ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6009/25 Справа № 172/836/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Битяк І.Г., повний текст рішення складено 18 березня 2025 року),

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулась до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості в розмірі 65550,00 грн. з яких 20000,00 грн. – тіло кредиту, 45550,00 грн. – нараховані відсотки. Крім цього, Товариство нарахувало інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по березень 2024 року у розмірі 18943,95 грн. та 3% річних у розмірі 4423,28 грн.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4906540 від 11.10.2021 року в сумі 31400 гривень 00 копійок, яка складається із: суми кредиту – 20000 грн., відсотків за користування кредитом – 11400,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник позивача Городніщева Є.О., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно було увалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, також зазначило, що судом належно не було досліджено кредитний договір та умов кредитування.

Скаргу мотивує тим, що кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві.

Наголошує на тому, що сума заборгованості розрахована в межах кредитного договору, а тому висновок суду проте, що позивачем було нараховані відсотки за користуванням кредиту поза межами строку договору є помилковим. Окрім того судом першої інстанції було не до кінця з`ясовано всі обставини справи, а також проігноровано всі докази, які були надані позивачем щодо підтвердження укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.

Вказує, що у зв`язку із невиконання відповідачкою договору, з 11.11.2021 року дію Договору було автоматично пролонговано.

ОСОБА_2 просила рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким повністю стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 45550,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Крім того, просила стягнути витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у сумі 4000 грн.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. в якому вона зазначила, що позивачем не надано жодного доказу, що відповідачкою було внесено частково оплату відсотків у розмірі 50,00 грн. на рахунок первісного кредитора, а також вказала, що відсутні докази направлення доказів авто пролонгації договору.

ОСОБА_3 просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження,з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 88917,23 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та  доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2021 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" було укладено електронний договір № 4906540 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000,00 грн. (п.1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 10.11.2021 року, стандартна процента ставка: 1,90 % в день.

У Паспорті споживчого кредиту зазначено, що сума кредиту становить 20000,00 грн., проценти за користування кредитом 11400,00 грн., разом заборгованість складає 31400,00 грн.

Як зазначено у вказаних документах, вони містять підпис споживача ОСОБА_1 у вигляді електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 складає 65550,00 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою кредиту – 20000,00 грн., заборгованості за відсотками – 45550,00 грн.

За умовами договору № 4906540 та Паспорту споживчого кредиту сторони обумовили сукупну вартість кредиту в розмірі 31400,00 грн., яка включає: 20000,00 грн. – суму кредиту та 11400,00 грн. – проценти за користування кредитними коштами.

25.09.2023 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 25.09/2023-Ф згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 10.12.2024 року та рішення єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року вбачається, що товариство змінило назву на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4906540 відповідно до якого Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 20000 грн., строк кредиту 360 днів.

Відповідно до п. 1.5 договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.

Згідно п. 2.1 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Вказаний договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М610849, 11 жовтня 2021 року.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

На підтвердження зазначених в позовній заяві обставин, позивачем долучено до матеріалів справи Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), з якого також вбачається, що сума кредиту становить 20 000 грн., строк кредитування 360 днів. Вказаний Паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М610849, 11 жовтня 2021 року.

У відповідності до листа генерального директора ТОВ «Універсалі платіжні рішення» від 28.09.2023 року за Вих.2640 на адресу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», повідомляє про успішність наступної операції, які зазначено у «Додаток до листа Вих №2640 від 289.09.2023 рок». По всім операціям, грошові кошти було відправлено за відповідними призначеннями (а.с.37).

А тому колегія суддів вважає, що сума отримання відповідачем кредитним коштів підтверджена належними доказами, та останньою не заперечувалась.

25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, укладено Договір факторингу № 25.09./23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами.

25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на виконання Договору Факторингу укладено Акт прийому передачі Реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників Факторові Клієнтом відступлено право вимоги Боржника ОСОБА_1 номер кредитного договору 4906540 на суму заборгованості за основною сумою 20 000,00 грн, сумою заборгованості за відсотками – 45550 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором повідомлено відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідного повідомлення (а.с.15-16).

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 20 000 грн.

Сторонами в договорі було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 11 жовтня 2021 року та протягом 360 календарних днів, тобто до 06 жовтня 2022 року.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Згідно з п. 4.3.1 Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту п.4.3.2. передбачено: Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.

Крім того, повідомлення про автопролонгацію було надіслано Споживачу до його особистого кабінету.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки пролонгація кредитного договору була узгоджена відповідачем під час підписання його електронним підписом, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що відсотки було нараховано поза межами кредитного договору №4906540 від 11.10.2021 року,а отже апеляційний суд вважає, що вимога про стягнення процентів за користування кредитом підлягає задоволенню, а рішення зміні, шляхом збільшення суми заборгованості за відсотками до 45550,00 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає сплату боржником суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Що стосується сум стягнення інфляційних втрат у розмірі та 3% річних у розмірі то колегія суддів вважає, що місцевим судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї вимоги оскільки відповідно до пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення відсотків, шляхом збільшення суми заборгованості до 45550,00грн., оскільки як було встановлено судом, умовами кредитного договору між сторонами було погоджено автоматичну його пролонгацію, а тому вимога про стягнення відсотків підлягає у повному обсязі.

Також колегія суддів наголошує на тому, що не вбачається підстав для збільшення суми правничої допомоги за розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки представником позивача у скарзі не було наведено аргументів щодо незгоди із стягнутою сумою правничої допомоги у розмірі 1000 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «ФК» - Городніщева Є.О. просила стягнути з відповідачка на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У разі недотримання вимог ч.4ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження своїх доводів, позивачем до апеляційної скарги було долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та адвокатом Городніщевої Є.О.

Рахунок на оплату №51-10/12-2024 від 09.04.2025 року та акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.04.2025 року на загальну вартість 4000 грн.

На підтвердження оплати вказаної суми, адвокатом Городніщевою Є.О. було надано платіжну інструкцію №6791 від 09.04.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», 4000 грн., витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана сума документально підтверджена та є співмірною зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Також підлягає стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст. 141,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року в частині стягнення заборгованості за процентами змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за процентами у розмірі 45550,00 грн.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 3633,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:                                                                                О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська