ЄУН 233/7616/23

Провадження №6/932/142/25

УХВАЛА

Іменем України

27.06.2025                         місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді – Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

       Заявник ОСОБА_1 звернувся із цією заявою до суду, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню та виданий помилково, виконавчий лист у справі №233/7616/23, виданий Шевченківським районним судом міста Дніпра.

В обґрунтування своєї вимоги вказав, що 17.03.2025 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та повернення об`єкту оренди ухвалене заочне рішення. Ухвалою суду від 28.05.2025 йому відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Він має намір оскаржити рішення в апеляційному порядку, тому вважає дії суду з видачі виконавчого листа за рішенням суду від 17.03.2025 помилковими та такими, що порушують його права.

До суду учасники справи не з`явилися, заявником через систему Електронний суд подано заяву про розгляд справи за його відсутності, оскільки він перебуває на військовій службі.

Відповідно до ч.3 ст.432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Крім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

В своїй заяві ОСОБА_1 , як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилається на те, що виконавчий лист видано за рішенням, яке не набрало законної сили та яке він має намір оскаржити в апеляційному порядку.

Така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини.

Так, повне рішення суду від 17.03.2025 було виготовлене та надіслане до Єдиного державного реєстру судових рішень 27.03.2025.

Згідно з положеннями ст.289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

За ч.ч.2,3 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Оскільки зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання ОСОБА_1 є м. Макіївка Донецької області, що підтверджене відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та Мінсоцполітики, він як відповідач повідомлявся про виклики до суду в судові засідання та про ухвалення у справі рішення шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України.

За положеннями ч.2 ст.12-1 Закону України «Про прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

       Оскільки така інформація розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в день виготовлення повного рішення суду 27.03.2025, саме з цього моменту вважається, що ОСОБА_1 отримане судове рішення, тому 30-денний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення обраховувався по 25.04.2025 включно.

Станом на 25.04.2025 заява про перегляд заочного рішення від ОСОБА_1 до суду не надходила, а така заява, подана ним 27.04.2025, ухвалою суду від 28.05.2025 залишена без задоволення.        

Таким чином, підстав для відмови у видачі виконавчого листа на вимогу стягувача у суду не було.

Окремо слід зауважити, що на день розгляду цієї заяви заочне рішення суду не скасоване, апеляційна скарга на рішення відповідачем не подана.

Отже, слід констатувати, що виконавчий лист у даній справі виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, а тому підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, не вбачається. В разі відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача він має право звернутися до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, який здійснює виконавче провадження, із заявою про зупинення виконавчого провадження до вирішення справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи заявника та відмовляє у задоволенні поданої заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 27.06.2025 та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали 27.06.2025.

Суддя:                                                                        В.С. Салькова