Справа №22-1088 2006р. Головуючий суддя у 1 інстанції - Шеремет А.М.
Доповідач : Пашкевич О.Є.
УХВАЛА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого : Діонісьєва М. П. Суддів: Пашкевича О.Є., Собіни І.М. При секретарі: Колесовій Л.В. Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - представника відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
на рішення Рівненського міського суду від 07 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання договору дарування та договору купівлі-продажу недійсними, виділ майна в натурі та стягнення грошової компенсації за частку вартості майна у спільній сумісній власності подружжя, позовом ОСОБА_6 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 третьої особи ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним та визнання дійсним договору купівлі - продажу.
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 07 червня 2006 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 третьої особи ОСОБА_6 відмовлено.
Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недійсним.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1А частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати пов'язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 824 грн. 16 коп., судові витрати в сумі 1077 грн. 97 коп. та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 1000 грн., а всього 2902 грн. 13 коп. - солідарно.
В поданих на рішення суду апеляційних скаргах ОСОБА_1 вважаючи його незаконним вказує, що спірна квартира фактично була куплена нею за власні кошти в сумі 50300 грн. - еквівалентній $9500 Даний факт підтверджується розпискою відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 від 21.11.2002р. яка досліджена в судовому засіданні.
Крім того, нею для придбання спірної квартири була продана однокімнатна квартира за $5500 і до цієї суми вона добавила власних $4000. Однак суд цим обставинам ніякої оцінки не дав.
Був оформлений договір дарування, замість договору купівлі-продажу. З тією метою щоб уникнути подвійного оформлення.
Доводи ОСОБА_6 про те, що нібито вона вносила власні кошти та кошти батьків на придбання спірного житла не відповідають дійсності і нічим не підтверджуються.
Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позов. Представник відповідачів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що суд не дав правильної оцінки змісту розписки ОСОБА_5, ОСОБА_4 про отримання ними грошей за продану квартиру.
Суд в основу рішення поклав покази свідка ОСОБА_8, хоча вона є матір'ю позивачки і зацікавлена у вирішенні спору на користь дочки. Не дано ніякої оцінки тій обставині, що договір позики між позивачкою і мамою укладений через 8 днів після придбання квартири. їхні пояснення, а також пояснення свідків щодо цієї обставини суперечливі і не послідовні.
Враховуючи викладене просить рішення скасувати, ухвалити нове яким задовольнити позов ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, з'ясувавши обставини справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 листопада 2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Дана угода була укладена про людське око, без наміру отримати юридичні наслідки, з метою приховати договір купівлі-продажу.
Ця обставина стверджується матеріалами справи і визнана торонами.
Згідно ст. 58 ЦК України 1963 року, який діяв на момент її укладання, якщо угода здійснена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку сторони мали на увазі.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно зазначив, що з розписки про передачу грошей від ОСОБА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зробити висновок, що саме вона є покупцем спірної квартири неможливо.
Неможливо також зробити висновок, що кошти, які ОСОБА_1 отримала від продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 були витрачені на придбання квартири АДРЕСА_1. Разом з тим, судом встановлено, що на час укладання договору дарування квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували в шлюбі.
В дану квартиру вони вселились з моменту придбання і проживають в ній до сьогодні.
За наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що слід визнати дійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя.
Суд також правильно вказав, що виділення в натурі квартири зі стягненням компенсації на користь іншого співвласника допускається лише за умови попереднього внесення грошової суми на депозитний рахунок суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 01 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення з поданням скарги безпосередньо до Верховного Суду України.