30.06.2025 Справа № 756/8941/25

Справа №756/8941/25

Провадження № 2-о/756/418/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Музики О.М.

при секретарі Дем`янчук С.Р.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну спрау за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва із вказаною заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Бішкек, Киргизька Республіка, особи чоловічої статі, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Енергодар, Запорізької області.

В обґрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Енергодар Запорізької області, помер колишній чоловік заявника, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., уродженець міста Бішкек Киргизьської Республіки.

На обґрунтування заяви послалась на те, що її колишній чоловік помер на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати свідоцтво про смерть та довідку про смерть, а отримані документи на непідконтрольній території України, не є документом, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Вказала, що серед родичів у її колишнього чоловіка ще є їхня неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, доданим до матеріалів заяви, а встановлення факту його смерті необхідно для отримання свідоцтва українського зразка.

25.06.2025 заявник через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце засідання повідомлялась належним чином, їх неявка не перешкоджає для розгляду заяви.

Дослідивши докази і письмові пояснення викладені у заяві, суд встановив такі обставини.

Заявник ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія № НОМЕР_1 від 30.04.2011. Відповідно до рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 04.03.2013 по справі № 316/328/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії № НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області 30.04.2011, ОСОБА_2 народився в місті Бішкек Киргизька Республіка.

Із заяви вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Енергодар, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 04.10.2023 та довідкою про смерть № С-10664 від 04.10.2023, видані Сімферопольським районним відділом РАЦС № Департаменту РАЦС, актовий запис №170239910003108785008, із зазначеною причиною смерті, а саме: виразковий (хронічний) коліт К 51-2.

За змістом ст. ст. 2, 3, 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація смерті громадянина ОСОБА_2 не була проведена на території України, оскільки документи, які є у заявника, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та ч. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою (лікарське свідоцтво про смерть за формою № 1 Об/о, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024); 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою, якщо документи про смерть особи відсутні.

Оскільки міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям необхідно було забезпечити до 01.12.2014 переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, то всі документи видані на тимчасово неконтрольованих територіях після 01.12.2014 не можуть мати юридичних наслідків. Державна реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду. Складений актовий запис про смерть включається до книги державної реєстрації смерті за поточний рік. якщо з часу настання смерті не минуло одного року, або до книги поновлених записів цивільного стану за поточний рік, якщо минуло більше року.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (ст. ст. 76-79 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документа, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascuand Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Оскільки реєстрація смерті громадянина ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт його смерті, який встановлений судом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть її колишнього чоловіка, оскільки документи про смерть, видані на тимчасово окупованій території України, не можуть бути використаними заявником для реєстрації смерті на території України, а також, застосовуючи «намібійські винятки», з урахуванням того, що вона надала до суду беззаперечні докази про смерть ОСОБА_2 , у суду є всі підстави для ухвалення рішення суду про задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 258-259, 315-317, 319, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Бішкек Киргизька Республіка, особи чоловічої статі, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Енергодар Запорізької області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Музика О.М.