РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа № 2-386/2007 р.

06 червня 2007 року                                       Ананьївський районний суд Одеської області

в складі:  головуючого судді  Скуртова М. І.

при секретарі     Личман Л.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те,  що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі з 16 липня 2005 року.

Від указаного шлюбу мають одну неповнолітню дитину - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

їх сімейне життя не склалося у зв'язку з тим,  що мають різні характери та різні погляди на сім'ю та сімейні стосунки,  із-за чого виникали неодноразові сварки,  в сім"ї було відсутнє взаєморозуміння,  тривалий час проживають окремо,  спільного господарства не ведуть,  сімейних стосунків не підтримують,  крім того вона вже вдруге звертається до суду з вказаним позовом,  тому вважає,  що термін на примирення недоцільний,  питання стосовно розірвання шлюбу обмірковано в достатній мірі і є остаточним.  Відповідач зловживає спиртними напоями,  матеріально сім'ю не утримує.

При таких обставинах позивач приходить до висновку,  що збереження сім'ї у подальшому неможливе,  шлюб носить виключно формальний характер,  а тому просить розірвати їх шлюб,  поклавши всі судові витрати на відповідача.

У попередньому судовому засіданні та при розгляді справи позивач повністю підтримала свої позовні вимоги.

Відповідач,  ОСОБА_2,  у судове засідання не з'явився,  однак надав заяву (а.с. 12) про розгляд справи у його відсутність,  позовні вимоги визнає,  згоден на розірвання шлюбу.

Вислухавши позивача та вивчивши документи справи суд приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі  ст.  ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред"явлений одним із подружжя,  тоді суд з"ясовує фактичні взаємини подружжя,  дійсні причини позову про розірвання шлюбу,  бере до уваги наявність малолітньої дитини,  дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя і постановлює рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей,  що мають істотне значення.

Із матеріалів справи видно,  що позивач,  ОСОБА_1,  перебуває у шлюбі з відповідачем по справі,  ОСОБА_2,  з 16 липня 2005 року,  зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області,  актовий запис №19,  що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 6). Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  про що свідчить свідоцтво про народження (а.с. 7). Приймаючи до уваги,  що збереження сім'ї неможливе,  збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них,  оскільки в сім"ї було відсутнє взаєморозуміння,  створені умови,  в яких не можливе нормальне існування сім"ї,  спільне проживання,  постійно виникали сварки,  скандали,  відповідач зловживає спиртними напоями,  матеріально не забезпечує сім'ю,  також те,  що на даний час проживають окремо,  сімейних стосунків не підтримують,  тому суд вважає можливим їх шлюб розірвати при цьому всі витрати по справі покласти на відповідача,  посилаючись на матеріальне становище сторін.

Керуючись  ст.  ст. 104, 105, 109, 110, 112 СК України,   ст.  ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1,  відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області,  по актовому запису від 16.07.2005 року №19,  розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в прибуток держави при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в розмірі 17 гривень,  звільнивши від сплати ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.