КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/11558/24Головуючий у І інстанції:Клепа Т.В.

Провадження №33/824/589/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01квітня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бугаєнка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 13листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 13листопада 2024 рокуОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Бугаєнко О.Г.в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що судом було проігноровано той факт, що ОСОБА_1 , хоча і здійснила керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проте діяла вимушено, перебуваючи в стані крайньої необхідності. Зокрема суд не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 та надану нею медичну довідку від сімейного лікаря про те, що остання зверталася за консультацією та подальшими діями в ситуації, яка склалася. За рекомендаціями сімейного лікаря ОСОБА_1 прямувала до закладу охорони здоров`я у комендантську годину на власному транспортному засобі з дотриманням швидкісного режиму та ПДР, оскільки усвідомлювала, що її здоров`ю загрожує небезпека.

За результатами апеляційного переглядупросить постанову суду скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Скориної Т.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, проаналізувавшиапеляційні доводи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона04серпня 2024 року о01 год. 22 хв.в порушення вимог п.2.9а ПДР Україникерувала транспортним засобом «CheryTiggo 4 PRO» д.н.з. НОМЕР_1на 118 км автодороги Р-04 в селіШкарівка Білоцерківського району Київської областів станіалкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законом порядку, за допомогою приладу «Drager», результат якого склав2,22 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідила обставини вчиненого адміністративного правопорушення та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, обґрунтовано дійшла висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В обґрунтування висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» ПРД суд послався на наявні в матеріалах справи докази, а саме на протокол про адміністративне правопорушення, результати огляду на стан сп`яніння із застосуванням приладу «DragerALCOTEST 7510, ARLM-0372», яким встановлено наявність у ОСОБА_1 алкоголю в кількості 2,22 проміле, які відображені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дані відеореєстратора з нагрудної камери працівника поліції.

Факт керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння не заперечується і самою ОСОБА_1 .

Разом із цим, суд вважає необґрунтованими апеляційні доводи захисників Бугаєнка О.Г. та Скориної Т.І. про те, що ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності, що виключає її адміністративну відповідальність, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У своїй апеляційній скарзі захисник Бугаєнко О.Г. зазначає, що ОСОБА_1 була вимушена сісти за кермо у зв`язку із обставинами, які загрожували її життю та здоров`ю, а тому вона мала терміново їхати до лікарні.

Такі доводи в суді апеляційної інстанції підтримали ОСОБА_1 та її захисник Скорина Т.І. Також ОСОБА_1 повідомила, що перед тим як сісти за кермо автомобіля, вона спілкувалась зі своїм лікарем, який повідомив їй, що необхідно терміново звернутись до лікарні. За таких обставин ОСОБА_1 вирішила сісти за кермо та доїхати до лікарні, оскільки не відчувала стану сп`яніння.

Проте такі доводи не свідчать про те, що за даних обставин небезпека для здоров`я ОСОБА_1 не могла бути усунута іншими засобами, а її дії щодо керування транспортним засобом в стані сп`яніння не є виправданими, оскільки в даній ситуації вона могла скористатись медичною допомогою, викликавши лікарів швидкої допомоги, проте цього не зробила.

Також надані ОСОБА_1 в судовому засіданні медичні документи на підтвердження загрозливого стану її здоров`я є недостатнім доказом того, що здійснюючи керування транспортним засобом в стані сп`яніння та наражаючи себе та оточуючих на небезпеку, вона перебувала в стані крайньої необхідності.

У зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 допустила керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила п.2.9а ПДР України, суд обґрунтовано та на законних підставах притягнув її до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права не встановлено.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Бугаєнка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бугаєнка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Мосьондз