Справа № 407/183/2012
п/с 3/407/43/2012
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
02 березня 2012 року м.Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області А.А. Борцова, при секретарі - Килинчук Л.Л., з участю потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні матеріали, які надійшли з Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ст.185 КУпАП відносно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської області, не працюючого, який мешкає АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2
якому згідно ст.268 КУпАП роз’яснені його права та обов’язки, -
В С Т А Н О В И В :
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 20 січня 2012 року, об 11 годині 30 хвилин, знаходячись на території самостійної державної пожежної частини по вул.Степова, 6-А, м.Вільногірська Дніпропетровської області, будучи в стані алкогольного сп’яніння, порушив громадський порядок, намагався вчинити бійку, висловлювався брутальною лайкою, на вимогу працівника міліції, при виконанні ним службових обов’язків припинити протиправні дії та проїхати до Вільногірської ЦМЛ для освідування, вчинив злісну непокору, а саме відмовився проїхати, чіплявся за формений одяг, розмахував руками.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані по ст.185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину не визнав і пояснив, що 20.01.2012 р. вранці погано себе відчував, тому дружина подзвонила його начальнику ОСОБА_5, який сказав, щоб він до обіду був вдома, а потім приходив на роботу. Однак, через деякий час приїхали ОСОБА_6 та ОСОБА_9, вимагали поїхати в лікарню, від чого відмовився. Потім поїхали на роботу до його матері, яка підтвердила, що він хворіє. Після цього вони поїхали, а він пішки пішов на роботу. На роботі начальник частини ОСОБА_10 сказав, що він може приступати до роботи. Пішов в клас учбової підготовки, де писав конспекти. Через деякий час прийшли працівники міліції - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, стали вимагати пройти з ними, і тільки вже на вулиці у дворі частини сказали, що треба проїхати до лікарні для освідування. Відмовився, бо не вбачав в цьому необхідності, оскільки був допущений начальником до роботи. Хотів подзвонити рідним, але забрали телефон. Потім обидва схватили за руки, закрутили руки за спину, і оскільки відчув сильний біль, намагався вирватися. ОСОБА_2 наніс йому один удар кулаком в обличчя, після чого вже не опирався і сів в машину. В лікарні від надання крові на аналіз відмовився. Був оглянутий лікарем, виявилося, що в нього зламано ніс. Потім відвели до відділу міліції, де склали протокол, який відмовився підписати.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 20.01.2012 р. від чергового надійшло повідомлення, що на території пожежної частини чоловік у нетверезому стані чіпляється до громадян. Разом із ОСОБА_1 пішли туди, біля воріт їх зустрів начальник частини ОСОБА_10, який повідомив, що на території частини знаходиться їх працівник ОСОБА_4 у нетверезому стані, але невідомо де він і потрібно доставити його до лікарні для огляду на стан сп’яніння. ОСОБА_4 знайшли в класі учбової підготовки, в нього були ознаки алкогольного сп’яніння. Запропонували йому вийти на подвір’я частини, де запропонували проїхати в лікарню для встановлення факту перебування в стані алкогольного сп’яніння, однак він відмовився. Поводив себе грубо, висловлювався нецензурною лайкою, висловлював погрози. Став хватати їх за формений одяг, відштовхував від себе, коли намагалися взяти під руки. Після того, як з ним поспілкувався ОСОБА_10, ОСОБА_4 погодився їхати в лікарню і сів в машину. По дорозі до лікарні також продовжував висловлювати погрози. В лікарні від проходження огляду відмовився, став казати, що він його вдарив, тому ще додатково був оглянутий лікарем. Після цього поїхали у відділ, де склав протокол за появу ОСОБА_4 на робочому місці у нетверезому стані. Вважає, що мали право примусово доставити ОСОБА_4 для медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в лікарню, свої дії вважає правомірними.
Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 20.01.2012 р. отримав повідомленням чергового про те, що в пожежній частині знаходиться у нетверезому стані чоловік, який чіпляється до громадян. Разом з ОСОБА_2 пішли туди, де від начальника частини ОСОБА_10 дізналися, що є працівник, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння, якого необхідно доставити до лікарні для проходження медичного огляду. Знайшли ОСОБА_4 в класі учбової підготовки, від нього відчувався запах алкоголю. Він поводив себе неадекватно, пояснив, що вживав настоянку для лікування. Запропонували пройти до автомобіля і проїхати в лікарню для проходження медичного огляду. ОСОБА_4 поводив себе грубо, виражався нецензурно, хватав за рукава форменого одягу, відштовхував його та ОСОБА_2 від себе, намагаючись втекти. Після того як з ним поспілкувався начальник частини, ОСОБА_4 погодився поїхати в лікарню і сів в машину. В лікарні від здачі аналізів відмовився, скаржився, що в нього болить ніс, тому був додатково оглянутий лікарем. ОСОБА_2 залишився в лікарні, а він поїхав на виклик до відділу. Вважає свої дії правомірними, оскільки акт про відмову від проходження медичного огляду на стан сп’яніння міг скласти тільки лікар, тому для цього необхідно було доставити ОСОБА_4 в лікарню.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 20.01.2012 р. вранці йому зателефонував ОСОБА_5, який повідомив, що йому телефонувала дружина ОСОБА_4, яка повідомила, що не може розбудити чоловіка, тому він не вийде на роботу. Пізніше за вказівкою ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 та водієм поїхали додому до ОСОБА_4, двері відчинила дружина, пройшли в квартиру. ОСОБА_4 спав, розбудити його не зміг, тоді його розбудила дружина. Він зібрався на роботу, але по дорозі в службовому автомобілі, дізнавшись, що їдуть в лікарню, намагався вийти на ходу з автомобіля. Наполіг на тому, щоб заїхали на роботу до його матері, яка намагалася умовити його допустити сина до роботи, на що не погодився, сказала, що надасть довідку про те, що син хворіє. Приїхали на роботу, через 20 хв. прийшов ОСОБА_4 і приніс довідку, написану його матір’ю про те, що він має хвороби. Начальнику ОСОБА_4 повідомив, що він вживав настоянку від хвороби шлунку. Звернулися до міліції, щоб надали допомогу в освідуванні ОСОБА_4 на стан алкогольного сп’яніння та його доставку до лікарні. Через деякий час прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вивели ОСОБА_4 на вулицю, взяли під руки, але він став чинити опір, хватав їх за одяг, нецензурно висловлювався. Потім таки сів в машину і його відвезли до лікарні, де він від здачі аналізів відмовився.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_4- це її син. 20.01.2012 р. вранці їй подзвонив начальник сина ОСОБА_5 і сказав, щоб син до 12 год. був вдома, а потім йшов на роботу. Через деякий час приїхав син разом з ОСОБА_6. Як вона зрозуміла для того, щоб вона підтвердила, що він має хвороби. Після цього син пішов на роботу, а потім зателефонував і повідомив, що він в лікарні, і що в нього працівники міліції забрали мобільний телефон і розбили ніс. Пішла в лікарню, де дійсно знаходився син. В нього йшла кров з носу і на переніссі до ока малося почервоніння. Він був оглянутий лікарем, виявилося, що в нього зламано ніс. В той же день разом з сином звернулися до прокуратури із скаргою на дії працівників міліції.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що матеріал підлягає передачі прокурору по наступним підставам.
Так, згідно ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до Закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушення є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, орану досудового слідства або дізнання.
Згідно з п.п.7.8 Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 р. (з наступними змінами) «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров»я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов’язків у зв’язку з його участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
На відміну від злісної непокори, передбаченої ст.185 КУпАП, вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції обов’язку по охороні громадського порядку. Такі дії утворюють склад злочину, передбаченого ст.342 КК України.
Разом з тим, з показів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_4 слідує, що останній, крім висловлювання на адресу працівників міліції нецензурної лайки і погроз, вчиняв саме активну фізичну протидію їх вимогам –хапав за формений одяг, відштовхував від себе, намагався вирватися, тому в його діях вбачається склад злочину, передбаченого ст.342 КК України.
При таких обставинах, матеріал підлягає передачі прокурору м. Вільногірська для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
Також, при проведенні перевірки в порядку ст.97 КПК України, слід дати юридичну оцінку діям працівників Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо правомірності їх вимог по примусовій доставці ОСОБА_4 для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння до лікарняного закладу.
Керуючись ч.2 ст.9, ст.253 КУпАП, суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.185 КУпАП- передати прокурору м. Вільногірська Дніпропетровської області для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя : А.А.Борцова