Судове рішення #21921255

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11/1690/257/2012           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Кононенко                                                        

Суддя-доповідач:  Мілаш С. П.          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    


06 березня 2012 року                                                                                           м.Полтава

 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді                               Мілаша С.П.                           

суддів                                              Денисенко Л.М., Костенка В.Г.                                за участю прокурора                              Черниша А.М.

потерпілого                                         ОСОБА_2                                          

розглянула у відкритому судовому  в м. Полтаві  матеріали кримінальної справи за апеляціями помічника прокурора Ленінського району м.Полтави та потерпілого ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 12 вересня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

          Цією постановою кримінальну справу відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Новодвинськ, архангельської області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-  

обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Карлівка, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,-

повернуто прокурору Ленінського району м.Полтави для організації додаткового розслідування в частині епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2

Органами досудового слідства, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  обвинувачуються у тому, що  разом з на протязі вересня – жовтня 2010 року вчинили ряд крадіжок чужого майна з дачних ділянок кооперативів «Восход» та «Профілактик».

Зокрема, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, у вересні 2010 року перебуваючи на території кооперативу «Восход» за допомогою різака розрізали вагончик та металеву будку, після чого відвезли їх до пункту металобрухту, чим спричинили потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 12 000 грн.

Повертаючи справу за клопотанням потерпілого на додаткове розслідування по епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2, суд своє рішення мотивував тим, що органами досудового слідства належним чином не встановлений власник викраденого майна, оскільки під час судового слідства встановлено, що викрадені вагончик і будка розміщувалися на садовому участку  № 77, який був у користуванні його матері, як члена садівничого товариства  - ОСОБА_5.

Додатковою постановою суду від 12.09.2011 року, доповнено постанову про направлення справи на додаткове розслідування, зокрема в ній вказано про допит свідків, встановлення належного підсудним майна для забезпечення цивільного позову, про проведення експертизи вартості викрадено у ОСОБА_2 майна, накладення арешту на засоби скоєння злочину та інші слідчі дії.

          В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови районного суду як такої, що не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального законодавства, оскільки дане рішення прийнято судом передчасно, без з’ясування фактичних обставин справи, а зазначені недоліки досудового слідства можливо усунути в ході судового розгляду справи.

          Зокрема, зазначає, що потерпілий ОСОБА_2 на протязі досудового слідства не заявляв, що майно належить його матері і остання також з заявами про викрадення її майна до органів міліції не зверталась.

          В зв’язку з цим просить  направити справу на новий судовий розгляд.   

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 оскаржує порядок ведення місцевим судом судового розгляду справи і порушення процесуальних прав потерпілих по справі. Просить постанову скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Також вказує, що судом по епізодам крадіжок майна інших потерпілих допускались порушення процесуального закону, який регламентує порядок судового розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи вироком Ленінського районного суду від 30.09.2011 р. ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі по епізодам крадіжок майна інших потерпілих.

Постановою від 30.09.2011 року ОСОБА_4 звільнений від покарання відповідно до вимог ст. 1 п. «В» Закону України «Про Амністію» від 8.07.2011 р. за злочини, які вчиняв разом з ОСОБА_3 за виключенням епізоду крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2

Вказані вирок суду та постанова учасниками процесу не оскаржувались.

Колегія суддів, заслухавши доповідача. Прокурора Черниша А.М. на підтримання апеляції помічника прокурора ленінського району м.Полтави, потерпілого ОСОБА_2, який підтримував свою апеляцію, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція потерпілого задоволенню не підлягає.

Посилання суду, на неповноту досудового слідства, є безпідставними.

          Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

          Як зазначено в  п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.05 р. «Про практику застосування судами України  законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклик й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

          Доводи потерпілого ОСОБА_2 щодо належності викрадено майна його матері, перевірялись судом під час судового слідства.

          Як вбачається з матеріалів справи,          в судовому засіданні 22.04.2011 р. потерпілий ОСОБА_2 заявив, що вагончик та будка, які були викрадені, належать його матері ОСОБА_5 ( а.с. 160).

          Постановою суду від 22.04.2011 р. слідчим органам  надавалось судове доручення в порядку ст. 315-1 КПК України щодо встановлення власника майна по епізоду крадіжки у потерпілого ОСОБА_2 ( а.с. 157).

          Згідно членської книжки садовода – любителя та списків членів садівничого кооперативу «Восход», власником дачної ділянки  зазначена ОСОБА_5  ( а.с.180, 184).

          Встановити ким саме придбавались будка та вагончик встановити не видається можливим, оскільки згідно наданих  ВАТ «Тепловозоремонтний завод» та  ПАТ «Елемент шість» довідок, будь – які документи, щодо операцій купівлі чи обміну металу ОСОБА_5  на металевий вагон та  виготовлення чи варки металевих виробів відсутні, оскільки всі документи термінового строку зберігання за 1968 – 1970 роки були знищенні ( а.с. 209; 211).

          Відповідно до ст. 49 КПК України потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.

          Таким чином, без проведення слідчих дій, визнати особу потерпілою від злочину може  і суд та може забезпечити її процесуальні права (ст.ст. 49-50 КПК України) .

          Викрадене майно не можливо оцінити шляхом проведення судової експертизи, оскільки останнє знищено ( порізано по частинах та здано на металобрухт).

          Питання про забезпечення позову при необхідності може вирішуватись шляхом надання судового доручення ( ст. 315-1 КПК України).

          При необхідності, суд може самостійно допитати свідків щодо скоєння крадіжки майна  ОСОБА_2

          За таких обставин, вказівки суду першої інстанції про необхідність саме під час досудового слідства встановити власника викраденого майна і визнати його потерпілим по справі, є неправомірними, оскільки вказані недоліки можуть бути усунуті судом  при розгляді справи з дотриманням вимог кримінально – процесуального закону.

Із врахуванням викладеного, постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Крім того, підлягає скасуванню і додаткова постанова  суду від 12.09.11 року, як така, що непередбачена кримінально – процесуальним законом.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

                                        У Х В А Л И Л А :

Апеляцію помічника прокурора Ленінського району м.Полтави задовольнити, а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м.Полтави від 12.09. 2011 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на додаткове розслідування та додаткову постанову – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в цій частині.

                                             С У Д Д І :  


Головуючий:   С. П. Мілаш


        

        Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація