КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/12587/23Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/1086/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100080002337 по обвинуваченню:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 24 травня 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., який не сплачено,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_9 за даним вироком у виді позбавлення волі на строк п`ять років, повністю приєднано покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року у виді штрафу в розмірі 850 грн., який постановлено виконувати самостійно.

На підставі ст.79 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

По справі вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_9 визнана винуватою в тому, що вона 20 червня 2023 року приблизно о 05 год. 30 хв. знаходячись у приміщені гаражу № НОМЕР_1 , автостоянка № 2, за адресою: пр-т. Корольова, у місті Києві, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан і відповідно, знаходячись в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу таємно викрала належне ОСОБА_11 майно, а саме мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , вартістю 1293 грн. 75 коп. та велосипед марки «MANGUST», вартістю 3373 грн. 75 коп., завдавши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 4667 грн. 50 коп.

Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення і правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої, вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_9 раніше судима вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., який вона не сплатила, а новий злочин вона вчинила 20 червня 2023 року, тобто після постановлення вироку від 24 травня 2021 року, але до повного відбуття покарання.

Зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження, пов`язані з вчиненням нового умисного корисливого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, до відбуття покарання, призначеного за попереднім вироком, а також з урахуванням положень ст.71, 72 КК України, суд мав призначити обвинуваченій лише реальне покарання за сукупністю вироків, ухваливши рішення про самостійне виконання покарання у виді штрафу.

При цьому, як стверджує прокурор, суд за відсутності передбачених законом підстав звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком.

За доводами прокурора, вчинення нового умисного тяжкого корисливого злочину до відбуття покарання, призначеного за попереднім вироком, прямо вказує на неможливість виправлення обвинуваченої без реального відбуття покарання у виді позбавлення волі.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання за сукупністю вироків, також порушив положення ч.4 ст.71 КК України, оскільки призначив обвинуваченій остаточне покарання у виді позбавлення волі та штрафу в розмірі 850 грн., яке є меншим від покарання, призначеного за вироком Броварського міськрайонного суду Київської областівід 24 травня 2021 року у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., яке ОСОБА_9 не відбула.

Призначивши покарання за сукупністю вироків, суд також незаконно звільнив обвинувачену від його відбування на підставі ст.79 КК України, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

За наслідками апеляційного розгляду просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 , за ч 4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 3 місяці. На підставі ч.1 ст.71, ч.3 ст.72 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків призначити у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., призначеного вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року, який виконувати самостійно.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення, обвинуваченої та її захисника,які заперечували проти поданої апеляційної скарги та вважали вирок суду законним і справедливим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню,з наступних підстав.

Суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу винної.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_12 за ч.4 ст.185 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_13 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини, за яких було вчинене кримінальне правопорушення та його наслідки, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, не працює, не заміжня, має двох малолітніх дітей, із середньою освітою, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_12 судом визнано її щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_13 за ч.4 ст.185 КК України покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винної та буде достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом із цим, колегія суддів не вбачає законних підстав для призначення ОСОБА_13 за ч.4 ст.185 КК Українибільш суворого покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і 3 місяці, як про це просить прокурор у поданій апеляційній скарзі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_9 за даним вироком у виді позбавлення волі на строк п`ять років, суд повністю приєднав покарання, призначене їй за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року у виді штрафу в розмірі 850 грн, який постановив виконувати самостійно.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.79 КК України, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції припустився порушень ст.71 КК України при призначенні ОСОБА_9 покарання за сукупністю вироків та неправильно застосував положення ст.79 КК України та звільнив обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. За приписами ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Оскільки обвинувачена раніше судима за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. яке вона не відбула, суд неправильно призначив їй покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк п`ять років та штрафу в розмірі 850 грн., оскільки розмір штрафу є меншим від невідбутого покарання за попереднім вироком. Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора і про те, що суд неправильно застосував положення ст.79 КК України та звільнив обвинувачену від відбування призначеного покарання з іспитовим строком. Відповідно до ч.1 ст.79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 листопада 2023 року у справі № 686/30843/21 зазначене звільнення є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, і допустимість його застосування лише до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, визнається обов`язковою умовою такого звільнення.

Разом з тим, наявність передбачених у законі умов для звільнення таких жінок від відбування покарання не означає, що суд зобов`язаний прийняти рішення про їх звільнення. Застосування цього виду звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Виходячи з зазначеного, при вирішенні питання щодо можливості звільнення жінки від відбування призначеного покарання з випробуванням суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, взяти до уваги особу винної, та обставини справи.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 640/8138/16-к (провадження № 51-2765км18) та від 12 грудня 2019 року у справі № 155/459/18 (провадження № 51-4679км19).

Ухвалюючи рішення про звільнення обвинуваченої від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.79 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, та дані про її особу, а саме те, що вона має малолітню дитину - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнав, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження. Враховуючи дані про особу винної, які містяться у матеріалах кримінального провадження,колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Вона також раніше звільнялась від відбування покарання з випробуванням (за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2020 року), проте належних висновків не зробила та продовжила вчиняти нові кримінальні правопорушення. Будучи раніше судимою за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., який вона не сплатила, на шлях виправлення не стала та до повного відбуття покарання вчинила нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за яке вона засуджується за новим вироком. Необґрунтованими також є висновки суду і про те, що ОСОБА_9 має малолітню дитину, що дає право на її звільнення від відбування покарання на підставі ст.79 КК України, оскільки як повідомила обвинувачена під час апеляційного розгляду, вона позбавлена батьківських прав над малолітнім ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з чим дитина знаходиться на державному забезпеченні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд за відсутності передбачених законом підстав застосував положення ст.79 КК України та звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Переглядаючи даний вирок, колегія суддів, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу винної, також не вбачає законних підстав для застосування положень ст.75 КК України та звільнення її від відбування покарання з іспитовим строком.

Згідно з п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання та необхідність застосування більш суворого покарання згідно ч.1 ст.420 КПК України є підставою для скасування вироку суду в цій частині та ухвалення нового вироку.

З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року,ухвалений щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання та звільнення її від відбування покарання, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 за сукупністю вироків визначити у виді позбавлення волі на строк 5 років та штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., призначеного за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року, який за приписами до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня її фактичного затримання в зв`язку з виконанням вироку.

Зарахувати ОСОБА_9 в строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення - 3 (три) дні, за протоколами затримання від 22 листопада 2023 року, 25 березня 2025 року та 25 червня 2025 року, в розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Судді:

________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4