У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Кравченка К.Т., |
|
суддів за участю прокурора |
Лавренюка М.Ю., Самелюка П.О. Кравченко Є.С. |
захисника ОСОБА_1,
розглянула у судовому засіданні 5 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2006 року.
Вироком місцевого суду
ОСОБА_2,
уродженця ІІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:
- 29 лютого 2000 року Іллічівським місцевим судом Одеської області за ст.2291 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі. Ухвалою Одеського обласного суду від 16 травня 2000 р. вирок Іллічівського міського суду від 29.02.2000 р. змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 5 вересня 2002 року невідбуту частину покарання - 1 рік 10 місяців 2 дні позбавлення волі, на підставі ст.82 КК України, замінено на виправні роботи з відрахуванням у доход держави 20% заробітку,
засуджено до позбавлення волі:
– за ч.2 ст.307 КК України на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;
– за ч.1 ст.263 КК України на два роки.
На підставі ст.70 КК України, ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Іллічівського районного суду від 29 лютого 2000 року і остаточно ОСОБА_2 призначено 5 років 5 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у сумі 813 грн. 30 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2006 року апеляції засудженого та його захисника залишені без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2005 року - без зміни.
Як визнав місцевий суд, у січні 2004 року, ОСОБА_2, у особи невстановленої слідством, за невстановлених обставин, повторно, незаконно, з метою збуту, придбав особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований та зберігав його при собі.
8 січня 2004 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 на автомобілі “ДЕУ Ланос” державний номерний знак НОМЕР_1, під¢їхав до приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 де незаконно збув ОСОБА_3 частину опію ацетильованого - 3.6 мл., що у перерахунку на суху речовину становила 0, 072 г.
Решту особливо-небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_2 зберігав при собі та у зазначеному автомобілі. Цього ж дня, приблизно о 10 годині 40 хвилин, при затриманні та обшуку у рукавиці ОСОБА_2 виявлено 44 мл., а в автомобілі - 0,11 мл. опію ацетильованого, вага якого в перерахунку на суху речовину становили 0,66г. та 0, 0013 г., відповідно.
Крім того, ОСОБА_2, за невстановлених обставин та у особи невстановленої слідством, незаконно придбав обріз мисливської рушниці та незаконно зберігав його за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а справу щодо нього сфальшовано. Досудове та судове слідство проведено неповно, необ'єктивно та однобічно із порушенням кримінально-процесуального закону. Порушено його право на захист, а на досудовому слідстві до нього застосовувалися незаконні методи. Крім того, зазначає, що його клопотання: про фіксацію судового процесу технічними засобами; відвід судді; доставку його в апеляційний суд для участі у розгляді апеляції судом першої інстанції безпідставно не долучені до матеріалів справи і не розглянуті. Апеляційний суд при перевірці апеляцій його та захисника, не спростував усіх наведених у них доводів.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, підтримавшого скаргу засудженого, міркування прокурора, який вважав, що підстав для задоволення скарги немає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, і є правильним.
На обґрунтування свого висновку, щодо винуватості ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також у збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, повторно, суд підставно послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Зокрема, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили, як за допомогою свідка ОСОБА_3 виявили злочину діяльність ОСОБА_2 у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доповнили пояснення вищевказаних свідків, оскільки були понятими при затриманні ОСОБА_2 та вилученні у нього наркотичних засобів та помічених грошей.
Свідок ОСОБА_3, на чиї пояснення також послався суд, повідомив за яких обставин він придбав у ОСОБА_2 наркотичний засіб.
Суд навів і показання ОСОБА_8 котра дала пояснення, щодо обставин затримання ОСОБА_2.
З даних, що є у протоколі огляду та позначення грошей препаратом "Промінь-1" видно, що працівники міліції у присутності понятих позначили чотири грошові купюри номіналом 10 грн.
Дані, що є у протоколі огляду рук та особистого досмотру ОСОБА_2, свідчать про те, що 8 січня 2004 року під час огляду засудженого у кишені куртки, у яку він був одягнений, у рукавичці виявлено наркотичний засіб, а в кишені штанів гроші, які йому передав Іванов під час купівлі наркотичного засобу. На руках у ОСОБА_2 було виявлено препарат "Промінь-1".
Крім того, з даних, що містяться у протоколі огляду авто, за кермом якого був ОСОБА_2, вбачається, що під сидінням водія було виявлено медичний шприц із наркотичним засобом.
Суд підставно послався на дані, що є у протоколах огляду свідка ОСОБА_3, добровільної видачі ним придбаного у ОСОБА_2 наркотичного засобу.
Відповідно до висновку хіміко-біологічної експертизи рідина, котру видав ОСОБА_3, рідина вилучена з кишені куртки ОСОБА_2 та у шприці знайденому під сидінням авто, є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим.
Суд обґрунтовано послався й на висновок почеркознавчої експертизи згідно з яким підписи на акті огляду рук винного, протоколах огляду місця події та затримання, виконані ОСОБА_2.
Доводи засудженого про те, що ніяких наркотичних засобів у нього не вилучали і він ОСОБА_3 їх не продавав, а матеріали сфальшовані працівниками міліції, повністю спростовані дослідженими судом доказами, які узгоджуються між собою і переконливо свідчать про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину.
Аналіз показань свідків, на котрі послався суд, свідчить про їх об'єктивність, неупередженість і правдивість. Даних про те, що вони обмовили винного, у справі не знайдено.
Суд у вироку навів доводи чому не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, і вони є переконливими.
За таких обставин, вважати незаконним рішення суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також, що досудове і судове слідство було однобічним та неповним, немає підстав.
Що стосується доводів ОСОБА_2 про фальшування справи щодо нього у незаконному поводженні зі зброєю, то як убачається зі справи, суд належним чином дослідив зібрані докази і дійшов обґрунтованого висновку щодо його винності у вчиненні цього злочину.
Суд ретельно перевірив посилання ОСОБА_2 та те, що обріз мисливської рушниці йому підкинули працівники міліції, і зробив правильний висновок щодо безпідставності таких тверджень винного.
Зі справи видно, що на обґрунтування свого висновку, суд послався на детальні показання численних свідків, котрі брали участь у виявленні та вилученні зброї, яку ОСОБА_2 незаконно зберігав за місцем свого проживання.
Це, зокрема, свідчення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, а також понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19. Суд також урахував і показання самого засудженого та його дружини - свідка ОСОБА_20, котрі визнавали факт вилучення обрізу.
За висновком балістичної експертизи, вилучений за місцем проживання ОСОБА_2 обріз мисливської рушниці моделі ІЖ-К НОМЕР_2 16 калібру, є вогнепальною зброєю.
Суд обґрунтовано послався й на дані, що містяться у висновку дактилоскопічної експертизи, згідно з яким на вилученому обрізі виявлено відбиток пальця правої руки ОСОБА_2.
Винність ОСОБА_2 у незаконному поводженні зі зброєю стверджується й даними, що є у протоколах обшуку і вилучення зброї, огляду речових доказів.
Даних, які свідчили б про те, що зброю було підкинуто, висновок експертизи підроблено, а свідки обмовили ОСОБА_2, у справі не виявлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі зібраних досудовим слідством доказів, зробив вірний висновок щодо винності ОСОБА_2 у незаконному придбанні і зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 263 КК України.
Не можна визнати підставними й посилання ОСОБА_2 на застосування до нього незаконних методів ведення слідства. ОСОБА_2 давав показання у присутності захисника і не визнавав себе винним. Протягом 8 судових засідань засуджений не робив заяв про примушування його давати покази щодо злочинних дій у яких його обвинувачують. Не звертався ОСОБА_2 із такими заявами і до органів прокуратури.
За таких обставин вважати, що ОСОБА_2 обмовив себе, немає підстав.
Є безпідставними й твердження ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції істотно порушив його права та кримінально-процесуальний закон.
Це, зокрема, стосується посилань засудженого на те, що не розглянуто його клопотання про відвід судді, на ігнорування вимог про фіксацію судового процесу технічними засобами, порушення закону при розгляді клопотань про направлення справи на додаткове розслідування та проведення повторної криміналістичної експертизи.
Зі справи видно, що ОСОБА_2 протягом часу з 7 по 17 листопада 2005 року ознайомився з усіма матеріалами справи, а також протоколом судового засідання і ніяких зауважень не надав. Дані котрі свідчили б про те, що ОСОБА_2 заявляв вказані клопотання у справі відсутні.
Що стосується порушень закону при розгляді клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, заявленого захисником засудженого, то воно розглянуто у відповідності до вимог чинного КПК України.
Доводи скарги аналогічного змісту були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів також не знаходить підстав вважати наведені доводи підставними, оскільки вони суперечать матеріалам справи.
Посилання засудженого на порушення права на захист, оскільки його умисно позбавили можливості взяти участь у розгляді апеляційної скарги, хоча він таке клопотання подавав, позбавлення усяких підстав і не грунтується на матеріалах справи.
З огляду на наведене, колегія суддів знаходить, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов вірного висновку щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.
Покарання призначено ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст.65 КК України є необхідним і достатнім. Підстав для його пом'якшення колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень у даній справі не виявлено.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Лавренюк М.Ю. Самелюк П.О.