Справа № 22-ц-311/2012 Головуючий у I інстанції –Семенченко О.М.
Категорія –цивільна Доповідач - Висоцька Н. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 лютого 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіВисоцької Н.В.
суддів:Смаглюк Р.І., Шитченко Н.В.
при секретарі:Зіньковець О.О.
за участю:представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6,
прокурора Єреп В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, прокурора Варвинського району на рішення Варвинського районного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури в зв”язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
в с т а н о в и в:
В вересні 2011 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями прокуратури в зв”язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Рішенням Варвинського районного суду від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково, стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди в сумі 19701 грн. 85 коп. та 1 грн. матеріальної шкоди, а всього 19702 грн. 85 коп.. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.
Доводи скарги зводяться до того, що судом проігноровані норми Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що органи казначейства повинні нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових осіб та службових осіб органів державної влади.
Відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” № 266/94-ВР право на відшкодування такої шкоди дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб зазначених органів. Оскільки, ні дії органів прокуратури Чернігівської області, ні дії органів казначейства відносно позивачки незаконними не визнавались, суд необгрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_7.
На думку апелянта, факт порушення кримінальної справи та проведення слідчих дій, передбачених законодавством, не може бути безперечною підставою для відшкодування шкоди згідно Закону України № 266/94-ВР.
Безпідставно суд стягнув з відповідача моральну шкоду, адже в матеріалах справи відсутні докази спричинення такої позивачці будь-якими діями органів казначейства.
В апеляційній скарзі прокуратура Варвинського району просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував положень ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та роз”яснень Пленуму ВСУ в постанові № 4 від 31.03.1995 року, де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Сам факт попереднього розслідування та судового розгляду кримінальної справи, яка була згодом закрита за реабілітуючих підстав, не дає змоги стверджувати про автоматичне отримання позивачкою моральної шкоди.
Зазначає, що доводи на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, позивачкою підтверджені не були.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить змінити рішення суду та стягнути з Державного казначейства України моральну шкоду в сумі 28663 грн. 50 коп..
Доводи скарги зводяться до того, що відмова в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди за період з моменту закриття кримінальної справи до цього часу є такою, що не відповідає вимогам п.1 ст.1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та ст. 1176 ЦК України. Адже, суд не звернув уваги на доводи позивачки стосовно того, що кримінальна справа була сфальсифікована слідчим прокуратури ОСОБА_8, який використовував підставних свідків, про що зафіксовано у вироках Варвинського районного суду по даній кримінальній справі.
Апелянт посилається на те, що тривалий час вона незаконно перебувала під карним переслідуванням, а після винесення постанови про закриття кримінальної справи і надалі обмежуються її конституційні права.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_7 та прокуратури Чернігівської області – задоволенню частково, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди – зміні, в частині стягнення матеріальної шкоди – скасуванню з відмовою в її відшкодуванні з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та повністю – щодо стягнення матеріальної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_7 має право на відшкодування шкоди, завданої їй незаконними діями прокуратури, і що вона звернулася за таким відшкодуванням відповідно до ст. 1176 ЦК України та Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Оскільки при визначенні розміру морального відшкодування суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості, суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 19701,85 грн. згідно наданого розрахунку позивачем, матеріальної шкоди - в сумі 1 грн., яка як послався позивач підтверджена актом виконаних робіт про надання юридичної допомоги.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02 лютого 2009 року, слідчим прокуратури Варвинського району відносно ОСОБА_7 порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 172 КК України /а.с. 1 т. 1 крим. справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст.. 172 ч. 1 КК України/. Постановою слідчого від 16 лютого 2009 року вона притягнута як обвинувачена по справі, їй пред”явлено обвинувачення за вказаною статтею, 06.02.2009 року обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд / а.с. 25-26 крим. справи/. Постановами слідчого від 19 лютого 2010 року провадження в кримінальній справі зупинено(а.с. 33 т. 2 крим. справи), 22 лютого 2010 року ОСОБА_7 оголошена в розшук (а.с. 35 т. 2 крим. справи), постановою від 01.03.2010 року відновлено досудове слідство (а.с. 36 т. 2 крим. справи).
Постановою від 04.03.2011 року прокурора Варвинського району кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 в скоєнні злочину за ч. 1 ст. 172 КК України закрито на підставі ч. 1 п. 2 ст. 213 КПК України в зв»язку з недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину.
Таким чином, вона перебувала під кримінальним переслідуванням з 02 лютого 2009 року по 04 березня 2011 року.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду з захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтями 1,2 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” передбачені випадки повного відшкодування такої шкоди незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в тому числі і шкода, завдана громадянинові внаслідок... незаконного притягнення як обвинуваченого...
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадках: 3)відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 статті, а саме недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Згідно зі ст. 3 названого Закону у наведених в ст. 1 випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
4) суми, сплачені громадянином у зв»язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральної шкоди.
Питання відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 вирішується згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом ( ч.2 ст. 1176 ЦК України).
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_7 моральної шкоди, однак її розмір розрахований з порушенням, виходячи з вимог Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд не врахував, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Суд встановив, що проти ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа, їй обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд, вона перебувала під кримінальним переслідуванням 25 місяців 03 дні.
Однак таке тривале досудове слідство відносно позивачки пов”язане з її ухиленням від слідства, перебуванням в розшуку, тому підлягає виключенню період, за який підлягає стягненню моральна шкода з 19 лютого 2010 року по 01 березня 2010 року (тобто за час зупинення провадження по справі), за таких обставин апеляційна скарга прокурора Варвинського району підлягає задоволенню частково.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз”яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальна заробітна плата з 01 грудня 2011 року становила 1004 грн.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено 13 грудня 2011 року, то при обчисленні розміру моральної шкоди, яку слід відшкодувати на користь позивачки, необхідно враховувати такий розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на нас розгляду справи.
При визначенні розміру моральної шкоди суд вказаних вимог закону не врахував.
Тому на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 підлягає стягненню 24870 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 98 копійок.. ( 1004 грн. х 24 міс. 22 дні).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 не дають підстав для стягнення на її користь моральної шкоди, згідно наданого розрахунку за період з 05 березня 2011 року і по день розгляду справи, оскільки досудове слідство, як і кримінальне переслідування ОСОБА_7 було припинено в момент винесення постанови про закриття справи, тобто 04 березня 2011 року, позивачем не доведено обмеження в правах після винесення постанови, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні даних позовних вимог з чим погоджується і апеляційний суд.
Крім того суд дійшов вірного висновку в частині відмови винесення окремої ухвали, щодо дій прокурора, так як ці вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 гривні та вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню, в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 25) ОСОБА_7 відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та п.п. 11-13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131, розмір відшкодування шкоди, зазначеної в п. п. 1, 3, 4 ст. 3 цього закону, залежно від того, який орган проводив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина, визначає відповідний орган досудового слідства, про що виносить постанову і у разі незгоди з постановою громадянин може оскаржити її до суду.
Прокурором Варвинського району листом від 04.08.2011 року надіслано відповідь ОСОБА_7, але не визначено розмір шкоди (а.с. 26), тобто порушено порядок визначення шкоди, в даному випадку суд не наділений повноваженнями в частині визначення розміру шкоди.
Так як провадження в справі закрито постановою прокурора Варвинського району, то розмір матеріальної шкоди повинен бути визначений не в судовому порядку,.
Крім того вимога в частині стягнення витрат пов”язаних з наданням правової допомоги в сумі 1 гривні, які наче б то були сплачені по акту прийому – передачі виконаних робіт від 08.06.2011 року (а.с. 81) не підлягає задоволенню, так як матеріали справи не містять платіжного документу, який би підтверджував факт сплати вказаних коштів.
В цій частині рішення суду не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню з відмовою в стягненні цієї шкоди.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_7 та прокурора Варвинського району підлягають задоволенню частково.
Доводи апеляційних скарг відповідача та прокурора, щодо недоведеності заподіяння моральної шкоди, щодо необхідності визнання дій посадових осіб неправомірними, щодо відсутності підстав для стягнення шкоди з Державної казначейської служби України, оскільки державу представляє Президент України, не дають підстав для відмови в стягненні моральної шкоди.
Закриття кримінальної справи дає право на відшкодування цієї шкоди позивачці відповідно до викладених вище обставин та норм закону.
Апеляційний суд не погоджується з рішенням в частині задоволення вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, рішення в цій частині підлягає скасуванню та в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою (на час розгляду справи в суді першої інстанції).
Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов’язаннями держави.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України (далі – БК України) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.
Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».
Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Згідно ухвали від 18.10.2011 року було залучено в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, але в резолютивній частині рішення вказано: «Стягнути з Державного казначейства України…», за таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині формулювання резолютивної частини рішення, так як згідно з Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 року встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України – урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України, тобто на день винесення рішення була створена Державна казначейська служба України.
За таких обставин апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області задоволенню, а резолютивна частина рішення підлягає викладенню в новій редакції.
Керуючись ст. 1, 3, 4, 12, 13 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Варвинського району задовольнити частково.
Рішення Варвинського районного суду від 13 грудня 2011 року в частині задоволення вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області скасувати.
В задоволенні цих вимог відмовити.
Рішення Варвинського районного суду від 13 грудня 2011 року в частині стягнення з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 24870 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят) грн. 98 копійок.
Рішення Варвинського районного суду від 13 грудня 2011 року в частині стягнення 1 (однієї) гривні матеріальної шкоди з Державного казначейства України на користь ОСОБА_7 скасувати, в задоволенні цих вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: