АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: №22-ц/2090/1624/2012                                   Головуючий 1 інстанції: Трофімов В. С.

Справа № 2-1375/11

Категорія: спадкові                                                              Доповідач –Сілантьєва Е. Є.

                                                                     УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ                                          

27 березня  2012 року  судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                          Головуючого-судді:        Сілантьєвої Е. Є.

                           суддів:                             Бородіна М. М., Гальянової І. Г.,      

                           при секретарі:                Сватенко А. І., Галушко Т. С.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, 3-ї особи –12 Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про праву на спадщину на Ѕ частину недійсним,

                                                               ВСТАНОВИЛА:

          11 квітня 2011 року позивач звернувся у суд за позовом та просив визнати за ним право власності на ј частину АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, яке видане ОСОБА_2 на Ѕ частину вказаної квартири. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що власником двокімнатної ізольованої квартири № 4, розташованої за адресою АДРЕСА_2 були його батьки ОСОБА_3 та  ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_5 помер. Після смерті батька позивача відкрилася спадщина, де позивач, його мати та відповідач ОСОБА_2, який є його рідним братом, є спадкоємцями за законом першої черги. Мати ОСОБА_3 спадщину не прийняла. Відповідно до ст.549 ГК України (1963р.) позивач фактично прийняв спадщину, постійно проживав у спірній квартирі, сплачував квартплату та комунальні послуги, робив ремонт квартири, доглядав за матір'ю інвалідом. Відповідач по справі, на думку позивача, приховав від нотаріуса, що є коло спадкоємців за законом і відповідно до вимог закону не мав права спадкувати всю частину квартири, яка належала батькові. Таким чином, позивач вважав що його інтереси, як спадкоємця, порушені, що вимусило його звернутись до суду.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1, який діяв в своїх інтересах, а також інтересах ОСОБА_3, та його представник ОСОБА_6, підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач по справі у судовому засіданні суду першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначав, що він є рідним братом позивача, спірна квартири дійсно належала їх батькам. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, батько, помер. На час його смерті у квартирі мешкали та були зареєстровані тільки ОСОБА_3, мати позивача та відповідача, та померлий батько. У встановлений законом строк відповідач звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Він повідомляв нотаріуса, що у померлого є ще один син. Але, оскільки позивач не звертався до нотаріальної контори у передбачений законом час, а ОСОБА_3 написала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь відповідача, останньому було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батько. Крім того, відповідач та його представник просили застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Представники 12 ХДНК та Харківської міської ради до судового засідання суду першої інстанції не з’явились.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної  скарги  обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, неповним з’ясуванням обставин справи.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Згідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Відповідно до  ч.1 ст. 303 ЦПК України , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність  і обґрунтованість рішенням суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, не надав доказів щодо належного прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, і тому відсутності підстав для визнання свідоцтва про спадщину за законом на ім’я ОСОБА_2 недійсним.

З такими висновками погоджується судова колегія.

Як встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. (свідоцтво про смерть а.с. 5).

Після його смерті відкрилась спадщина  - Ѕ частина квартири АДРЕСА_3 яку прийняв ОСОБА_2, син померлого, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке було видано державним нотаріусом 12 ХДНК Зайцевою А. В.18 вересня 1997 року, зареєстровано у реєстрі № 4-1628 та зареєстровано в Харківському міському бюро технічної інвентаризації. (а.с. 35).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкодавця, який пропустив строк для прийняття спадини з поважної причини, суд може визнати йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Надані до суду квитанції про сплату за комунальні послуги свідчать про оплату комунальних послуг позивачем тільки у 2010-2011 роках, коли він вже був зареєстрований у квартирі.

Згідно відповіді 12 ХДНК № 596/01-16 від 16.03.2012 року після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, заведена спадкова справа під № 679/97, в якій знаходяться: заява ОСОБА_2 –сина померлого, від 16.09.1997 року про видачу свідоцтва про право на спадщину; заява ОСОБА_3 –дружини померлого, від 08.09.1997 року про те, що на спадщину вона не претендує та права власності згідно ст.. 22 КпШС України вона не має.

Також у відповіді зазначено, що 16 вересня 1997 року за р. № 4-1628 видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на Ѕ частку двокімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_4 та за р. № 4-1630 видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на автомобіль марки ВАЗ-2101, 1974 року випуску та на грошовий вклад з процентами та компенсацію до нь ого, що знаходиться в ОБ № 8080 м. Харкова.

Згідно ст.. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, у шість місяців, він не заявив про відмову від неї.

Позивачем не було надано доказів про його  постійне мешкання  разом з батьком, навпаки, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, та підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_1 у період з 04.01.1996 року по 14.10.2003 року постійно був зареєстрований та мешкав в с. АДРЕСА_3 (а.с. 54, 64). Його реєстрація у спірній квартирі була здійснена тільки у 2003 році. Також не було надано доказів про його фактичне прийняття спадщини, як того вимагав Цивільний кодекс в редакції 1963  року.

Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що його мати, ОСОБА_3, ніколи не відмовлялась від своєї долі у спадщини, спростовується даними з 12 ХДНК, а крім цього, ОСОБА_3 не зверталась до суду з позовом про визнання її відмови від спадини недійсною та визнання права власності на спадщину після смерті  ОСОБА_4

Також судова колегія не застосовує наслідки пропуску строку позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, на які посилався відповідач по справі, оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовлено по суті.

Інші доводи ОСОБА_1, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та колегією до уваги не приймаються як безпідставні та недоведені будь-якими додатковими доказами.

Рішення судом ухвалене з додержанням норм і вимог матеріального та процесуального права і підстави до його зміни або скасування у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова   колегія, -

                                                                УХВАЛИЛА :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

          Рішення  Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 січня 2012 року -  залишити без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти  днів  з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий-суддя:

    Судді: