У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

адвокатів:             ОСОБА_4,  ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення  Сосницького  районного суду Чернігівської області від 25 березня 2008 року по справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на ½ частину домоволодіння, реального розподілу  та усунення перешкод у користуванні ½  частиною будинку ,-

                                                в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати  рішення  Сосницького  районного суду від 25 березня 2008 року, яким  в задоволенні її позовних вимог   відмовлено та направити справу на новий судовий розгляд.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене  з порушенням принципів справедливості, неупередженості  та  з  порушенням норм процесуального та  матеріального права.  Апелянт зазначає, що  суд  взяв до уваги покази свідків, однак невірно їх  дослідив і дав правову оцінку таким чином, що фактично підтвердив обставини, які нею не  заперечувались, однак не дослідив їх в частині  підтвердження  чи спростування її участі у будівництві будинку. На думку апелянта, незалежно від того, ким купувалися будівельні матеріали, проте з врахуванням того, що купувалися вони для них з відповідачем, були підстави для визнання будинку об”єктом права спільної сумісної власності подружжя. Суд при розгляді справи зайняв  позицію по  захисту лише   інтересів відповідача, і будь- які обставини та докази, що  були на її користь, суд або ігнорував, або безпідставно  ставив  під сумнів. Так, судом не взято до уваги заключення спеціаліста КП „Зодчий” , яким встановлено істотне збільшення вартості спірного будинку за час спільного шлюбу з відповідачем,  та безпідставно  призначена  нова експертиза, яка була проведена без неї. Судом фактично не досліджено її вимоги про усунення перешкод в користуванні  житловим приміщенням, та  не враховано той факт, що після  розлучення з нею залишається проживати  малолітня дитина. 

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної  скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга підлягаю відхиленню з таких підстав.

          Позовні вимоги ОСОБА_1. полягають у тому, що вона просила визнати спірне домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з того, що відповідачем до шлюбу з нею було збудовано лише фундамент, стіни та дах будинку. В період шлюбу вони продовжили будівництво і вартість будинку суттєво збільшилась, тому будинок має бути визнаний судом спільним майном подружжя  і  частки сторін є рівними.

По справі встановлено, що ОСОБА_2. та ОСОБА_1. перебували з 27 вересня 1997року по 19 вересня 2005 року в зареєстрованому шлюбі. Відповідно до рішення виконкому  Сосницької селищної  ради від 21 грудня 1994 року ОСОБА_2 було виділено у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинкуАДРЕСА_1  розміром 0,15 га, яка була відведена в натурі.  Як вбачається з довідки  Загребельської  сільської ради  від 06 жовтня 2006 р. №760 ( а.с.170) в квітні 1995рокуОСОБА_6. (батько відповідача) перевіз в смт. Сосницю з с. Гапишківка Сосницького району житловий будинок та сарай, які належали його покійній матері. Згідно пояснень  відповідача та свідків, на земельній ділянці до одруження сторін  були зведені  фундамент, стіни та дах спірного будинку, чого не заперечує і позивачка. Після укладення шлюбу сторони спільно добудовували будинок, виконали зовнішні та внутрішні роботи, зокрема обклали будинок цеглою, зробили піч,  грубу, підвели до будинку газ.  Після розлучення сторін угоди про поділ  набутого спільного майна  сторонами  не досягнуто.

Згідно  висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1469-1473ц від 15 лютого 2008 року дійсна ринкова вартість недобудованого житлового будинку, льоху і огорожі, що знаходиться по АДРЕСА_1 становить 57606 грн. Відсоток будівельної готовності недобудованого  будинку становить 85,4 %, відсоток будівельної готовності льоху та огорожі- 100 %. Вартість придбаних  відповідачем будівельних матеріалів до шлюбу з позивачкою  становить 8338 грн.  Величина затрат по будівництву спірної садиби, понесених відповідачем ОСОБА_2. до шлюбу становить 36699грн., або 63,7 %, а вартість робіт  та будівельних матеріалів, виконаних та використаних для будівництва  садиби за час шлюбу становить 14 747 грн., що складає 25,6 % від вартості всієї садиби. 

Половина від цієї частки у спірній будівлі становить 12,8 / 100 частин,  або  7373,5грн. Оскільки частка, яка повинна   бути виділена позивачу, становить лише 9,83 кв.м., що значно менше,  ніж  може бути виділена  згідно норм  ДБН,  виділення цієї частки в натурі неможливо. При неможливості виділення в натурі ½ частини будинку, побудованої під час шлюбу експертами, запропонований варіант грошової компенсації співвласниці 12,8 /100 частин в сумі 7373, 54 грн.

З врахуванням всіх наданих сторонами доказів та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 лютого 2008 року суд першої інстанції  прийшов до висновку, що вартість робіт та будівельних матеріалів, виконаних та використаних подружжям ОСОБА_1 для будівництва спірної садиби, становить 14747 грн., а в процентному відношенні - 25,6 /100 і не може свідчити про істотне збільшення вартості  будинку і, відповідно, не може бути визнано спірне майно спільною сумісною власністю подружжя.

Як ст.25 КпШС України так і ст.62 СК України передбачено - якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок  спільних  трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може  бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя.

Проте суд може відмовити у визнанні майна спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде встановлено, що внесок другого з подружжя є незначним, і в такому разі той з подружжя, хто поніс відповідні затрати, має право на їх відшкодування.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді позивачка та її представники не змогли представити докази, що спростовують пояснення відповідача, надані ним документи на придбання будівельних матеріалів до шлюбу (а.с.169-173) і  які б давали підстави для вирішення питання щодо збільшення частки затрат подружжя ОСОБА_1на будівництво будинку у період шлюбу.

Оскільки за висновком  судової будівельно-технічної експертизи частка позивачки у спірній будівлі становить 12,8/100 або 7373 грн.50 коп., апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визнав внесок ОСОБА_1. незначним, і, відповідно, не визнав спірне майно спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, зазначене будівництво має відсоток готовності 85,4 % і в силу  положень ст.331 ЦК України особа до завершення будівництва вважається лише власником матеріалів, обладнання, а не  власником новоствореного майна і  виходячи з заявлених позивачкою вимог - визнання права власності на домоволодіння, її вимоги не є юридично обгрунтовані  і задоволенню не підлягають.

Вимог щодо грошової компенсації її частки позивачкою не заявлялось.

Доводи апелянта щодо невірної правової оцінки судом показань свідків об”єктивно нічим не обгрунтовані і в судовому засіданні апеляційного суду не знайшли свого підтвердження.

Судом першої інстанції обгрунтовано не покладено в основу судового рішення  заключення щодо оцінки та варіантів можливого розподілу будинку від 27 грудня 2006 року, виконане працівником КП „Зодчий”ОСОБА_7( а.с.26-32). При цьому суд виходив з того, що це заключення може вважатися висновком спеціаліста, оскільки КП „Зодчий” не має ліцензії на проведення судових експертиз, а ОСОБА_7 не має кваліфікації судового експерта і це вона підтвердила в судовому засіданні суду першої інстанції, крім того, висновки зроблені нею зі слів позивачки, оскільки суд при призначенні експертизи будь-яких вихідних даних їй не надав. Саме заключення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо висновку судової експертизи.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги про те, що судова будівельно- технічна експертиза призначена і проведена з порушенням вимог законодавства вважає безпідставними.

Посилання апелянта на незаконність судового рішення в зв”язку з тим, що суд не врахував інтереси її малолітньої дитини є помилковим тлумаченням норм сімейного законодавств, і, зокрема, ч.3 ст.70 СК України щодо можливості збільшення розміру часток подружжя при поділі майна, оскільки даною нормою визначено, в якому саме випадку може бути збільшена частка дружини у майні - коли з нею проживають діти, проте  за умови, що розмір отримуваних аліментів є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, а по даній справі таких обставин не встановлено, і крім того, дитина позивачки не є спільною дитиною подружжя ОСОБА_1(а.с.295), чого не заперечує і сама позивачка. Також як  вбачається з позовних заяв вимоги  позивачки полягали  у визнанні за нею ½ частки у подружньому майні і вона  не вимагала  збільшення її частки  на підставі ч.3 ст.70 СК України.

Не вбачає апеляційний суд підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивачки щодо усунення перешкод в користуванні ½ частиною  спірного будинку,  враховуючи при цьому зміст заявленої позовної вимоги (а.с.96), висновок  суду про відмову у визнанні за нею права власності на половину спірного будинку та доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки відсутність  пічного опалення в будинку не може бути підставою для задоволення  цих вимог.

Судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер спірних правовідносини  та вірно застосовані норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції  норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307,  308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК  України,  апеляційний  суд,

у х в а л и в :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

          Рішення Сосницького  районного суду Чернігівської області від 25 березня 2008 року - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                               Судді: