30.06.2025 Справа № 756/8905/25

Справа №756/8905/25

Провадження № 2-о/756/414/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Музики О.М.

при секретарі Дем`янчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року заявник звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить встановити факт смерті - ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Успенка, Лутугинського району, Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Успенка, Лутугинського району, Луганської області.

Заява обґрунтована тим, що він не може здійснити державну реєстрацію смерті його батька - ОСОБА_2 та отримати свідоцтво про його смерть, оскільки ця територія є тимчасово окупованою територією України.

За таких обставин, у зв`язку з тим, що у нього відсутній документ встановленої форми про смерть його батько (свідоцтво про смерть видано на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження) він звернувся до суду з вказаною заявою.

Ухвалою суду від 27.06.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

В судове засідання 30.06.2025 заявник не з`явився, сповіщений належним чином про розгляд справи, в заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, заяву підтримує, просить задовольнити.

Представник Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується документами, доданими до матеріалів заяви.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, причина смерті: серцева недостатність, на підтвердження чого, заявником додано свідоцтво про смерть, видано відділом записів актів цивільного стану, так званої «Луганської Народної Республіки» від 14.04.2022, актовий запис серії НОМЕР_1 .

За таких обставин, судом встановлено, що документи надані на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та ч. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою (лікарське свідоцтво про смерть за формою № 1 Об/о, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024); 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою, якщо документи про смерть особи відсутні.

Оскільки міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям необхідно було забезпечити до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, то всі документи видані на тимчасово неконтрольованих територіях після 01.12.2014 не можуть мати юридичних наслідків. Державна реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік. якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (ст. ст. 76-79 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документа, що виданий органом та установою на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascuand Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, приймаючи до уваги, що заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть його батька, оскільки документи про смерть, видані на тимчасово окупованій території України, не можуть бути використаними заявником для реєстрації смерті на території України, а також, з урахуванням того, що він надав до суду беззаперечні докази про смерть його батька. На даний час свідоцтво про смерть видане органами, які діють поза межами Конституції та законодавства України не визнається на території України, лікарське свідоцтво про смерть видане медичними закладами тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті на території України, враховуючи «намібійські винятки», у суду є всі підстави для ухвалення рішення суду про задоволення його заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 265-268, 317 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Успенка, Лутугинського району, Луганської області, уродженця селища Успенка, Лутугинського району, Луганської обсласті.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Музика О.М.