Справа №362/2519/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1053/2025 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком у кримінальному провадженні №12014110140000698 обвинувачених:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який народився та мешкає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , маючого неповну середню освіту, неодруженого, офіційно непрацюючого, раніше судимого вироком від 27.01.2006 року Васильківського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, звільненого з ДУ «Коростенська ВК (№ 71)» умовно-достроково на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.03.2013 року на невідбутий строк 11 (одинадцять) місяців 26 (двадцять шість) днів,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому;

- за п. 6, п. 12, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_10 ухвалено обчислювати з моменту його затримання, а саме з 30 вересня 2014 року.

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який народився та мешкає в АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого повну середню освіту, розлученого, зареєстрованого фізичною особою - підприємцем, пенсіонера за віком, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 с. 2 ст. 115 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому;

- за п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_11 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності обвинуваченому.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_13 ухвалено обчислювати з моменту його затримання, а саме з 3 жовтня 2014 року.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, арешту майна та цивільних позовів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у розбої, спрямованого на заволодіння майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

ОСОБА_14 згідно вироку суду визнано винуватим у розбої, спрямованого на заволодіння майном та поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Так, 27.08.2014 року близько 3 години, ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та разом з ним, з метою відкритого викрадення чужого майна, заздалегідь приготувавши цвяходер, підійшов до домоволодіння ОСОБА_15 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Перелізши через паркан, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 проникли до кухонної кімнати вище вказаного будинку шляхом віджиму металопластикового вікна за допомогою цвяходеру.

Після цього ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 пройшов до коридору, де, побачивши ОСОБА_16 , ОСОБА_11 за мовчазної згоди ОСОБА_10 з метою подолання можливого опору потерпілої та, перешкоджаючи останній покликати на допомогу сторонніх осіб, умисно наніс ОСОБА_16 не менше двох ударів цвяходером в область голови та тулуба, внаслідок чого ОСОБА_16 втратила свідомість.

Спричинивши ОСОБА_16 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забійною раною тім`яної ділянки голови, лінійного перелому правої тім`яної кістки, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 534 від 09.10.2014 року віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 , взявши у ОСОБА_11 цвяходер, переніс останню до спальної кімнати, де скориставшись застосованим ОСОБА_11 насильством, розпочав пошуки цінних речей та коштів для власного збагачення.

Продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 почали шукати цінні речі та грошові кошти у будинку.

Зайшовши під час пошуків до іншої спільної кімнати, їх було виявлено власницею будинку ОСОБА_15 , яка з метою захисту як себе, так і членів своєї родини, зокрема двох малолітніх дітей, від протиправних посягань зробила один постріл з спецпристрою для відстрілу набоїв, споряджених гумовими кулями «Вій», серії НОМЕР_3 , який зареєстрований на її чоловіка ОСОБА_17 , в напрямку нападників та при цьому поранивши ОСОБА_10 у праву руку.

З метою подолання опору ОСОБА_15 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 розпочав наносити ОСОБА_15 удари руками та ногами по голові та тулубу, спричинивши останній, зокрема, тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тулуба з крововиливом в клітчатку воріт правої нирки, розривом тканини правої нирки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 246 від 08.11.2014 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння.

В подальшому ОСОБА_10 задля забезпечення реалізації спільного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, з метою позбавлення життя ОСОБА_15 з корисливих мотивів, став наносити цвяходером удари по голові та тулубу останньої, а ОСОБА_11 здійснювати з близької відстані постріли із забраної у неї травматичної зброї, поки ОСОБА_15 , не перестала подавати ознаки життя.

Переконавшись у смерті ОСОБА_15 та безпорадному стані ОСОБА_16 , не зважаючи на присутність малолітніх ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 незаконно заволоділи майном потерпілих, а саме: золотим ланцюжком вагою 11 грам вартістю 9350 грн., золотим ланцюжком вагою 98 грам вартістю 83300 грн., золотим ланцюжком вагою 10 грам вартістю 8500 грн., золотим ланцюжком вагою 49 грами вартістю 41650 грн., золотою каблучкою вагою 6,96 грами вартістю 5916 грами, золотим перстнем вагою 11 грами вартістю 9350 грами, золотим хрестиком вагою 23,5 грами вартістю 19975 грн., чоловічою золотою підвіскою вагою 10,07 грами вартістю 8559,50 грн., парою жіночих сережок загальною вагою 11,21 грами вартістю 9528,50 грами, золотим жіночим комплектом, який складався із пари сережок, каблучки та кулона загальною вагою 29,05 грами вартістю 24692,50 грн., золотим ланцюжком 10,3 грами вартістю 8755 грн., золотою підвіскою вагою 5,22 грами вартістю 4437 грн., золотою каблучкою вагою 8 грами вартістю 6800 грн., золотою каблучкою вагою 3,54 грами вартістю 3009 грн., золотою каблучкою вагою 4,24 грами вартістю 3604 грн., золотою каблучкою вагою 5,66 грами вартістю 4811 грн., золотим перстнем вагою 3,83 грн. вартістю 3255,50 грн., золотим кольє вагою 20,79 грами вартістю 17671,50 грн., золотим хрестиком вагою 9,8 грами вартістю 8330 грн., золотим наручним браслетом вагою 18 грами вартістю 15300 грн., золотою каблучкою вагою 1,53 грами вартістю 1300,50 грн., золотим перстнем вагою 7,07 грами вартістю 6009,50 грн., грошима у сумі 3700 грн., гладкоствольною рушницею марки «Winchester SuperX 3» № 11НМР14565 12 калібру вартістю 40980 грн., спецпристроєм для відстрілу набоїв, споряджених гумовими кулями «Вій» серії ЧН № 007088 вартістю 7515 грн., чим спричинили потерпілим матеріальних збитків на загальну суму 356299,50 грн., що є великим розміром, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а з незаконно оберненим на свою користь майном та грошима розпорядились на власний розсуд.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 535 від 03.11.2014 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 потерпілій ОСОБА_15 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з дев`ятьма забійними ранами шкіряних покривів голови, розташованими в лівій лобній, лівій тім`яно-скроневій, тім`яній, правій і лівій тім`яно-потиличних областях, крововиливи в підлеглі м`які тканини, чотири лінійні переломи кісток склепіння і основи черепа, розташованими в проекціях ран в лівій лобній і лівій-тім`яній ділянках, крововиливи під тверду і м`які оболонки головного мозку, трьох ділянок забою тканини головного мозку, розташованих на основі і зовнішній поверхні правої скроневої долі, багаточисельні дрібновогнищеві, у тому числі періваскулярні крововиливи в речовину з дрібними осередками деструкції тканини, ускладненими розвитком набряку - набухання тканин головного мозку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, та стали безпосередньою причиною смерті.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.11.2023 року відносно ОСОБА_11 та винести рішення, яким виправдати ОСОБА_11 .

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про порушення вимог ст. 366, ч. ч. 1, 2 ст. 367 КПК України, оскільки колегія суддів 08.11.2023 року та 09.11.2023 року не знаходилась в нарадчій кімнаті, як це передбачено законом.

Вказує на порушення права на захист ОСОБА_11 під час затримання.

Посилається на те, що слід критично віднестись до показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 .

Звертає увагу на те, що на місці вчинення злочину знайдено докази, належність яких не встановлена, що підтверджує відсутність ОСОБА_11 на місці вчинення злочину. Вказане також підтверджує свідок ОСОБА_21 .

Вважає, що слідчий експеримент, проведений 05.10.2014 року не відповідає вимогам ст. 240 КПК України і мав бути визнаний судом як недопустимий доказ. Також вказує, що протокол обшуку будинку ОСОБА_11 від 03.10.2014 року є недопустимими доказом, оскільки відбувся без ухвали слідчого судді. З огляду на вказане, всі вилучені предмети з будинку ОСОБА_11 теж не можуть слугувати доказами його винуватості, як і експертизи вилучених речей.

Обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вирок суду, в якій просить вирок змінити шляхом пом`якшення призначеного йому покарання, оскільки він повністю визнав свою вину.

Представник потерпілого ОСОБА_22 - адвокат ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 , вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думки захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку захисника ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали подані апеляційні скарги, думки прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ході судового розгляду вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повному обсязі.

Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на повно та об`єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме: витягу з ЄРДР (том 4 а.с. 1, 6-7); протоколі огляду місця події (том 4 а.с. 61-111),(том 4 а.с. 136-149); висновку експерта від 15.09.2014 року № 516МГЕ (том 7 а.с. 37-42); висновку експерта № 1-04/189 від 16.03.2015 року (том 7 а.с. 189-191); висновку експерта від 26.12.2014 року №450МГЕ (том 7 а.с. 46-49); висновку експерта № 451МГЕ, № 452МГЕ від 26.12.2014 року, (том 7 а.с. 53-56, а.с. 136-139); висновку експерта № 443МГЕ, № 449МГЕ від 26.12.2014 року, (том 7 а.с. 60-63, 116-119); висновку експерта № 442МГЕ від 04.09.2014 року (том 7 а.с. 87-90); висновку експерта № 662МГЕ від 30.09.2014 року (том 7 а.с. 96-98); висновку експерта №873 від 19.03.2015 року (том 7 а.с. 150-154); висновку експерта № 448МГЕ від 26.12.2014 року (том 7 а.с. 103-112);висновку експерта від 01.09.2014 року № 1034ВКЕ (том 7 а.с. 67-68); висновку експерта № 1035ВКЕ від 02.09.2014 року (том 7 а.с. 123-126); висновку експерта №465МГЕ від 30.03.2015 року (том 7 а.с. 129-132); висновку експерта № 1042ВКЕ від 02.09.2014 року (том 7 а.с. 73-75); висновках експерта № 455МГЕ, № 464МГЕ від 27.03.2015 року від 27.03.2015 року (том 7 а.с. 158-162, 166-170); протоколі огляду місця події (том 4 а.с. 112-124); протоколі огляду місця події (том 4 а.с. 126-135); протоколі огляду місця події (том 4 а.с. 150-155); висновку експерта від 26.09.2014 року № 129ВКЕ (том 7 а.с. 103-105); протоколі огляду місця події (том 4 а.с. 156-159); копії лікарського свідоцтва про смерть № 246 від 27.08.2014 року (том 4 а.с. 160); висновку експерта № 246 від 27.08-08.11.2014 року (том 7 а.с. 2-9); висновку експерта № 535 від 03.10-03.11.2014 року (том 7 а.с. 12-13); довідках (том 4 а.с. 186, 221); висновку експерта № 534 від 03-09.10.2014 року (том 7 а.с. 15-16); протоколі затримання (том 5 а.с. 1-2); повідомленні про підозру (том 5 а.с. 11-15), (том 5 а.с. 56-62, 114-119); постанові прокурора (том 7 а.с. 91-92); протоколі отримання зразків для експертизи (том 7 а.с. 141-143); протоколі обшуку (том 6 а.с. 3-24); висновку експерта від 12.12.2014 року № 1386 ВКЕ (том 12 а.с. 189-190); висновку експерта № 740МГЕ від 10.12.2014 року (том 12 а.с. 197-198); висновку експерта від 12.12.2014 року № 1389 ВКЕ (том 12 а.с. 192-194); висновку експерта № 750МГЕ від 23.12.2014 року (том 7 а.с. 206-209); висновку експерта № 191СВЕ743МГЕ від 04.03.2015 року (том 7 а.с. 214-218); висновку експерта № 753МГЕ від 06.11.2014 року (том 12 а.с. 230-231); протоколі проведення слідчого експерименту (том 5 а.с. 30-55), диск з відеозаписом був відтворений в судовому засіданні 16.02.2021 року (том 10 а.с. 186-188); акту судової психологічної експертизи № 123 від 30.03.2015 року (том 7 а.с. 174-176); висновку експерта № 590 м/д від 24.11-04.12.2014 року (том 7 а.с. 23-24); протоколах пред`явлення особи для впізнання (том 4 а.с. 228-231), (том 4 а.с. 232-235); протоколі затримання особи (том 5 а.с. 128), (том 5 а.с. 122-124); повідомленні про підозру (том 5 а.с. 136-140),(том 5 а.с. 151-155, 200-203); висновку експерта №539 від 04.10.2014 року (том 12 а.с. 186); постанові прокурора (том 4 а.с. 248-250); даних молекулярно-генетичної експертизи у висновку експерта № 755МГЕ від 13.10.2014 року (том 4 а.с. 254-256); протоколі обшуку (том 6 а.с. 30-48); дозволі на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 (том 6 а.с. 28-29); протоколі огляду предметів (том 5 а.с. 217-218); постанові слідчого (том 3 а.с. 93-96); висновку експерта від 17.12.2014 року № 819/МГЕ (том 3 а.с. 99-104); висновку експерта № 776МГЕ від 13.10.2014 року (том 7 а.с. 29-33); висновку експерта № 27-МК від 20-26.03.2015 року (том 7 а.с. 185-201); висновку експерта № 775МГЕ від 14.10.2014 року (том 12 а.с. 206-209); висновку експерта № 1480СВЕ від 13.10.2014 року (том 12 а.с. 211-212); висновку експерта від 10.12.2024 (том 12 а.с. 220-224); протоколах обшуку (том 6 а.с. 53-58, 62-66); телефонних книгах (том 5 а.с. 212-214), (том 5 а.с. 215), (том 5 а.с. 216); огляді речових доказів (том 11 а.с. 42-44).

Також, судом було допитано обвинувачених та свідків, які належно оцінені судом, що вбачається зі змісту вироку.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, за сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та правильності кваліфікації їх дій за даними злочинами.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 не містять обґрунтованих доводів, які б вказували на незаконність ухваленого вироку та наявність підстав для задоволення заявлених апеляційних вимог.

Так, у ході судового розгляду була досліджена достатня кількість належних та допустимих доказів, якими доводиться вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про порушення вимог ст. 366, ч. ч. 1, 2 ст. 367 КПК України, оскільки колегія суддів 08.11.2023 року та 09.11.2023 року не знаходилась в нарадчій кімнаті, як це передбачено законом, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 08.11.2023 року о 17:39 колегія суддів вийшла до нарадчої кімнати, 09.11.2023 року о 08:41 оголошено резолютивну частину вироку на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України та о 15:32 оголошено резолютивну частину вироку обвинуваченим. Повний текст вироку приєднано до матеріалів провадження.

Отже, жодних порушень таємниці нарадчої кімнати не вбачається, судді місцевого суду діяли в межах вимог ст. 615 КПК України щодо оголошення вироку в період воєнного стану.

Твердження захисника про те, що до оголошення вироку обвинуваченим судді мали перебувати у нарадчій кімнаті є помилковим, оскільки саме 08:41 година 09.11.2023 року судді вийшли з нарадчої кімнати, оскільки резолютивна частина вироку фактично була проголошена.

Доводи захисника ОСОБА_7 про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_11 , який, на думку апелянта, фактично був позбавлений захисника під час досудового розслідування, є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, одразу після затримання ОСОБА_11 було призначено захисника, який був присутній під час проведення слідчих дій за участі ОСОБА_11 та при обранні йому запобіжного заходу. Безпосередньо перед відкриттям матеріалів досудового розслідування обвинувачений також був забезпечений захисником. Тобто, усі слідчі та процесуальні дії з ОСОБА_11 здійснювались за участі захисника, а отже його право на захист не порушено.

Доводи захисника про те, що слід критично віднестись до показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 є безпідставними, оскільки судом показання даних свідків у вироку мотивовано оцінено.

На переконання колегії суддів, як і встановлено судом першої інстанції, підстав вважати, що показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 є неправдивими чи надані з метою оговорити обвинувачених, останнім не наведено і таких не встановлено і в суді апеляційної інстанції.

Доводи захисника про те, що на місці вчинення злочину знайдено докази, належність яких не встановлена, що підтверджує відсутність ОСОБА_11 на місці вчинення злочину, колегія суддів вважає безпідставними, з наступних підстав.

Виходячи із оцінки сукупності наведених доказів, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав достатньо підстав для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих злочинів, за обставин, визнаних судом доведеними, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків цього кримінального правопорушення, а також форми вини та мотиву інкримінованих йому дій, оскільки всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, у вироку наведені конкретні докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зокрема, показань свідка ОСОБА_21 , про врахування яких наполягав захисник.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Тобто для доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд першої інстанції, у відповідності до вимог закону, використав докази, які в сукупності підтвердили обставини, що підлягали доказуванню у даному кримінальному провадженні та які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

З вироку суду не вбачається, що докази, належність яких не встановлена, покладені в основу доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих злочинів.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що захисником в апеляційній скарзі не наведено будь-яких даних, які б могли свідчити про неналежність, недопустимість та недостовірність доказів, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку.

Доводи сторони захисту на те, що слідчий експеримент, проведений 05.10.2014 року не відповідає вимогам ст. 240 КПК України і мав бути визнаний судом як недопустимий доказ, підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Підстави та порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії, як слідчий експеримент, врегульовано ст. ст. 223, 240 КПК України. Зокрема, слідчий експеримент проводиться в присутності не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_10 від 05.10.2014 року вбачається, що слідчий експеримент проведено 05.10.2014 в приміщенні Васильківського МВ в кабінеті №53 за участю ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_23 , спеціаліста ОСОБА_24 , спеціаліста-криміналіста ОСОБА_25 , у присутності понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . Учасникам слідчої дії слідчим були роз`яснені їх права та обов`язки та заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, а саме використання відеокамери "Sony". Дана слідча дія проведена з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин вбивства ОСОБА_15 . Під час слідчого експерименту було виготовлено відеозапис проведення слідчого експерименту. З протоколом під підпис ознайомлені учасники та поняті, зауважень від них не надходило.

Таким чином, з вказаного вбачається, що слідчий експеримент проведено слідчим з дотриманням вимог КПК України. Додатком до протоколу про проведення слідчого експерименту є диск з відеозаписом слідчого експерименту, на якому було зафіксовано обставини події, викладені ОСОБА_10 .

Щодо фактичних обставин проведення обшуку 03.10.2014, у ході якого були виявлені та вилучені речі, то колегія суддів зважає на те, що входження у приміщення, де фактично були виявлені речі згідно протоколу, було здійснено відповідно до вимог ст. 233 КПК України, що в подальшому було підтверджено відповідною ухвалою слідчого судді (т. 6 а.с. 28-29). Процедура обшуку була проведена відповідно до вимог статей 234 та 236 КПК України. У зв`язку із цим фактичні обставини, які були встановлені внаслідок проведення зазначеного обшуку судом першої інстанції обґрунтовано визнані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Тобто вирішуючи питання про застосування положень ст. 87 КПК України до наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів враховує, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, тоді як проведення слідчого експерименту та обшуку, на думку колегії суддів, не може свідчити про порушення фундаментальних прав і свобод обвинувачених, оскільки вони не обмежили обвинувачених в можливостях ефективного використання їхніх прав.

Таким чином доводи захисника ОСОБА_7 про недоведеність вчинення обвинуваченим ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України спростовуються матеріалами провадження та є безпідставними.

На думку колегії суддів, матеріалами справи доведено вину кожного з обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, оскільки з досліджених в суді апеляційної інстанції доказів встановлено, що поведінка ОСОБА_10 і ОСОБА_11 під час вчинення кримінальних правопорушень була узгодженою та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і діями останніх.

Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника та відсутність підстав для її задоволення.

При цьому, при призначенні обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покарання, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України та враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, дані про осіб обвинувачених, дійшов правильного висновку, що виправлення обвинувачених можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі та призначив його в межах санкції закону, за яким визнав обвинувачених винуватими. Підстав для пом`якшення обвинуваченим призначеного судом першої інстанції покарання колегія суддів не вбачає.

Вимоги прохальної частини апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом поданої апеляційної скарги ОСОБА_10 не наводить жодних обґрунтувань своїх вимог. Отже, в апеляційній скарзі не зазначено обставин, які б свідчили про те, що висновок суду першої інстанції про призначене ОСОБА_10 покарання є необґрунтованим. Відтак підстав вважати, що у даному кримінальному провадженні судом першої інстанції ОСОБА_10 призначено покарання з порушенням вимог кримінального закону немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як під час досудового слідства, так і під час розгляду провадження в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_11 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_10 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 листопада 2023 року щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які утримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Суддя Суддя Суддя