ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2006 Справа № 6/391
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомляли.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
закритого акціонерного товариства “Голованівський хліб”, селище міського типу Голованівське, Кіровоградської області;
на постанову господарського суду Кіровоградської області від 27 лютого 2006 року;
у справі №6/391;
за позовом закритого акціонерного товариства “Голованівський хліб”, селище міського типу Голованівське, Кіровоградської області;
до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції, місто Гайворон, Кіровоградської області;
про скасування акта.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Голованіський хліб” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142310/0 від 11 жовтня 2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 2243 гривень з яких 1053 гривень основний платіж та 1190 гривень штрафних санкцій прийнятого Відповідачем Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач у повній відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункта 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, які оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити.
Постановою господарського суду у справі №6/391 від 27 лютого 2006 року (суддя Баранець О.М.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд зробив висновок, що Позивачем в порушення підпункту 7.2.1 пункта 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не містять зазначені окремими рядками всі реквізити.
Позивач не звертався до податкового органу з заявою відповідно до підпункту 7.2.6 пункта 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, так як не враховано, що відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі, коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору, належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності тощо.
Із змісту податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2005 року
№00000142310/0 вбачається, що фінансові санкції нараховані на підставі підпункту “б” підпункта 4.2.2. пункт 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Крім того, судом не враховано, що зафіксовані в констатуючій частині акту перевірки висновки не містять конкретного опису порушення податкового законодавства, на підставі якого у відповідної особи контролюючого органу були б підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.
На апеляційну скаргу Відповідач заперечення не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункта 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має, містити зазначені окремими рядками реквізити перелічені у вищевказаній нормі.
У випадку коли Позивач знайшов недоліки у податкових накладних то відповідно до підпункту 7.2.6 пункта 7.2 статті 7 вищевказаного Закону Позивач мав право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцем знаходження з доданням копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг), що було б підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв’язку з придбанням товарів (робот, послуг).
У судовому засіданні господарським судом встановлено, що Позивач не надав господарському суду доказів звернення із такою заявою до податкового органу. А податкові накладні, які не мають всіх обов’язкових реквізитів, були прийняті ним на облік та включені до податкового кредиту.
Крім того Позивач не надав господарському суду доказів наявності у вказаних податкових накладних всіх необхідних реквізитів. Представник позивача жодного разу не з’явився до господарського суду враховуючи вимоги суду про обов’язковість явки.
Тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду що податкові накладні які вказані на сторінках 12-13 акта перевірки №20/23-1/17/00378750 від 6 жовтня 2005 року, оформлені з порушенням Закону “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала виплаті, до приховування відповідних сум податку, а витрати позивача зі сплати податку на додану вартість у складі ціни за товари вважаються не підтвердженими податковими накладними.
Відповідно до з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджено податковими накладними.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тому орган державної податкової служби мав всі підстави для застосування до позивача фінансових санкцій.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Голованівський хліб”, селище міського типу Голованівське, Кіровоградської області, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Кіровоградської області від 27 лютого 2006 року у справі №6/391, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар