копія
Справа №11/2290/211/2012 року Головуюча в 1-й інстанції Вітушинська О.О.
Категорія ч.2 ст.382 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
з участю секретаря Мазур О.В.,
прокурора Боднара Р.Г.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
їх представника ОСОБА_3,
цивільного відповідача ОСОБА_4,
його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п. Чинадієво Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні якого двоє малолітніх дітей, генерального директора - голови правління закритого акціонерного товариства «Октант», проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, і на підставі п.«ґ»ст.1 Закону України «Про амністію в 2011 році»від покарання звільнено.
Запобіжний захід скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1500 грн. моральної шкоди кожному.
Звільняючи засудженого від покарання на підставі п.«ґ»ст.1 Закону України «Про амністію в 2011 році»суд послався на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості і на день набрання чинності вказаного Закону досяг 60-річного віку.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що будучи службовою особою - генеральним директором ЗАТ «Октант», усвідомлюючи, що рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17.02.2005 року, відповідно до якого ЗАТ «Октант»зобов'язано сплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2 заподіяні збитки в сумі 130323 грн. 68 коп. за знесені приміщення по АДРЕСА_2 та моральну шкоду в сумі 4000 грн., яке набрало законної сили 16.09.2005 року, обов'язкове для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, упродовж 18.10.2005р. - 01.12.2005p., 07.11.2007р. - 04.02.2011р. його не виконав.
За змістом апеляції потерпілих-цивільних позивачів вони просять у ній вирок в частині вирішення цивільного позову змінити: стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування заподіяної їм моральної шкоди по 20000 грн. кожному. При цьому посилаються на невідповідність рішення суду в цій частині нормам процесуального та матеріального закону і дійсним обставинам справи. Зазначають, що розмір стягнутої судом суми у 1500 грн. не відповідає тим стражданням, які вони зазнали з вини засудженого, та приписам ст.1167 ЦК України. Вказують на те, що судом при прийнятті рішення не враховано, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, які мали характер знущання, фактично було знищено їх бізнес; що вони постійно перебували в напрузі, були змушені звертатися в різні органи за допомогою виконати рішення суду і не мали можливості повноцінно жити і доглядати за хворою дитиною, що спричинило їм душевні страждання та психологічну травму. Звертають увагу на те, що сума, яку стягнув суд, буде прецедентом, за яким можна буде не виконувати судові рішення і нести за це незначну відповідальність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення цивільних позивачів та їх представника на підтримку апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, цивільного відповідача та його представника, на думку яких вирок є законним і обґрунтованим, міркування прокурора, який підтримав апеляцію потерпілих, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, кваліфікація його дій за ч.2 ст.382 КК України та звільнення його від покарання на підставі Закону України „Про амністію в 2011 році” в апеляції не оспорюються.
Що стосується рішення суду про часткове задоволення цивільного позову потерпілих, зокрема про стягнення на їх користь у відшкодування моральної шкоди по 1500 грн. кожному, то воно є необґрунтованим, а відтак - незаконним.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (п.2 ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості (абзац другий ч.3).
Відповідно ж до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як видно з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у своєму позові (від 29.06.2011р.) просили стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування заподіяної їм злочином моральної шкоди по 20000 грн. кожному. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що умисно не виконуючи рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2005 року упродовж шести років відповідач, який при цьому мав кошти і продовжував займатися господарською діяльністю, у тому числі будівництвом багатоповерхової будівлі, на що витрачав мільйони гривень, фактично знущався над ними; що внаслідок таких його злочинних дій було порушено звичайний ритм їх життя, вони змушені докладати додаткових зусиль для забезпечення і утримання їх малолітньої дочки - інваліда дитинства, у зв’язку з чим вони зазнають значних страждань і зневірилися в українському правосудді.
Судом першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним в умисному невиконанні рішення суду від 17.02.2005 року, яке набрало законної сили 16.09.2005 року, до 04.02.2011 року, тобто упродовж періоду понад п’ять років.
На думку колегії суддів, за обставин, коли рішення суду умисно не виконувалося такий тривалий період, навіть за умови виплати відповідачем усієї присудженої на користь потерпілих суми під час розгляду кримінальної справи, сума у 1500 гривень не може бути визнана достатньою компенсацією моральної шкоди, завданої їм діями винного.
Враховуючи характер правопорушення та глибину душевних страждань, які позивачі зазнавали упродовж тривалого періоду через умисне невиконання ОСОБА_4 рішення суду про виплату їм 134323,68 грн., внаслідок чого вони були позбавленні можливості належним чином скористатися їх правом на мирне володіння своїм майном і належно організувати своє життя, у тому числі за наявності у них малолітньої дитини - інваліда дитинства, беручи до уваги ступінь вини засудженого та те, що він є одним з двох засновників ЗАТ „Октант”, через рахунки якого, як зазначено у вироку, за період невиконання рішення суду проходили десятки мільйонів гривень, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що десять тисяч гривень для кожного позивача буде достатньою компенсацією заподіяної їм злочином моральної шкоди.
У зв’язку з цим вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає відповідній зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову змінити, збільшивши розмір суми, стягнутої на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди: стягнути на їх користь по 10000 (десять тисяч) гривень кожному.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко