Єдиний унікальний номер 448/1144/25

Провадження № 1-кс/448/181/25

У Х В А Л А

27.06.2025 слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, погодженого з прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 12025141230000177 від 26 червня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України,

учасники справи – не з`явилися

в с т а н о в и в:

І. Суть клопотання, що вирішується

1. 26 червня 2025 слідчий СВ ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_3  звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», реєстраційний номер українська реєстрація НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ключ від замка запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , у виді заборони відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном, а також визначити місце їх зберігання.

2. Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням ВнП №1 Яворівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесено 26 червня 2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141230000177, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.

3. Вказує, що 25.06.2025 року близько 18:30 год. на території МАПП «Шегині» під час перевірки документів на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», реєстраційний номер українська реєстрація НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_5 . було виявлено, що вищевказаний автомобіль, який прямував на виїзд з території України значиться в Генерального Секретаріату Інтерполу як викрадений, дата постановки - 13.02.2024, ініціатор - правоохоронні органи Канади.

4. 25.06.2025 року слідчим на території МАПП «Шегині», що за адресою: с. Шегині, вул. Дружби, 212 Яворівського району Львівської області, проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено автомобіль марки «TESLA MODEL S», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 , ключ від замка запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

5. 26.06.2025 року транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», реєстраційний номер українська реєстрація НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 , ключ від замка запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , постановою слідчого визнано речовими доказами у вказаному кримінальному проваджені.

6. У зв`язку з необхідністю збереження речового доказу та проведення експертиз, просить накласти арешт на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», реєстраційний номер українська реєстрація НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 , ключ від замка запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , у виді заборони відчуження та розпорядження даним майном, а також визначити їх місце зберігання.

ІІ. Позиція осіб, які беруть участь у справі

7. В судове засідання слідчий СВ ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_3 не з`явився. Подав заяву, в якій він зазначив, що вимоги клопотання підтримує в повному обсязі та просить розгляд такого проводити без його участі.

8. Власник майна – транспортного засобу, був повідомлений про час, дату і місце розгляду клопотання, однак, в судове не з`явився та не надіслав клопотання про відкладення розгляду такого.

9. Відповідно до ст.172 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого (дізнавача), власника та користувача майна не перешкоджає розгляду клопотання.

10. Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

ІІІ. Встановлені Судом обставини

11. Судом встановлено, що 26.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141230000177 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.198 КК України.

12. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025141230000177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.

13.Зазначені в клопотанні транспортний засіб, ключ від замка запалювання та свідоцтво про його реєстрацію, які вилучені 25.06.2025, згідно постанови слідчого СВ ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 від 26.06.2025 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

14. Згідно відповіді № 94709-2025 від 25.06.2025 чергового офіцера капітана поліції департаменту міжнародного поліцейського співробітництва ОСОБА_7 на запит НОМЕР_5 прикордонного загону ДПС України – станом на 25.06.2025 автомобіль марки «Тесла», ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_4 значиться за обліками викраденого автотранспорту Генерального секретаріату Інтерполу, дата постановки -13.02.2024, ініціатор – правоохоронні органи Канади.

15. Проаналізувавши документи та матеріали, якими слідчий СВ ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_3 обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ІV. Мотиви, з яких виходить Суд, положення закону, якими він керується

16. Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

17. Так, згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

18. Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

19. Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

20. Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

21. Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

22. Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

23. Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

24. Згідно ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

25. Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

26. Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

27. Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

28. Отже, ухвала слідчого судді повинна бути належним чином мотивована і обґрунтована на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду клопотання з проведенням аналізу долучених до клопотання доказів, яким слідчий суддя зобов`язаний надати оцінку з точки зору їх належності, допустимості і достатності для накладення арешту.

29. Таким чином, при накладенні арешту на майно, повинно бути чітко визначене, його найменування, рід, вид, кількість і головне на яке саме майно і з якою конкретно саме метою відповідно до зазначеної вище норми закону накладається арешт.

30. За ч.5. ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема:1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5)порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

31. Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

V. Висновок слідчого судді

32. Розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке обгрунтоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, а також необхідністю проведення судових експертиз, слідчий суддя також керується положеннями Конституції України, Конвенцією з прав людини, нормами кримінального процесуального закону та правовими позиціями Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

33. Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

34. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

35. Проте, попередні положення, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

36. Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

37. Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

38. Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.

39. З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що 26 червня 2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141230000177 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.198 КК України. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12025141230000177 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК  України. Зазначені в клопотанні транспортний засіб, ключ від замка запалювання та свідоцтво про його реєстрацію, які вилучені 25.06.2025 – згідно постанови слідчого СВ ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 26.06.2025 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

40.Вилучені у даному провадженні речі відповідають критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів, а саме транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення.

41. Враховуючи конкретні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно (транспортний засіб) є доказами такого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.

42. В той же час існує загроза приховування, перетворення, відчуження даного транспортного засобу, оскільки на сьогодні не проведені всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження транспортного засобу, а володілець автомобіля може в будь-який час його відчужити чи розпорядитися ним.

43. Враховуючи наведене, а саме те, що на вилученому майні наявні сліди кримінального правопорушення, у подальшому такі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, з метою їх збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, для можливості проведення судових експертиз, які важливі для з`ясування обставин кримінального правопорушення, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а відтак клопотання слідчого є обґрунтованим.

44. Незастосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане чи пошкоджене.

45. Таким чином, з метою запобігання можливості приховування вказаного майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, необхідності проведення експертиз, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для накладення на нього арешту.

46. Відповідно до частини 5 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

47. Отже, нормами КПК України не передбачено повноважень слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів, на які накладено арешт.

48. Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.

49. Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

50. Так, порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді.

51. Із зазначеного можна зробити висновок, що під час досудового розслідування зберігання речових доказів, наданих стороні обвинувачення, покладається на зазначену сторону.

52. При цьому, частиною 7 статті 100 КПК України визначено, що слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, а саме: для вирішення питання про знищення речового доказу, його передання для реалізації чи технологічної переробки.

53. Отже, діючим законодавством не передбачено звернення слідчого (дізнавача) чи прокурора до слідчого судді з клопотанням про визначення (зміну) місця зберігання речового доказу, а також покладення рішенням слідчого судді відповідальності за зберігання речових доказів.

54. Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

55. Виходячи з наведеного, вирішення питання про місце зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.

56. З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого СВ ВП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

57. Окремо, слідчий суддя наголошує, що сторона захисту в разі зволікання і затягування розслідування справи, вправі самостійно звернутись до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту з майна.

Керуючись ст.ст. 107, 131-132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя –

п о с т а н о в и в :

1.Клопотання слідчого СВ ВнП № 1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції  ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури Львівської області  ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за № 12025141230000177 від 26 червня 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України – задовольнити частково.

2. Накласти арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження на транспортний засіб марки «TESLA MODEL S», реєстраційний номер українська реєстрація НОМЕР_1 , VІN - 5YJSA1E5XNF485532, ключ від замка запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником яких є ОСОБА_5 .

3. В задоволенні іншої частини клопотання – відмовити.

4.Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, які зобов’язані письмово проінформувати заінтересованих осіб.

5.Арешт майна може бути скасовано в порядку та за підстав, зазначених в ст.174 КПК України.

6.Копію ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали.

7.У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

8.Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

9.Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Ухвала суду виготовлена та підписана суддею в нарадчій кімнаті 27.06.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_8