Справа № 22ц-909/2006 Головуючий у 1 інстанції Кір"якова Н.П.
Категорія 12 __________ Доповідач БарковаЛ.Л.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Кучерявої В.Ф., Ігнатолі Т.Г.
при секретарі: Берліній Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними договорів купівлі продажу квартири
за апеляційними скаргами відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_6, відповідачки ОСОБА_5, представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 -ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2006 року
встановила :
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено: поновлено їм строк позовної давності на звернення до суду, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_8.
Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу НОМЕР_1. Визнано недійсним договір купівлі продажу зазначеної квартири укладений 2 листопада 2001 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу за НОМЕР_2. За цими договорами купівлі продажу сторони приведені у первісний стан.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 та на 1/3 частку зазначеної квартири по праву спадщини після смерті ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/Зчастку спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 5500 грн., з ОСОБА_ на користь ОСОБА_5 7023 грн. та судовий збір з ОСОБА_3 на користь держави 82 грн.69 коп. Зобов"язано ОСОБА_5 звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, неповно з'ясовано обставини, що мають значення
для справи, недоведені обставини, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ненадання позивачами доказів в обгрунтування позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування положень матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, які просили апеляційні скарги задовольнити, представника позивачів ОСОБА_10, яка просила їх відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив всі доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не мала права продавати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оскільки довіреність на розпорядження квартирою видавалася її власниками, позивачами по справі та ОСОБА_8 іншій особі - ОСОБА_3 і діяла до смерті останніх; що ОСОБА_4 в установленому законом порядку не стала її власником у зв"язку з чим договори купівлі продажу квартири на ім"я ОСОБА_4 та на ім"я ОСОБА_5 є недійсними; що після смерті матері позивачка ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину і має право на 1/3 частку квартири по праву спадщини.
В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.
Згідно з положеннями ст.63 ЦК України /ред. 1963р./ угода, укладена від імені другої особи особою не уповноваженою на її укладання, або з перевищенням повноважень, не утворює прав і обов'язків, які витікають із даної угоди . Як укладена з порушенням вимог закону така угода визнається недійсною на підставі ст.48 ЦК України/ред. 1963р./
Згідно з положеннями ст.69 ЦК України /ред. 1963р./ дія довіреності припиняється у разі смерті особи, яка її видала.
Як встановлено судом, 22 грудня 1995 року ОСОБА_8, ОСОБА_1, діюча від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_2 видали довіреність ОСОБА_3 на право розпорядження квартирою за адресою:АДРЕСА_1, підписання договору купівлі-продажу та одержання грошей від продажу. Зазначена квартира належала членам сім"ї ОСОБА_8 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3. Довіреність посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_11 і строк її дії визначено у три роки. ІНФОРМАЦІЯ_1 довіритель ОСОБА_8 померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_12.
20 серпня 1997 року відповідачка ОСОБА_3 продала спірну квартиру своїй матері ОСОБА_4 за 5500 грн. Договір купівлі продажу квартири посвідчено тим же приватним нотаріусом на підставі зазначеної довіреності, в якій нотаріусом дописано призвіще ОСОБА_3.
2 листопада 2001 року ОСОБА_4 продала спірну квартиру за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_5 за 7023 грн.
Вартість квартири сторонами не оспорюється і не заперечується, що на час продажу квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також на час розгляду справи в ній проживали квартиранти.
Факт дописки в довіреності призвіща ОСОБА_3 підтверджується висновками почеркознавчої експертизи із якої вбачається, що основний текст довіреності відрізняється від дописаного інтенсивністю та кольором фарбника.
Посилання відповідачки ОСОБА_3 та її представників на пояснення нотаріуса, як на доказ волевиявлення позивачів щодо надання прав ОСОБА_3 розпоряджатися квартирою є неспроможними, спростовуються матеріалами справи і положеннями закону.
Із пояснень відповідачів та їх представника вбачається, що вони послідовно заперечували факт волевиявлення на уповноваження відповідачки вчиняти будь які дії за довіреністю і, дізнавшись за продаж зазначеної квартири, не схвалили його, а стали оспорювати. Більш того, їх пояснення підтверджуються наданою до суду довіреністю, яка була їм видана нотаріусом під час укладання угоди, а також відсутністю у відповідачки ОСОБА_3 розписки про одержання грошей нібито від продажу спірної квартири.
Тому посилання відповідачів, їх представників на доведеність відповідачами фактів продажу спірної квартири сім"ї ОСОБА_3, волевиявлення позивачів на уповноваження ОСОБА_3 розпоряджатися квартирою є безпідставними.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 58 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які не стосуються предмета доказування суд не бере до уваги.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що призвіще відповідачки в довіреності було допечатано без відома власників квартири і вона не мала права на продаж зазначеної квартири.
В апеляційних скаргах відповідачами , їх представниками не наведені нові доводи, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції, яким би суд не дав оцінки і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді справи по суті.
Доводи апеляційної скарги не приводять судову колегія до висновку про порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою ОСОБА_1 не надано доказів щодо прийняття спадщини, що позивачами пропущено строк позовної давності спростовуються матеріалами справи.
Посилання представників відповідачів на наявність протиріч в поясненнях свідка ОСОБА_13 та позивачів на висновки суду не впливають.
Підстав для притягнення до участі у справі в якості заінтересованої особи держави та розгляду заяви про встановлення юридичного факту щодо прийняття спадщини в іншому провадженні не має.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 314 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена протягом
двох місяці з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо
до Верховного Суду України.