АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Заїкіна А.П., Миза Л.М.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 06 березня 2009 року о 19.00 год. на регульованому перехресті вул. І.Рабіна та Площі Незалежності в м. Одесі водій ОСОБА_3, який керував належним йому автомобілем “Toyota» р/н НОМЕР_2, здійснив наїзд на позивача внаслідок чого позивач зазнав матеріальної та моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути із відповідача 740.73 грн. матеріальної шкоди, завданої лікуванням від наслідків вказаної пригоди, 8 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди 59.50 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-13).
Відповідач проти позову заперечував, заявив зустрічний позов, посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини самого позивача, внаслідок якої автомобіль відповідача зазнав механічних пошкоджень. Тому, 1556 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 200 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 12 грн. сплачених банківських послуг ОСОБА_3 просив стягнути на свою користь із ОСОБА_1.(а.с. 29-36, 58-59)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на його користь із відповідача ОСОБА_3 740.73 грн. матеріальної шкоди, в іншій частині вимог ОСОБА_1 – відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково і стягнуто на його користь із ОСОБА_1 1556 грн. матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля, 183 грн. судових витрат та 200 грн. витрат на правову допомогу, в іншій частині вимог ОСОБА_3 - відмовлено. (а.с. 68-70).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення змінити і постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 у стягненні на його користь 546 грн. витрат за перебування автомобіля на штрафмайданчику, в іншій частині рішення суду залишити без змін. На обґрунтування скарги зазначив про обопільну вину сторін, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.(а.с. 74-93).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і постановити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив про вину позивача, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, у скоєнні пригоди, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ч. 2 ст. 1166, ч. 5 ст. 1187 ЦК України.(а.с. 103-109).
В судовому засіданні представники сторін, кожен окремо, підтримали доводи своїх скарг і просили їх задовольнити.
Інші особи до суду не прибули про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.(а.с. 120-121)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково за таких підстав.
За вимог ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, роз'яснень, що містяться в абзаці другому п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Винність ОСОБА_1 в тому, що він 06 березня 2009 року об 19.00 год. на регульованому перехресті вул.. І.Рабіна та Площі Незалежності в м. Одесі, в порушення п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року № 1306, перетинав проїжджу частину вул.. І.Рабіна по перехідному переходу на червоний сигнал світлофора, де водій ОСОБА_3, який керував належним йому автомобілем “Toyota» р/н НОМЕР_2, здійснив наїзд на позивача, підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2009 року, матеріалами адміністративного провадження, протоколом та схемою пригоди, актом судово-медичного обстеження № 824 від 11 березня 2009 року.(матеріали адмін. провадження № 3-4925-09 а.с. 2-17)
Цих обставин сторони не заперечували і в судовому засіданні.
За вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Постанова у адміністративній справі, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження(закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку, крововиливів, садни голови, колених суглобів, голені, тобто легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я), документально підтверджені витрати на лікування ОСОБА_1 склали 740.73 грн.(а.с. 12-17)
Обставин непереборної сили або умислу в діях потерпілого ОСОБА_1 до суду не надано та в судовому засіданні таких не встановлено.
Проте, обставини справи свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 грубої необережності(порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння за довідкою лікарів швидкої допомоги), що відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, є підставою для зменшення розміру відшкодування шкоди.(а.с. 11)
Зважаючи на положення п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, колегія суддів погоджується із твердженням ОСОБА_1, що внаслідок пригоди він отримав тілесні ушкодження, певний час лікувався, відчув фізичного болю та моральних страждань, пов’язаних із ушкодженням здоров’я, а тому, йому спричинено моральної шкоди від дій джерела підвищеної небезпеки.
Зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь із ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, понесені позивачем судові витрати: 59,50 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції.
Автомобілю ОСОБА_3 “Toyota» р/н НОМЕР_2 спричинені механічні ушкодження, за переліком, визначеним довідкою, протоколом огляду транспортного засобу. Колегія суддів погоджується із доводами позивача ОСОБА_3 про спричинення йому матеріальної шкоди, яка підтверджена документально, а саме: 670 грн. вартість пошкодженого вітрового скла, 340 грн. вартість робіт щодо його встановлення, 546 грн. оплата витрат пов’язаних із перебуванням автомобіля на штраф майданчику, понесені позивачем судові витрати, у т.ч. 51 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 200 грн. витрат на правову допомогу, враховуючи наявність прямого причинного зв’язку між порушеннями Правил дорожнього руху ОСОБА_1 та витратами ОСОБА_3, пов’язаними із дорожньо-транспортною пригодою. (а.с. 32-36, 27-28, 57)
Тому, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягають стягненню підтверджені квитанціями судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Інші доводи апелянтів не спростовують вищевказаних висновків суду, тому мають бути відхилені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 314 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. 88, ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року – змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_3:
- 500 (п’ятсот) грн. на відшкодування матеріальної шкоди;
- 200 (двісті) грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди;
- 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 50 коп. державного мита;
- 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції, в іншій частині вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_1:
- 1556 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят шість) грн.. матеріальної шкоди;
- 200 (двісті) грн.. витрат на правову допомогу;
- 51 (п’ятдесят одну) грн. державного мита;
- 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції, в іншій частині вимог ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області : Б.Б.Левенець
А.П.Заїкін
Л.М.Миза