Справа №613/2085/23 Провадження № 2/613/27/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/2085/23 пров. № 2/613/27/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Пономаренко П.О. до ОСОБА_2 , представник відповідача – адвокат Головченко Е.А., про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якому просить: стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, на користь ОСОБА_1 , починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати стягнути з відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з лютого 2022 року вона з ОСОБА_2 проживала в цивільному шлюбі, від спільного проживання мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею, перебуває на повному її утриманні, знаходиться під наглядом сімейного лікаря – педіатра з діагнозом затримка психомоторного та фізичного розвитку, що підтверджується довідкою з КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Богодухівської міської ради Харківської області». Відповідач на утримання дитини та на її утримання коштів взагалі не надає, домовленості між ними з цього приводу не досягнуто. Вона не має змоги самостійно забезпечити себе та дитину всім необхідним для нормального проживання та нормального розвитку, оскільки не працює, займається вихованням дитини та єдиним її джерелом доходу є соціальна допомога по догляду за дитиною та виплати ВПО, розмір яких є мінімальним та їх не вистачає для забезпечення всім необхідним.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 01  грудня  2023  року  відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , про зупинення провадження по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 10  квітня  2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , про зупинення провадження по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24 червня 2024 року зупинено провадження по даній справі на період перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі в підпорядкуванні Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 квітня 2025 року відновлено провадження по справі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Пономаренко П.О. в судове засідання не з`явились, представник надав до суду клопотання про розгляд справи за їх з позивачем відсутності,позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Головченко Е.А. в судове засідання не з`явились, представник надала до суду клопотання про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності. Також представник надала до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких прохала відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Прохала суд врахувати, що ч. 1 ст. 75 СК України регулює питання права одного з подружжя на утримання і не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки, як вбачається із змісту позовної заяви, і не заперечується відповідачем, у зареєстрованому шлюбі сторони ніколи не перебували, і прав і обов`язків подружжя не мали. Виключення щодо можливості застосування норм ч. 1 ст. 75 СК України до відносин осіб, які проживали спільно без реєстрації шлюбу, сімейне законодавство не містить, а отже, посилання на дану норму є некоректним. При цьому, частиною 4 статті 84 СК України закріплено що «право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу». Отже вважала, що однією із умов закону стосовно надання права на утримання дружини є змога чоловіка таку матеріальну допомогу надавати. Зазначила, що до позовної заяви не долучено жодного документу на підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу, тобто, позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на її утримання.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно п.6 ст. 3 ЦК України, є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис 319, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24 грудня 2022 року Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Як вбачається з довідки Гутянського старостинського округу № 1234 від 17 листопада 2023 року та копій довідок № 6304-7001026043 від 05 квітня 2022 року та № 6304-7001689785 від 16 січня 2023 року, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його матір ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 344049 від 01 грудня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії судового наказу Богодухівського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2023 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 присуджено до стягнення аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

З копій відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого ( перерахованого) податку та військового збору вбачається, що станом на 30 листопада 2023 року з 2 кварталу 2023 року по 3 квартал 2023 року, ОСОБА_1 отримувала соціальні виплати з відповідних бюджетів.

Згідно ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Частиною 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Позивач потребує матеріальної допомоги від батька дитини ОСОБА_2 , оскільки на даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має змоги забезпечити себе та малолітнього сина, який проживає разом з нею, усім необхідним.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В порушенням зазначених вище норм, ОСОБА_2 не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неспроможності надання ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача - адвоката Головченко Е.А., що ч. 1 ст. 75 СК України регулює питання права одного з подружжя на утримання і не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки, у зареєстрованому шлюбі сторони ніколи не перебували, і прав і обов`язків подружжя не мали, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право жінки-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці- матері незалежно від цієї обставини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відповідач у справі з 07 лютого 2023 року та по теперішній час проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 та отримує стабільну заробітну плату. Даний факт підтверджується довідкою №222/28/7/1972 від 12 квітня 2025 року Військової частини НОМЕР_2 .

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що малолітній  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 ,  яка на даний час  перебуває  у відпустці по догляду за дитиною та самотужки займається вихованням  сина, у зв`язку з чим не в змозі   утримувати себе та потребує матеріальної допомоги від батька дитини  ОСОБА_2 , при цьому суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище відповідача у справі, який фізично здоровий,  здатен працювати і отримувати доходи, беручи до уваги інші обставини, що мають істотне значення, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Аліменти належить стягувати з дня пред`явлення позову.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 84, 91 Сімейного Кодексу України, ст.ст.15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з 30 листопада 2023 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині вимог позовної заяви – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

       Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2025 року.

СУДДЯ