Справа № 22-1003 2006 року                           Головуючий суддя у І інстанції - Гладюк Г.Л.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року                                                                                                             місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

при секретарі Івановій І.С.

з участю апелянта та представника відповідачки

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського місь­кого суду від 14 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолі­тньої дитини,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 14 червня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про змен­шення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на свою неспроможність че­рез погане здоров"я сплачувати аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 270 грн. у місяць, як це раніше присудив йому місцевий суд, просить апеляційний суд ухвалити нове рішення про зменшення розміру щомісячних аліментів до 110 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:     1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2)      стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3)      наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 від­сотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, пе­редбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням  суду   за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни   матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні дер­жави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваже­ного територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

Між тим, позивачем не подано суду переконливих і беззаперечних доказів того, що раніше визначений судом на утримання неповнолітньої дитини розмір аліментів під­лягає відповідно до закону обов"язковому зменшенню.

Тому із врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 14 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.