ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 1-15/2008 рік

    19 травня 2008 року                                                                    Козівський районний суд

                                                                                                          Тернопільської області

в складі: головуючого судді             Вирста М.М.

                        при секретарі:            Фещак Г.М.

              з участю прокурора:            Нестора М.М.

                           підсуднього             ОСОБА_1

                              захисника            ОСОБА_2

                             потерпілих             ОСОБА_3

                                                             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова справу про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освітою вищою, безробітного, одру­же­­ного, на утримані неповнолітня дитина, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2007 року ОСОБА_1, перебуваючи на території автобусної станції, близько 22 години зустрів ОСОБА_4, разом з його співмешканкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Після недовготривалої розмови та суперечки, яка виникла між ними з ініціативи ОСОБА_1., останній пославшись на те, що йому потрібно обговорити деякі справи з ОСОБА_4., запропонував йому пройти разом з ним в приміщення «Диско-бару» для такої розмови на одинці.

Знаючи про кримінальне минуле ОСОБА_5. та його брата ОСОБА_4., ОСОБА_1 замовив в приміщенні бару спиртне, а згодом під час вживання спиртного, почав схиляти ОСОБА_4. до того, щоб останній дістав йому нібито для власних потреб стакан коноплі. ОСОБА_4, не маючи відношення до наркотичних речовин, скористався тимчасовою відсутністю ОСОБА_1., вийшов з приміщення «Диско-бару» і пішов до квартири своєї співмешканки.

Виявивши через деякий час відсутність ОСОБА_4. в приміщенні бару, ОСОБА_1, будучи в нетверезому стані, вважаючи такий вчинок зі сторони ОСОБА_4. образливим для себе, близько 2 години ночі пішов до будинку ОСОБА_3.

Скориставшись тим, що власники квартири не зачинили вхідні двері, без відома та згоди останніх, порушуючи їхнє Конституційне право на недоторканість житла, ОСОБА_1 зайшов в приміщення квартири, де почав наносити удари рукою по обличчі ОСОБА_4., який спав на ліжку з своєю співмешканкою, виражаючись образливою лайкою в їх адресу.

Однак, навіть після того як мешканцям квартири вдалось виштовхати ОСОБА_1. за вхідні двері квартири, останній грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи при цьому особливу зухвалість та явну неповагу і до інших мешканців цього будинку, які в цей час відпочивали, тривалий час продовжував в голос висловлюватись нецензурними словами на адресу ОСОБА_4. та його співмешканки ОСОБА_3. А після того, як він вийшов на вулицю з під'їзду будинку, кинув камінь в вікно спальні, від чого розбились віконні шибки.

Згодом, продовжуючи свої хуліганські дії та знову таки демонструючи явну зневагу до встановлених у суспільстві правил поведінки та відпочинку громадян, ОСОБА_1 кинув два дерев'яні бруски у вікно вітальні цієї ж квартири розбивши при цьому віконне скло.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона була на автостанції з ОСОБА_4 та його братом. До них підійшов ОСОБА_1., якого вона знала з вигляду, оскільки він в неї був десь три роки назад,  і після нетривалої розмови він наніс їй удар в обличчя та ОСОБА_5. Після цього вони пішли  додому, в той вечір до себе додому вони його не запрошували.

ОСОБА_4 залишився з ним, а коли прийшов сказав їй, що ОСОБА_1 хотів стакан «коноплі», але він йому відмовив і пішов. Двері в хату вона не закриває, бо тримає собаку. ОСОБА_1 зайшов до них біля 1-ої год. ночі, почала гавкати собака. В квартирі світло не горіло, але в кімнаті було видно бо горіла лампа на вулиці навпроти вікна. ОСОБА_1. зайшов прямо в спальню і почав бити ОСОБА_4., вона хотіла щоб він вийшов з квартири, він не виходив і вони його випхали з кімнати. На вулиці ОСОБА_1. виражався нецензурними словами, кидав у вікно квартири каміння та два дерев'яні бруски, розбив вікна. ОСОБА_4 позвонив в міліцію, яка приїхала через кілька хвилин, а ранком вони пішли в міліцію писати заяву. В міліції ОСОБА_1 зустрів їх і знову обзивав її нецензурними словами, сказав що дасть гроші, тисячу баксів, щоб залагодити справу. Протоколи під час досудового слідства читав її співмешканець ОСОБА_4, а вона їх підписувала, українську мову розуміє тільки не може писати, підписи ставила власноручно.  

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 30 жовтня вони пішли проваджати маму. На автостанції зустріли ОСОБА_1, його брат ОСОБА_5 говорив з ним. ОСОБА_1. вдарив брата, щось показав йому, собака почала гавкати, тоді вдарив ОСОБА_3 по лиці. Він знав, що ОСОБА_1 працівник міліції і вирішив з ним не зв'язуватись. ОСОБА_1 покликав його і запропонував все владнати, вони зайшли в бар і випили по 50 грам горілки. Коли вони сиділи в барі ОСОБА_1. запропонував йому дістати коноплі. Коли ОСОБА_1. відійшов, він пішов додому.

Вночі він проснувся, бо ОСОБА_1. почав бити його по голові, проснулась ОСОБА_3 і почала кричати, прибіг брат ОСОБА_5, який був в другій кімнаті, і почав визивати міліцію. ОСОБА_3 з братом випхали ОСОБА_1 з квартири, він почав кричати що посадить їх. Почули шум і в кімнату влетів камінь, почули хлопки і подумали що він стріляє, потім в кімнату влетіли два бруски, ОСОБА_1 казав що їх повбиває. Приїхала міліція і вони все розказали, на другий день вони пішли в міліцію.

В міліції була мама з ОСОБА_3, ОСОБА_1 обіцяв все відшкодувати, сказав що все поремонтує. Біля магазину «Все для дому» ОСОБА_1. сказав йому, що вчора начудив, побив його і вікна в квартирі. Вони заміряли скло і ОСОБА_1. поїхав, вони його чекали але він не повернувся. Вони написали заяву в міліції.

Вечером до них прийшов ОСОБА_1 з своєю дружиною і працівником міліції, сказав що вставить скло і дав їм 400 грн. Зранку ОСОБА_1. прийшов і сказав що загубив розміри, попросив його піти і нарізати скло. На другий день приходили працівники прокуратури і відібрали в нього пояснення.

Від свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання поступили письмові заяви в яких вони вказують, що повністю підтримують покази дані ними на досудовому слідстві, просять слухати справу в їх відсутності.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 31 жовтня 2007 року біля 01 год. 30 хв. вона проснулась від шуму в коридорі будинку, звучали нецензурні слова, гавкала собака в квартирі ОСОБА_3. Потім почула з вулиці нецензурні слова, а також звук розбитого скла, потім під'їхала міліцейська машина. На другий день вона побачила, що розбиті вікна в квартирі ОСОБА_3.. ОСОБА_4. з квітня приходить до ОСОБА_3., він там проживає постійно, вона до них претензій не має. Діями підсудного було порушено спокій мешканців будинку та громадський порядок на вулиці Грушевського біля їхнього будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в той вечір в бар зайшов ОСОБА_1. з потерпілим, їх розмови він не чув, першим вийшов потерпілий.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що осінню на автостанції ОСОБА_1., якого він тоді не знав, запитав його чи не має маку, а також вдарив його рукою по обличчі. Підійшов його брат і вони пішли додому, повечеряли та лягли спати. Біля 2 год. хтось погримав в двері, він крикнув «відкрито», тому що подумав, що це хтось із знайомих, почув крик і побачив, що вони б'ються. ОСОБА_1. хотів забрати в нього телефон, бо він дзвонив в міліцію, вони випхали його з квартири. Потім приїхала міліція і він писав їм пояснення. Коли ОСОБА_1. вийшов з квартири то кидав в вікна каміння та дерев'яні бруски, які були надворі біля будинку.

Покази свідка ОСОБА_5. суд оцінює критично, оскільки вони є непослідовними, спрямованими на те, щоб підсудній уник кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а тому суд їх до уваги не приймає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що того вечора вони проводжали її на автостанцію. Біля 2 год. ночі задзвонив телефон і їй сказали, що побили ОСОБА_4. Коли вона приїхала в Козову, то побачила побиті вікна, в кімнаті були бруски, камінь і їй пояснили, що ОСОБА_1. побив ОСОБА_4, потім побив вікна. На другий день вона ходила з ними в міліцію і написали заяву. В міліції до них підходив ОСОБА_1. і погрожував їм.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що ним проводилось досудове слідство по даній справі, було складено обвинувальний висновок, який підписав прокурор.

Підсудній ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав і пояснив, що з 30 на 31 жовтня він зустрів ОСОБА_4. на автобусній і запропонував йому поговорити. Вечером десь біля 11 год. він вирішив його розшукати і пішов в квартиру ОСОБА_3. Зайшов в квартиру і на нього почав гавкати собака, і шарпати його, може він його і вдарив нечайно. Коли вийшов з будинку за ним почала бігти собака, він взяв камінь і кинув в собаку, потім взяв брусок і кинув у собаку. Він заходив до них після 12 год., заходив в квартиру до ОСОБА_3. переконатись, чи є там ОСОБА_4. На вулиці відбиваючись від собаки він кидав каміння, куди їх кидав не бачив. В той вечір він пив тільки пиво. На наступний день він до ОСОБА_4 не підходив, по телефону з ним говорив, тому що не хотів проблем. Можливо він випадково розбив вікно в квартирі ОСОБА_3, може і наніс ОСОБА_4 удар коли відбивався від собаки. Хуліганських дій він не вчиняв, тому вини не визнає. В квартиру він не проникав, тому що йому дозволили зайти. Збитки завдані ОСОБА_3 він відшкодував.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що органами досудового слідства дотримано вимог процесуального законодавства України, спрямованих на встановлення істини у справі. Однак невірно кваліфіковані дії підсудного за ч. 2 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи всупереч її волі, кваліфікуючою ознакою якого є застосування насильства чи погрози його застосування. Оскільки при проникненні в квартиру ОСОБА_3. ОСОБА_1. не застосовував насильства та не погрожував його застосувати.

Під час судового слідства державним обвинувачем оголошено постанову про зміну обвинувачення підсудному ОСОБА_1 та перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 162 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

Потерпілі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 повністю відшкодував їм шкоду спричинену його злочинними діями під час досудового та судового слідства, а тому вони не мають до нього претензій матеріального характеру.

Хоча підсудній своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, його вина у незаконному проникненні до житла та в грубому порушенні громадського порядку з явної неповаги до суспільства що супроводжується особливою зухвалістю доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так будучи допитаним в якості обвинуваченого 23 грудня 2007 року ОСОБА_1, після роз'яснення йому положення ст. 63 Конституції України про те, що він не зобов'язаний свідчити проти себе, пояснив, що коли він зайшов в під'їзд будинку, який розташований зразу за баром «Сучасник», з правої сторони, подзвонив в дверний дзвінок, однак ніхто не відчинив двері. Після цього попробував за клямку і з'ясувалось що двері були не зачинені на замок. Дальше відкрив двері, зайшов в приміщення квартири, а потім в якусь кімнату. В цей час собака, яка перебувала в квартирі, почала гавкати, зчинивши шум. Від шуму проснулись мешканці квартири, а саме ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_4, після чого почали виштовхувати його з квартири. Він не більше двох раз вдарив по обличчі та голові ОСОБА_4., після чого його виштовхали за вхідні двері квартири.

Коли його виштовхували з приміщення квартири на сходову площадку, ОСОБА_3 висловилась в його адресу нецензурними словами. Це в свою чергу образило його, після чого вийшов на вулицю і як відповідь на образливі слова висловлені в його адресу, вирішив пошкодити її майно. Зокрема він кинув каменем в вікно яке виходило на центральну дорогу, внаслідок чого розбились віконні шибки. Після цього, він перебуваючи на задньому дворі будинку, кинув два дерев'яні бруски в одне з вікон вітальної кімнати. Після цього пішов до дому.

а.с. 187-190.

Твердження підсудного та його захисника про те, що справу слід закрити за відсутністю в його діях складу злочинів є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи і повністю спростовуються поясненнями даними підсуднім допитаним в якості обвинуваченого 23 грудня 2007 року.

Причетність підсудного ОСОБА_1 до незаконного проникнення до житла та грубого порушення громадського порядку з явної неповаги до суспільства підтверджується показами свідків ОСОБА_9,ОСОБА_6.,ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_4, ОСОБА_11 та матеріалами справи, а саме:

- Протоколом огляду місця події в якому зазначено, що на час огляду квартири ОСОБА_3 в квартирі останньої було виявлено на ліжку камінь, а в вітальній кімнаті два дерев'яні бруски, які в подальшому було вилучено і приєднано в якості речових доказів до кримінальної справи.

а.с. 6,

- Аркушем паперу з замірами віконного скла, який представив ОСОБА_4 продавцеві магазину «все для дому» для порізки віконного скла, за яке в подальшому розрахувався ОСОБА_1.

а.с. 48,

- Висновком експерта за № 307 у відповідності до якого, при дослідженні поверхні каменя та поверхні двох дерев'яних брусків було виявлено піт, який з урахуванням групової належності крові ОСОБА_1. не виключено походження слідів за рахунок його поту.

а.с. 121-123.

Отже по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що ОСОБА_1 в ніч з 30 на 31 жовтня 2007 року незаконно без добровільної згоди власника проник до квартири, яка належить ОСОБА_3 З.В. та грубо порушував громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162  КК України, як незаконне проникнення до житла особи без добровільної згоди власника на такі дії, та за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю і виражалося в нахабному поводженні, бешкетуванні, зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, пошкодженні майна потерпілої, тривалому порушенні спокою громадян.

Обставинами, які пом'якшують покарання слід визнати позитивну характеристику за місцем проживання, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що ним повністю відшкодовано спричинену матеріальну шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику за місцем проживання, раніше не судимий, злочин вчинив вперше, має на утриманні малолітню дитину, повністю відшкодована ним спричинена матеріальна шкода, враховуючи думку потерпілих, які поросить його суворо не карати, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 296 КК України покарання у вигляді обмеження волі, застосувавши ст. 75 КК України звільнити його  від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки підсудного ОСОБА_1 в період дії випробувального терміну відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України на нього слід покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації  в органи кримінально-виконавчої системи.

Питання речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 296 КК України і обрати покарання:

-  за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.;

-  за ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_1 обрати у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На  підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до вимог п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_1  залишити попередній - підписку про не виїзд.

 Речові докази по справі: аркуш паперу з замірами віконного скла, представлений  ОСОБА_4. продавцеві магазину «Все для дому» для порізки віконного скла та аудіо-касету з розмовою ОСОБА_1. та ОСОБА_4., які знаходяться у справі - залишити при справі; камінь та два дерев'яні бруски, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів прокуратури району - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

                                          Суддя:             підпис

                                З оригіналом                      вірно

             ГОЛОВА СУДУ                                    Б.В. БОДНАРУК