АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Заїкіна А.П., Миза Л.М.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі представника відповідача Морозова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про розірвання договору, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2010 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову була задоволена, заборонено сторонам кредитного договору вчиняти будь-які дії направлені на виконання обов’язків за укладеним сторонами кредитним договором № СМ-500/020/2006 від 20 червня 2006 року та зупинено виконання цього договору.(а.с. 16).
В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і просив скасувати вказану ухвалу суду(а.с.19-21).
В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу, яку попросив задовольнити. Позивач до суду не прибув про причини неявки не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що у справі є докази.(а.с. 52).
Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, у т.ч., забороною вчиняти певні дії, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
За роз’ясненнями, що містяться в п.п. 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 ”Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.
Ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Цих вимог законодавства і роз’яснень суд першої інстанції не врахував.
Так, предметом вимог позивача є розірвання укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 кредитного договору № СМ-500/020/2006 від 20 червня 2006 року.(а.с. 3-14)
Судом першої інстанції забезпечені позовні вимоги шляхом заборони сторонам по справі вчиняти будь-які дії направлені на виконання обов’язків за укладеним кредитним договором № СМ-500/020/2006 від 20 червня 2006 року та зупинено виконання цього договору.(а.с. 16).
Застосовувавши вказані види забезпечення позову, суд фактично до постановлення судового рішення припинив дію та виконання боржником оспорюваного договору, у т.ч. сплату платежів за цим договором. За яких підстав невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення вищевказаних вимог позивача, суд першої інстанції не зазначив, не встановлено наявності таких і судом апеляційної інстанції.
Обґрунтованими є доводи апелянта щодо помилкового зазначення районним судом процесуального порядку оскарження вказаної ухвали.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову обраним ним шляхом. При цьому, колегія суддів враховує, що таке рішення не перешкоджає позивачу у зверненні із іншими заявами про забезпечення позову.
Ухвала колегії суддів апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК у касаційному порядку оскаржена бути не може.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково, ухвалу судді Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2010 року – скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони сторонам кредитного договору вчиняти будь-які дії направлені на виконання обов’язків за кредитним договором № СМ-500/020/2006 від 20 червня 2006 року та зупинення виконання цього договору – відмовити.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.М.Миза
А.П.Заїкін