду не повідомили, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність, згідно ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, ухвалою суду від 20.04.2011 року, позов в частині позовних вимог про зобов'язання Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України здійснити реєстрацію ОСОБА_4 в кімнаті № 1 картири АДРЕСА_1 закрито.
Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, ухвалою суду від 20.04.2011 року, позов в частині позовних вимог до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання надати ОСОБА_4 кімнату № 1 в квартирі АДРЕСА_1 закрито.
Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_4 з посиланням на вимоги ст .ст. 43, 45, 59 ЖК України, просив визнати недійсним ордер № 007662 серії Б, виданий ОСОБА_2 про надання кімнати № 1 у квартирі АДРЕСА_1
Відмовляючи в задоволені позовних вимог про визнання недійсним ордеру № 007662 серії Б, виданого на ім’я ОСОБА_2, на право зайняття кімнати № 1 в квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на надання цього жилого приміщення, а тому звернувся до суду за захистом неіснуючого у нього права.
Такі висновки суду є вірними, з огляду на наступне.
«о
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-380/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ВГІРФО Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням і виселення та за позовом ОСОБА_3 до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення житлової комісії, розпорядження та ордеру недійсними та про надання житлового приміщення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року у вказаній цивільній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи ВГІРФО Голосіївського РУГУ МВС України в місті Києві, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення – задоволено.
Вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 жилим приміщенням, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з жилого приміщення кімнати 1 в квартирі АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 в жиле приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про визнання рішення житлової комісії, розпорядження та ордеру недійсним та про надання житлового приміщення – відмовити.
Ухвалою Верховного Суду України від 9 червня 2010 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2009 року залишено в силі.
Вище зазначеним судовим рішенням установлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не мали право на надання жилого приміщення, а саме кімнати № 1, що звільнилося у комунальній квартирі АДРЕСА_1.
Окрім того, цим же судовим рішенням установлено законність і правомірність видання ОСОБА_2 ордера на спірну кімнату.
Об’єктом судового захисту у справах позовного провадження є порушені, невизнані або оспорюванні права особи.
Отже, оскільки таке право, що зумовлює виникнення спору, у позивача відсутнє, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Посилання апеляційної скарги на те, що було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з урахуванням доказів та заперечень, які надавалися сторонами у ході розгляду справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :