Справа № 464/3773/25

пр.№ 1-кп/464/439/25

УХВАЛА

про відмову у затвердженні угоди

про визнання винуватості

23 червня 2025 року                                                                         м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,        

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000323 від 12.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

встановив:

до Сихівського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62025140120000323 від 25.05.2023, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором подано угоду про визнання винуватості від 23.06.2025 року, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , відповідно до умов якої ОСОБА_5 , раніше не судима, працездатного віку, обвинувачується у вчиненні нетяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, в котрому розкаялася та активно сприяла у його розкритті, не у співучасті з іншими особами, за наслідками котрого не встановлено матеріального збитку або заподіяння майнової шкоди, при відсутності потерпілого. Обвинувачена зобов`язується беззастережно визнавати свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, надавати максимальне сприяння у проведенні кримінального провадження щодо неї та у викритті вчинення злочинів, вчинених колишнім начальником відділу контролю міжнародної діяльності управління трансферного ціноутворення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області Особою 1 та громадянином України Особою 2, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні №42024140000000162 від 22.07.2024, при наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, сторонами узгоджено покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 18700 грн. та закріплено наслідки укладення угоди.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки така відповідає вимогам КПК України, та призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачена ОСОБА_5 визнала вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та пояснила суду, що вона є заміжньою за ОСОБА_6 , котрий має проблеми із здоров`ям, зокрема захворювання серця. У зв`язку із цим, мав право на отримання групи інвалідності. Коли вони звернулися до медичної установи в Шевченківському районі м. Львова, від лікарів дізналися, що, ймовірно, рішення про надання групи інвалідності чоловікові прийнято не буде через воєнний стан в країні, однак їй було рекомендовано звернутися до певної людини, котра зможе допомогти у вирішенні вказаного питання. Отримавши номер телефону, вона зателефонувала чоловікові, як потім дізналася, ОСОБА_7 . Зустрівшись з останнім, на пропозицію допомогти, такий переконав, що може посприяти, за що вона мала заплатити 3000 доларів США. При наступній зустрічі, вона передала обумовлену суму, котра через деякий час була повернута їй, так як деякі особи Шевченківської міжрайонної МСЕК перебували у відпустці. Потім, вони з чоловіком звернулися до лікарні, де чоловік пройшов обстеження та подав документи на отримання групи інвалідності. Після цього, до неї перетелефонував ОСОБА_8 та висловив збентеження оскільки вонм самостійно почали вчиняти якісь дії. В подальшому, вона з ним зустрілася та передала останньому 3000 доларів США. Повідомила, що чоловік отримав групу інвалідності, вважає, що були усі законні підстави для цього. Одночасно зазначила, що при спілкуванні з ОСОБА_9 , не була усвідомлена яку посаду від займає, і які дії може вчинити для сприяння у вирішенні призначення групи інвалідності її чоловікові. Потім їй стало відомо, що такий є працівником податкової служби, однак, яке відношення має до членів Шевченківської міжрайонної МСЕК не знає. Також їй не відомо, чи він мав повноваження на прийняття рішення про встановлення групи інвалідності її чоловікові. Одночасно, їй не відомо, що саме він мав вчинити, щоб допомогти у вирішенні порушеного нею питання. Також не впевнена, що переданням коштів останньому було обставиною встановлення групи інвалідності її чоловікові. Ствердила, що її чоловік не усвідомлений про вчинені нею дії, вона його про це не повідомляла. Просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання у виді штрафу.

Захисник підтвердила, що брала участь в укладенні між обвинуваченою та прокурором угоди про визнання винуватості. Така укладена без жодного примусу. Просила її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості затвердження вказаної угоди, які вважали за необхідне затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання, дослідивши її, вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Одночасно, приписами ст.470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

З цього слідує, що в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (обов`язкова складова змісту угоди). Тобто, укладення угоди стає можливим лише за умови беззаперечного визнання обвинуваченим своєї винуватості, а його добровільні показання замінюють характер істини у цьому провадженні та доцільність використання інших засобів для її встановлення. У такому випадку основним є беззастережне визнання вини, добровільність якого є головною умовою процедури судового провадження на підставі угоди.

Одночасно, угода може бути затверджена судом лише за наявності фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого. Одного бажання обвинуваченого і прокурора для укладання угоди не достатньо. Суд затверджує угоду за наявності фактичних підстав (доказів) для визнання винуватості підозрюваного. Це правило спрямоване на недопущення ухвалення обвинувального вироку судом на підставі угоди у разі обмови чи самообмови обвинуваченого, а також за відсутності доказів його винуватості.

Таким чином, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення нерозривно пов`язане із наявністю фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого.

Крім того, умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. У зв`язку із цим, законодавець, перед, укладенням угоди про визнання винуватості, зобов`язав прокурора врахувати наявність суспільного інтересу у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Дотримання цього положення має на меті забезпечення завдань кримінального провадження.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачено в наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Згідно обставин інкримінованого кримінального правопорушення, зазначених в обвинувальному акті, ОСОБА_5 передавала грошові кошти Особі 1 та особі 2, котрі являються колишнім начальником відділу контролю міжнародної діяльності управління трансферного ціноутворення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та громадянином України.

Таким чином, обставини кримінального правопорушення встановлені в судовому засіданні викликають сумнів в суду щодо беззастережності визнання обвинуваченою вини, оскільки є суперечливими з фактичними даними встановленими органом досудового розслідування.

Так як випливає із показів обвинуваченої, вона з чоловіком з метою отримання довідки про встановлення групи інвалідності, подавали медичні документи останнього до медичної установи, в той час як згідно фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, такі вона передала Особі 1 та Особі 2, що може ставити під сумнів необізнаність ОСОБА_6 про протиправні дії дружини та виключати обставини співучасті.

Як вбачається із положень ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні посеред іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тощо. 

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 369 КК України, суб`єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. З урахуванням наведеного, суд зважає, що обставини викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості не дають підстав для беззастережного твердження про вірну правову кваліфікацію дій обвинуваченого, що може в свою чергу порушити також права обвинуваченого як сторони такої угоди.

В судовому засіданні обвинувачена не вказала, які дії було вчинено особою 1 та особою 2 в її інтересах, оскільки рішення мало прийматися членами Шевченківської міжрайонної МСЕК щодо її чоловіка.

Як випливає із ч. 1 ст. 475 КПК України, суд затверджуючи угоду у кримінальному провадженні ухвалює вирок.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що угода про визнання винуватості, укладена у вказаному кримінальному провадженні, суперечить вимогам КПК України, оскільки визнавальні покази обвинуваченої суперечать кваліфікації дій останньої, що може порушувати права останньої на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 474 КПК України в її затвердженні слід відмовити, а кримінальне провадження продовжити в загальному порядку.

На підставі ст. ст. 468-470, 472-474 КПК України, на підставі ст. 369, 370, 371, 372 КПК України, суд,

ухвалив:

у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 23 червня 2025 між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140120000323 від 12.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 27 червня 2025 року.

Головуючий                                                         ОСОБА_1