АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 серпня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Заїкіна А.П., Процик М.В.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 року позивачка звернулася до суду із позовом, уточнивши який зазначила, що із 21 грудня 2004 року до 28 листопада 2008 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжям було набуте певне майно.
Просила ухвалити рішення про розподіл між сторонами спільного сумісного майна подружжя із визнанням за позивачкою права власності на спальню, набір меблів для прихожої, набір меблів для кухні, ортопедичний матрац, килим, пральну машину, електронасос для води, електрочайник, пилосос, стягнути із відповідача на користь позивачки 156600 грн. спільно нажитих коштів, зобов’язати відповідача передати позивачці вищевказане майно та не перешкоджати у його використанні.(а.с. 1-43, 139-142)
Відповідач не заперечував наявності цього майна, окрім грошей, проте просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.(а.с. 144-145)
Судом до участі у справі притягнутий ОСОБА_4.(а.с.87)
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2011 року позов задоволений частково, визнано за позивачкою право власності на майно, придбане в період шлюбу з ОСОБА_3, а саме: спальню вартістю 2550 грн., стінку-прихожу вартістю 1430 грн., кухонну стінку вартістю 1250 грн., ортопедичний матрац вартістю 1200 грн., пральну машину «Indesit» вартістю 2400 грн., електронасос для води вартістю 1200 грн., пилосос «Samsung» вартістю 1200 грн., зобов’язано відповідача передати вищевказані речі позивачці та не перешкоджати їй у користуванні ними, стягнуто із відповідача на користь позивачки 112.30 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в іншій частині позову - відмовлено.(а.с. 206-208)
В апеляційній скарзі позивачка посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення із відповідача 156600 грн. і постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що суд не з’ясував обставин по справі і дійшов хибних висновків про відмову в позові в частині грошового стягнення. ( а.с. 212-218)
В апеляційній скарзі відповідач просив змінити рішення суду, виключивши із переліку розділеного між сторонами майна усі меблі. На обґрунтування скарги зазначив, що вказані меблі були придбані після розлучення.(а.с.209-211)
Представник третьої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_5 подав письмові заперечення проти скарги ОСОБА_1
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2, підтримали подану ними скаргу і просили її задовольнити, відхилити скаргу ОСОБА_3
ОСОБА_3, підтримав подану ним скаргу і заперечував проти скарги ОСОБА_1
Представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 підтримав скаргу ОСОБА_3, заперечував проти скарги ОСОБА_1
ОСОБА_4 до суду не прибув, причини неявки не повідомив про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом вручення повістки його представнику ОСОБА_5 про що у справі є докази. (а.с. 226) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прибувших учасників судового розгляду, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.
За вимог ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідні роз’яснення містяться і в п.п. 23, 24, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню(ч. 1 ст. 61 цього Кодексу).
Судом встановлено, що із 21 грудня 2004 року до 28 листопада 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжям було набуте певне майно.(а.с. 9-12)
Вказані предмети домашнього вжитку про розподіл яких заявила позивачка, не були заявлені до поділу майна між подружжям за іншими судовими рішеннями, що набрали чинності.(а.с. 67-70)
Доводи ОСОБА_3 про відсутність цих речей спростовуються наявними у справі актом опису арештованого майна від 30 грудня 2010 року, письмовими запереченнями відповідача проти позову, де відповідач зазначив про наявність цього майна, копіями чеків про придбання цього майна у період, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.(а.с. 102-103, 119-120,144-145)
За наявними у справі доказами боргова розписка про отримання ОСОБА_3 грошей від ОСОБА_4 в сумі 340200 грн. складена боржником 29 квітня 2004 року, тобто вказані гроші отримані відповідачем до реєстрації шлюбу. Цих обставин позивачка не заперечувала і в заявленому позові.(а.с.14, 139-142)
Пояснення позивачки про зберігання вдома грошової суми 320 000 грн., яка має бути розподілена між подружжям та доводи ОСОБА_3 про припинення подружжям фактичних шлюбних відносин у 2006 році і набуття ним поза шлюбними відносинами предметів домашнього вжитку, які розподілив районний суд у оскаржуваному рішенні, будь-якими іншими об’єктивними доказами по справі не підтверджені, не надано таких і до суду апеляційної інстанції, ці пояснення і доводи спростовуються наявними у справі доказами, якім районний суд надав належну оцінку.
Крім того, колегія суддів враховує, що не спростовані пояснення ОСОБА_3, про витрату запозичених ним до шлюбу грошей на будівництво будинку, право на Ѕ частину якого визнано за ОСОБА_1 за набравшими законної сили судовими рішеннями.(а.с. 67-70)
Висновок районного суду про визнання за позивачкою права на спільно нажите майно подружжя: спальню вартістю 2550 грн., стінку-прихожу вартістю 1430 грн., кухонну стінку вартістю 1250 грн., ортопедичний матрац вартістю 1200 грн., пральну машину «Indesit» вартістю 2400 грн., електронасос для води вартістю 1200 грн., пилосос «Samsung» вартістю 1200 грн., зобов’язання відповідача передати вищевказані речі позивачці та не перешкоджати їй у користуванні ними, обґрунтований наявними у справі доказами, визнанням сторонами вартості цих речей, а тому, колегія суддів з ним погоджується. (а.с. 102-103, 119-120,144-145, 203-205)
З огляду на вимоги ст. 60 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про часткове задоволення позову ОСОБА_1, висновки районного суду відповідають фактичним обставинам та зібраним по справі доказам.
З огляду на вимоги ст. 88 ЦПК України правильним є висновок про стягнення із відповідача на користь позивачки 112.30 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-4)
До апеляційного суду не надано доказів порушення районним судом норм матеріального або процесуального права, які б могли бути визнані підставою для скасування судового рішення. Згідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи скарг цих висновків не спростовують та не можуть бути визнані підставою скасування оскаржуваного рішення суду, а тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
А.П.Заїкін
М.В.Процик