ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006 Справа № 28/50
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Гарбузенко О.В.
з участю представників сторін :
позивача –Базиль О.В.
відповідача –Сироватко А.М.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-транспортна компанія” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006р. у справі
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Харківський лакофарбовий завод “Червоний хімік”, м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-транспортна компанія”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 22936,88гр.
В С Т А Н О В И В :
5.12.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов акціонерного товариства закритого типу “Харківський лакофарбовий завод “Червоний хімік” (далі Завод) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-транспортна компанія” (далі Компанія) 22936,88гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 20.05.2005р., було пошкоджено автомобіль Заводу ГАЗ-33021. Винним у аварії визнано водія автомобіля МАН-19, що належить на праві власності Компанії. Внаслідок аварії автомобілю позивача завдано шкоду у розмірі 8342,95гр. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 14000гр., витрати на проведення експертизи –250гр. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006р. (суддя Манько Г.В.) позов задоволено.
Не погодившись з рішенням Компанія звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт, зазначив що судом не враховано те, що позивач отримав страхове відшкодування від страхової компанії. Крім того, висновки суду про розмір упущеної вигоди не підтверджено належним чином. Представник відповідача не брав участі в розгляду справи, внаслідок чого Компанія не надала суду документи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
_________________________________________________________________________
Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 15.06. до 22.06.2006р.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини працівника відповідача, було пошкоджено автомобіль ГАЗ-33021, що належить на праві власності позивачу. Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. В той же час, відповідачем суду першої інстанції надано докази укладення ним договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.92), яким Компанією застраховано випадки завдання автомобілем МАН, державний номер АЕ 7380 АВ, шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що відшкодування шкоди, завданої майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, здійснюється з урахуванням приписів цього Закону. Статтею 22, 29 Закону передбачено, що шкоду, пов’язану з пошкодженням транспортного засобу потерпілого відшкодовує страховик, в даному випадку - Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, яка згідно із ст. 37.5 Закону повинна одночасно із виплатою страхового відшкодування компенсувати потерпілому суму франшизи в повному обсязі. Водночас, в ст.32.7 Закону зазначено, що страховик не відшкодовує шкоду, пов’язану із втратою товарного виду транспортного засобу.
Таким чином, системний аналіз законодавства, що регламентує питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортних засобів під час дорожньо-транспортних пригод дає підстави для висновку, що обов’язок такого відшкодування, за винятком шкоди, пов’язаної із компенсацією товарного виду автомобіля, покладено на страхову компанію, до якій після виплати страхового відшкодування переходить право регресної вимоги. Обов’язок відшкодування шкоди, пов’язаної із втратою товарного виду транспортного засобу законом покладено на власника джерела підвищеної небезпеки.
Не зважаючи на те, що матеріали справи містять відомості про укладення відповідачем договору обов’язкового страхування, суд не з’ясував, чи здійснюються сторонами дії по отриманню від страховика страхового відшкодування, що призвело до виникнення ситуації, за якою позивач в судовому порядку отримав відшкодування завданої його майну шкоди і в той же час отримав страхове відшкодування тієї ж шкоди (а.с.135).
Колегія суддів доходить до висновку про те, що пред’явивши позов про стягнення з відповідача всієї завданої йому шкоди, Завод обрав не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, що є підставою для часткової відмови в задоволенні позову, тому що згідно до наведеного вище законодавства, Компанія повинна відшкодувати безпосередньо потерпілому лише шкоду, пов’язаною із втратою товарного виду транспортного засобу, яка відповідно до висновку спеціаліста складає 1059,3гр.
Щодо вимог в частині стягнення збитків, завданих простоєм автомобіля, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.22 ЦК України до збитків, право на відшкодування яких має особа, віднесено доходи, які ця особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), Обґрунтовуючи вимоги про стягнення упущеної вигоди в розмірі 14000гр., позивач зазначив, що автомобіль знаходився в ремонті 70 робочих дні при ставці 25гр. в годину. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав жодного доказу того, що в період з 20.05.2005р. по 30.08.2005р., тобто за час ремонту автомобіля, він міг реально отримати доход у вигляді спірної суми. Не надано позивачем і доказів того, що Завод є суб’єктом такого виду господарської діяльності як перевезення вантажів і його діяльність з отримання прибутку від перевезення вантажів здійснюється у відповідності до приписів Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Під час апеляційного перегляду справи позивачем в якості доказів надано його листування з ПФ ”Ліга” з приводу використання автомобіля. Але при цьому Завод не довів неможливість подання цих документів суду першої інстанції, що у відповідності до ч1 ст.101 ГПК України унеможливлює їх прийняття в якості доказів.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вимоги в частині позову щодо стягнення упущеної вигоди не доведено позивачем у встановленому законом порядку, що унеможливлює їх задоволення.
Доводи апелянта про необґрунтованість стягнення з нього вартості проведеної експертизи задоволенню є безпідставними, тому що вказані витрати пов’язані із необхідністю встановлення розміру завданої шкоди, тобто безпосередньо стосуються розгляду справи і обумовлені завданням позивачу шкоди джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є відповідач.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду повинно бути змінено на підставі п.1,4 ч1 ст.104 ГПК України через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати присуджуються позивачу у розмірі пропорційному розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-транспортна компанія” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-транспортна компанія” (49106, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв код ЄДРПОУ 32723351) на користь акціонерного товариства закритого типу “Харківський лакофарбовий завод “Червоний хімік” (61071 м. Харків, вул. Новожанівська,1 код ЄДРПОУ 00204234) 1059,3гр. шкоди, 250гр. за проведення експертизи та судові витрати : 17гр. державного мита, 6гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський