Справа № 22-ц-323/2012 Головуючий у I інстанції –Циганко М.О.
Категорія –цивільна Доповідач - Висоцька Н. В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіВисоцької Н.В.
суддів:Смаглюк Р.І., Шитченко Н.В.
при секретарі:Зіньковець О.О.
за участю:представників сторін ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ „Комерційний банк „Надра” та ОСОБА_7 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ПАТ „Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ПАТ „Комерційний банк „Надра” про визнання недійсним договору застави товарів в обігу, -
в с т а н о в и в:
У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра” звернувся до суду до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу, в обґрунтування свої позовних вимог Банк посилався на те, що 30 листопада 2007 р. між ним та ОСОБА_8 був укладений договір кредитної лінії № 59-14/МК/2007-980, згідно з яким ОСОБА_8 відкрита кредитна лінія на суму 1300000 грн., з поверненням кредиту згідно з графіком погашення, але не пізніше 20 листопада 2014 р., зі сплатою 18,9 % річних. Вказаним договором передбачено, що видача кредиту буде здійснюватися окремими траншами після підписання окремих додаткових угод до договору кредитної лінії, на виконання чого між Банком та ОСОБА_8 була укладена додаткова угода №1 від 30.11.2007 р. на отримання від банку траншу у розмірі 1 066 000 грн., а 18 лютого 2008 р. між Банком та ОСОБА_8 був укладений додатковий договір до договору кредитної лінії, згідно з яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію в сумі 2 850 000 грн. терміном на 84 місяці з 30.11.2007 р. до 20.11.2014 р., 18.02.2008 р. згідно додаткової угоди №3 до договору кредитної лінії укладеної між ПАТ КБ „Надра” та ОСОБА_8, останній отримав від банку транш у розмірі 510 000 грн., а згідно додаткової угоди № 4 від 29.02.2008 р. ОСОБА_8 отримав від банку транш у розмірі 274 000 грн.
В забезпечення виконання взятих зобов’язань ОСОБА_8, що випливають з договору кредитної лінії № 59-14/МК/2007-980 від 30.11.2007 р., між ПАТ КБ „Надра” та ОСОБА_7 було укладено договори застави товарів в обігу від 30.11.2007 р., та договір застави товарів в обігу від 18.02.2008 р.
Оскільки ОСОБА_8 належним чином умов договору кредитної лінії не виконував, внаслідок чого перед Банком утворилася заборгованість по договору, тому ПАТ КБ „Надра” і просив суд першої інстанції звернути стягнення на предмет застави побутову техніку належну ОСОБА_7 переданою останньою в заставу банку згідно договору застави товарів в обігу від 18.02.2008 р., а в разі відчуження предмету застави, на інше майно, що перебуває у власності заставодавця ОСОБА_7, в рахунок погашення вищенаведеної заборгованості, шляхом його примусової реалізації .
У жовтні 2011 року до початку розгляду справи по суті ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра” про визнання недійсним договору застави товарів в обігу, свої вимоги обґрунтовує слідуючими обставинами, 30 листопада 2007 р. між заставодержателем - ВАТ КБ «Надра»та заставодавцем - громадянкою ОСОБА_7 було укладено договір застави товарів в обігу, посилаючись на ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 11 Закону України „Про заставу”, ст. 51 ЦК України, ч. 1 ст. 55, ст. 181 Господарського кодексу України, ОСОБА_7 вказувала, що момент укладення договору застави товарів в обігу від 30 листопада 2007 року власником товарів в обігу була суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_7, а не громадянка ОСОБА_7 і сторони повинні були укласти господарський договір. А тому ОСОБА_7 і просила суд визнати недійсним договір застави товарів в обігу від 30.11.2007 р.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2011 року в позовних вимогах ПАТ „Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу від 18.02.2008 року – відмовлено повністю та в зустрічному позові ОСОБА_7 до ПАТ „Комерційний банк „Надра” про визнання недійсним договору застави товарів в обігу від 30.11.2007 року – відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі поданої представником ПАТ „Комерційний банк „Надра”, Банк просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ „Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави товарів в обігу і ухвалити нове рішення , яким позов Банку задовольнити повністю, а в іншій частині рішення залишити без змін. Банк посилається на те, що вказане рішення є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Незаконність рішення суду в оскаржуваній частині Банк обґрунтовує тим, що посилаючись на відсутність індивідуалізації предмету застави судом не було враховано, що в діючому договорі застави зазначено відповідний товар, його місце знаходження, опис товару, суд не звернув увагу, що правовідносини виникли на підставі кредитного договору № 59-14/МК/2007-980, який є основним договором з якого виникають зобов»язання по договору застави товарів в обігу, який укладений з метою забезпечення виконання основного договору. Дана обставина судом не була врахована, що призвело до відмови в задоволенні позову Банку.
Апеляційна скарга також подана ОСОБА_7, яка просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за її позовом про визнання недійсним договору застави товарів в обігу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Апелянт посилається на те, що рішення прийняте при неповному з”ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю окремих обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме суд не врахував, що ОСОБА_7 на момент укладення договору була суб»єктом підприємницької діяльності, предметом застави є товари в обігу, які знаходились на реалізації у неї, як у підприємця, крім того при укладенні договору застави від 18.02.2008 року не було складено опису предмету застави, що є обов»язковою умовою визначеною ЗУ «Про заставу».
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що боржник по договору кредитної лінії не виконує свого зобов»язання внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 02 вересня 2010 року в сумі 2408 332грн. 96 коп. (а.с. 29-31). Для забезпечення виконання забов»язання ОСОБА_8 по кредитному договору, було укладено договір застави товарів в обігу з ОСОБА_10 Встановивши ці обставини суд прийшов до висновку, що заявлений позов банку не підлягає задоволенню.
Даний висновок суду не грунтується на матеріалах справи і не відповідає матеріалам справи.
Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. При вирішенні спору про звернення стягнення на заставне майно суд повинен був керуватися нормами Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом договору застави від 30.11.2007 року згідно опису, які складають предмет застави від 30.11.2007 року є товари в обігу (а.с. 11-15), тобто рухоме майно відповідача по основному позову. Відповідно до пунктів 1.3 враховуючи той факт, що Предмет застави згідно з цим договором є товари в обороті, то до складу Предмету застави входить майно Застоводавця як те, що має місце на момент укладення цього договору, так і те, що перейде у власність Заставодавця у майбутньому. При цьому у випадку продажу чи використання по виробничому призначенню Предмета застави (чи його частини) Заставодавчем, вказаний предмет застави (чи відповідна його частина) перестає бути предметом застави по цьому договору. Після цього будь-яка кількість, яка зазначена в описі, на загальну суму, достатню для виконання Заставодвавцем зобов»язань, але не менше ніж вказана у п.1.3 даного договору, стає предметом застави згідно з цим Договором з моменту виненкнення у Заставодавця права власності на вказане майно.
Відповідно до п. 2.2. договору кредитної лінії № 59-14/МК/2007-980 умови передачі майна в заставу, звернення стягнення на заставлене майно та інші питання стосовно заставленого майна узгоджуються у договорі застави товарів в обігу.
Встановлено, що у з»язку зі збільшенням суми наданої кредитної лінії до 2850000 гривень, було укладено додатковий договір до договору кредитної лінії від 18.02.2008 року, також було укладено і договір застави від 18.02.2008 року, які є невід»ємними частинами основного кредитного договору та договору застави товарів в обігу.
П. 3.1.4, 5.1.4 договору кредитної лінії передбачено обов»язок повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, в тому числі за рахунок заставленого майна
Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, з редакції закону станом на день розгляду справи, який визначав правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
При вирішенні спору місцевий суди зобов’язаний був керуватися нормами спеціального закону, а Законом України “Про заставу” в частині, що не суперечить нормам спеціального закону та перевірити, чи передбачено спеціальним Законом звернення стягнення на предмет застави і дати правову оцінку договору застави на предмет відповідності його цьому закону .
Згідно наданого витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване заставлене майно – товари в обігу в кількості 779 штук, ринковою вартістю 1080676 (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот сімдесят шість) грн., зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.12.2007 року за реєстраційним номером 6163757 відповідно до договору застави від 18.02.2008 року, який є невід”ємною частиною договору кредитної лінії від 30.11.2007 року та додаткового договору до договору кредитної лінії від 18.02.2008 року, відповідно до опису товарів, що є предметом застави, який є невід”ємною частиною вказаних договорів застави від 30.11.2007 року та 18.02.2008 року, обтяжувачем визначений ВАТ КБ «Надра» Чернігівське РУ, боржниками є ОСОБА_8 та ОСОБА_7, тобто були дотримані всі вимоги спеціального закону при укладенні вказаного договору застави, що дає підстави для задоволення позову ПАТ „КБ „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу, шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною не нижче 1080676 (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот сімдесят шість) грн.., тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з постановленням рішення про задоволення вимог позивача по основному позову.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що вказаний правочин вчинено у письмовій формі, з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством. Погодження умов договору відповідають положенням ч.1 ст. 628 ЦК України про те, що зміст вказаного договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а саме виходячи зокрема з вимог ст.ст.574, 576, 582, 584 ЦК України та ст.ст. 40, 41, 42, 43 ЗУ «Про заставу», а тому не знайшли свого підтвердження в суді доводи апелянта ОСОБА_7, що при укладенні договору застави товарів в обігу право власності на товари було у ФОП «ОСОБА_7», а не фізичної особи, такі доводи спростовуються самим оспорюваним договором застави товарів в обігу від 30.11.2007р.(а.с.11) згідно п. 1.4. якого заставодавець ОСОБА_7, як фізична особа, а не як фізична особа підприємець, стверджувала, що на момент укладення цього договору, право власності на предмет застави належить їй і вона має право без будь –яких обмежень відчужувати предмет застави, який нікому не заставлений, не виступає об’єктом судових спорів, не знаходиться в податковій заставі, не є в володінні та користуванні третіх осіб, не виступає об’єктом спільної власності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України та згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору застави товарів в обігу від 30.11.2007 р.
Керуючись ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст. 1, 11, 24, 25 Закону України від 18 листопада 2003 р. N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 303, 307, 309, 313 , 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ПАТ „Комерційний банк „Надра” задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2011 року частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ „Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу від 18.02.2008 року скасувати.
Позов ПАТ „Комерційний банк „Надра” до ОСОБА_7 про звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави товарів в обігу від 18.02.2008 року задовольнити частково.
Звернути стягнення на заставлене майно – товари в обігу в кількості 779 штук, ринковою вартістю 1080676 (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот сімдесят шість) грн., зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 05.12.2007 року за реєстраційним номером 6163757 відповідно до договору застави від 18.02.2008 року, який є невід”ємною частиною договору кредитної лінії від 30.11.2007 року та додаткового договору до договору кредитної лінії від 18.02.2008 року, відповідно до опису товарів, що є предметом застави, який є невід”ємною частиною вказаних договорів застави від 30.11.2007 року та 18.02.2008 року шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною не нижче 1080676 (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот сімдесят шість) грн..
Стягнути з ОСОБА_7 в повернення судових витрат на користь ПАТ „Комерційний банк „Надра” 3429 (три тисячі чотириста двадцять дев”ять) грн. 50 коп.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 грудня 2011 року частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору застави товарів в обігу залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:Судді: