Справа № 11-302/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Соколик О.І.
Категорія ст.382 ч.1 КК Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2008 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого ТРЕЙТЯК О.П.
Суддів БІЛОБРОВА В.Д., КОЗАКА В.І.
при секретарі ТЕРЕШКО В.В.
з участю прокурора ЩЕРБАКА О.В.
адвоката ОСОБА_2
виправданогоОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в судовому засіданні, на вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець м. Прилуки Чернігівської області, українець, громадянин України, раніше не судимий, пенсіонер,
виправданий за ст.382 ч.1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, працюючи директором підприємства «Оптиміст» Прилуцького міськрайонного громадського об'єднання Союзу організацій інвалідів України, будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, незважаючи на рішення господарського суду Чернігівської області від 01 липня 2003 року та Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2003 року, наказ господарського суду Чернігівської області про примусове виконання рішення від 20 листопада 2003 року, згідно якого було вирішено «Зобов'язати підприємство «Оптиміст» Прилуцького міськрайонного громадського об'єднання Союзу організацій інвалідів України повернути Прилуцькій міській раді зайняті земельні ділянки площею 1445 кв. м по вулиці Київській та площею 334 кв. м по вулиці Ярмарковій в м. Прилуки та звільнити сказані земельні ділянки від самовільно розміщених споруд», з корисливих мотивів, умисно і в категоричній формі відмовився у добровільному порядку виконувати вищевказані рішення суду, що набрали чинності. Небажання ОСОБА_1. виконувати рішення суду виразилось у його пасивності щодо вирішення питання про спроби виконання рішення суду, у безпідставних оскарженнях дій державних виконавців замість узгодження дій по його виконанню. Навпаки, діючи умисно, з корисних мотивів, з метою ухилення від виконання судового рішення щодо припинення діяльності ринку, ОСОБА_1, як керівник підприємства «Оптиміст», не повідомив осіб, які торгували на ринку про рішення суду щодо звільнення земельних ділянок та про припинення діяльності ринку, не вжив заходів щодо укладення договору оренди території підприємства «Оптиміст» з суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1, а продовжував укладення договорів оренди торгових лотків, що належали йому як приватному підприємцю і були розташовані на спірній території, з іншими приватними підприємцями, завдяки чому, отримуючи прибуток, не спрямував їх в якості орендної плати за використання території підприємства «Оптиміст» підприємцем ОСОБА_1 та свідомо не забезпечив матеріальної можливості виконання рішення суду так як це було йому особисто не вигідно, а розпоряджався отриманими коштами на власний розсуд. Тобто, діючи на свою користь з використанням свого службового становища ОСОБА_1, всупереч винесеному судом рішенню, не спрямував коштів, отриманих в якості орендної плати за користування його особистими торговими лотками, які були розташовані на території підприємства «Оптиміст» і спірної земельної ділянки, на покращення матеріального становища підприємства, а також на виконання судового рішення, в зв'язку з чим очолюване ним підприємство, не зважаючи на закінчення терміну договору оренди, незаконно продовжувало використовувати і не повертало в комунальну власність земельні ділянки в м. Прилуки площею 1445 кв. м по вулиці Київській та 334 кв. м по вулиці Ярмарковій.
Виправдовуючи ОСОБА_1., суд зазначив, що досудове слідство та прокурор не вказують на те, яким законом і які дії покладені в обов'язок директору підприємства «Оптиміст» ОСОБА_1, він не виконав. Крім того, рішенням суду зобов'язано підприємство «Оптиміст» повернути Прилуцькій міській раді зайняті земельні ділянки по вулиці Київській та по вулиці Ярмарковій в м. Прилуки та звільнити вказані земельні ділянки від самовільно розміщених споруд, а не директор підприємства ОСОБА_1 На директора підприємства ОСОБА_1. виконання конкретних дій не покладалося і державним виконавцем; не знайшли свого підтвердження в суді і обвинувачення ОСОБА_1. в тому, що він з корисливих мотивів, умисно, і в категоричній формі відмовився у добровільному порядку виконати рішення суду.
В апеляції прокурор вважає вирок необґрунтованим, постановленим на суперечливих доказах та з порушенням процесуального законодавства, судом не взяті до уваги показання деяких свідків та висновок головного управління юстиції в Чернігівській області про відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України „Про виконавче провадження”, твердження суду про відсутність у підприємства „оптиміст” технічної та фінансової можливості є необґрунтованим і надуманим, і просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, засудивши ОСОБА_1. за ст.382 ч.1 КК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію і просив вирок суду скасувати, та постановити новий вирок, пояснення виправданогоОСОБА_1. та адвоката ОСОБА_2, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим і просили залишити його без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи. Статтею 399 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
Ці вимоги кримінально-процесуального закону в повному обсязі органом досудового слідства не виконані, не звернув на них уваги і суд першої інстанції, постановляючи виправдувальний вирок.
В судових засіданнях, в тому числі і під час розгляду даної справи апеляційним судом, ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст.382 ч.1 КК України не визнавав і пояснював, що умислу на невиконання рішення господарського суду Чернігівської області на наказів з цього приводу не мав, ніякими діями не перешкоджав його виконанню, підприємство „Оптиміст”, директором якого він був, не мало фінансової можливості виконати рішення суду. ОСОБА_1 також пояснив, що вказані земельні ділянки підприємство „Оптиміст” орендувало у Прилуцької міської влади для обслуговування торгівельного майданчика з розміщенням торгових столів, лотків та кіосків. В подальшому підприємство „Оптиміст” на цих земельних ділянках надавало підприємцям торгове місце для здійснення торгівельної діяльності на підставі відповідного договору про співпрацю ( спільну діяльність) по реалізації товарів та надання послуг на торгівельному майданчику. Він особисто, як приватний підприємець, з підприємством „Оптиміст” уклав договір на надання в користування торгових лотків, з підприємцями, які торгували на цих майданчиках, він укладав договори про співпрацю, згідно яких продавцям для здійснення торгівельної діяльності приватним підприємцем ОСОБА_1 надавались в оренду лотки закритого типу, за користування якими підприємці сплачували орендну плату ПП ОСОБА_1 На його думку, орган досудового слідства переплутав його діяльність як приватного підприємця з діяльністю директора підприємства „Оптиміст”, про що свідчить наведений в обвинувальному висновку в обґрунтування фінансової спроможності на виконання рішення суду розрахунок доходів підприємства „Оптиміст”, хоча фактично були підраховані приблизно доходи приватного підприємця ОСОБА_1.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду України від 21 листопада 2006 року (т.2 а.с.433-434), зі змісту ст.382 ч.1 КК України вбачається, що невиконання судового рішення ( в чому обвинувачувався ОСОБА_1) є бездіяльність, яка означає незастосування службовою особою передбачених законом і цим судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо на цю службову особу покладено обов'язок і вона має реальну можливість виконати цей судовий акт.
Господарський суд Чернігівської області своїм рішенням від 01 липня 2003 року зобов'язав повернути Прилуцькій міській владі зайняті земельні ділянки площею 1445 кв. м по вулиці Київській та площею 334 кв. М по вулиці Ярмарковій в м. Прилуки Чернігівської області та звільнити вказані земельні ділянки від самовільно розміщених споруд підприємство „Оптиміст”, а не його директора - приватного підприємця ОСОБА_1.
В ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 27 вересня 2007 року, якою кримінальна справа щодо ОСОБА_1. була направлена на додаткове розслідування, зазначено, що без висновків спеціалістів щодо економічних показників фінансово-господарської діяльності підприємства „Оптиміст” за період звернення до виконання рішення господарського суду Чернігівської області (2003-2006 роки), неможливо дати відповідь про можливість (спроможність) чи неможливість (неспроможність) підприємства виконати рішення, і в залежності від встановленого встановити винність чи не винність ОСОБА_1., як службової особи підприємства, в умисному невиконанні рішення суду, а також встановити як саме він перешкоджав його виконанню.
Ці вказівки Верховного Суду України та апеляційного суду органом досудового слідства не виконані, і як вбачається з матеріалів справи, не було навіть спроб виконати ці вказівки судів.
З пояснень ОСОБА_1. вбачається, що бухгалтерські і фінансові документи підприємства „Оптиміст” існують в повному порядку, знаходяться на підприємстві, але слідчі органи ними не цікавились. Він також не заперечував, що підприємство „Оптиміст” мало доходи від своєї діяльності, але всі вони йшли на виплату заробітної плати працюючих на підприємстві осіб, з яких 90 % інваліди.
Замість вилучення відповідних документів і призначення ревізії, слідчий виходячи з показань свідків, а не фінансово-економічних документів, зробив розрахунок прибутків підприємства „Оптиміст”, який і навів в обвинувальному висновку, доводячи спроможність підприємства виконати рішення суду.
За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, а справа поверненню прокурора для додаткового розслідування, під час якого необхідно в повному обсязі виконати вказівки, зазначені в ухвалах як Верховного Суду України, так і апеляційного суду Чернігівської області.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь в судовому засіданні, задовольнити частково.
Вирок Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити для додаткового розслідування Прилуцькому міжрайонному прокурору Чернігівської області.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Судді:
БІЛОБРОВ В.Д. ТРЕЙТЯК О.П. КОЗАК В.І.