АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Заїкіна А.П., Федорової А.Є.,
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тест» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року позивач звернувся із позовом до відповідача на обґрунтування якого зазначив, що 17 лютого 2005 року сторонами у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 25 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
Оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, позивач просив визнати дійсним вказаний договір та право власності на вищевказану будівлю.(а.с. 1-8)
Відповідач позовні вимоги визнав(а.с. 10)
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2007 року позовні вимоги задоволені.(а.с. 13-14)
В апеляційній скарзі ДП «Тест» зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що є власником нежилого приміщення № 501, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, йому надано дозвіл на реставрацію будівлі із улаштуванням мансардних приміщень та пристосуванням під готель.
Стверджував, що наявність нежилого приміщення площею 25 кв.м. порушує права апелянта як власника, не відповідає будівельним нормам і правилам, під його забудову не була виділена земельна ділянка, а суд не залучив до участі у справі Одеську міську раду та її виконавчий комітет.(а.с. 64-93)
З метою забезпечення права апелянта, який не був учасником угоди, на допуск до суду апеляційної інстанції, колегія суддів ухвалою від 16 серпня 2011 року поновила пропущений апелянтом строк.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи скарги, яку просила задовольнити. ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили.(а.с. 118-121) Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з’ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
Проте цих вимог суд першої інстанції не дотримав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2005 року у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким зазначено, що ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 придбав нежиле приміщення площею 25 кв.м., що використовується як гараж, за адресою АДРЕСА_1. За розпискою ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошову суму еквівалентну 1500 доларів США.(а.с. 6-8)
Договір нотаріально не посвідчувався та відсутня його державна реєстрація.
25 квітня 2007 року позивач звернувся до суду і просив визнати дійсним вказаний договір, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення і визнати право власності на об’єкт нерухомості за судовим рішенням.(а.с. 1-8)
За письмовою заявою ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги визнав.(а.с. 10)
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2007 року позовні вимоги задоволені.(а.с. 13-14)
Правовідносини, що виникли між сторонами мають бути врегульовані за нормами чинного ЦК України.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом вимог ст.ст. 218, 220 ЦК України, недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемним, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідні роз’яснення містять і в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону не врахував, не з’ясував, які докази свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, не звернув уваги на відсутність у ОСОБА_4, як продавця, правовстановлювальних документів на продане нежиле приміщення.
До суду не надано доказів наявності обставин, які утруднювали чи робили неможливим посвідчення цього договору нотаріально у встановленому законом порядку, не встановлено таких і в судовому засіданні. Визнання відповідачем заявлених вимог не можуть бути визнані підставою для задоволення заявлених позовних вимог про визнання договору дійсним.
Зважаючи на вищевикладене, районний суд не мав законних підстав для визнання вищевказаної угоди дійсною та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.
За висновком будівельно-технічного дослідження № 054/1/2011 від 20.04.2011 р., нежиле приміщення площею 25 кв.м. право власності на яке визнано за ОСОБА_2 є прибудованим до нежилого приміщення належного апелянту.(а.с. 72-83)
Визнання за оскаржуваним рішенням суду вищевказаної угоди дійсною та права власності за ОСОБА_2 на нежиле приміщення порушує права апелянта, який із 27 жовтня 2004 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу є власником нежилого приміщення № 501, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та із 16 вересня 2010 року за нотаріально посвідченим договором отримав, від територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку за вказаною адресою, у т.ч. ділянку на якій розташована капітальна забудова – об’єкт культурної спадщини та ділянку придомової території(у т.ч. під проїздами, проходами та площадками). (а.с. 84-93, 124-139)
Інші доводи скарги, у т.ч. посилання на порушення прав інших осіб, які не оскаржували рішення суду колегія суддів відхилила.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 314 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у позові.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тест» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2007 року – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б. Левенець
А.П.Заїкін
А.Є.Федорова