ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.

№ 13/100

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Малого приватного підприємства ”Екотехнокорм”

на  постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006

у справі

№13/100 господарського суду Луганської області

за позовом

Малого приватного підприємства “Екотехнокорм”

до	Приватного підприємства      “Виробничо-комерційна фірма “Фенікс”

про	стягнення 23374,36грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: Мельник О.В. –за довіреністю від 24.10.2006р.

відповідача: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.2006р. (суддя  Яресько Б.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства      “Виробничо-комерційна фірма “Фенікс” на користь Малого приватного підприємства “Екотехнокорм” борг в сумі 23374,36грн., державне мито в сумі 233,74грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. (судді Парамонова Т.Ф. –головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І.) рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2006р. скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем був одержаний товар за видатковою накладною №РН-0000048 від 01.12.2004р., що підтверджується підписом керівника відповідача –Гончар В.В. на зазначеній накладній. При цьому суд, оглянувши в засіданні документи з підписами керівника відповідача Гончар В.В. дійшов висновку щодо ідентичності його підпису з підписом на спірній накладній. Позивач направив 20.02.2006р. відповідачу вимогу про оплату одержаного товару, яка відповідачем у 7-денний строк задоволена не була, а тому вимога про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар була судом задоволена.

Однак, зазначений висновок місцевого господарського суду не є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема,      письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.43 ГПК України).

При цьому статтею 41 ГПК України визначено, що для  роз'яснення  питань,  що   виникають    при    вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ідентифікація виконавця підпису є завданням почеркознавчої експертизи. Таким чином, місцевий господарський суд без спеціальних знань –проведення відповідної експертизи у справі, зробив передчасний висновок про ідентифікацію підпису керівника відповідача на видатковій накладній.

Апеляційний господарський суд вказане порушення не усунув і визнав недоцільним проведення почеркознавчої експертизи, тоді як встановлені судами обставини щодо видаткової накладної є суперечливими, а матеріали справи містять клопотання відповідача про проведення  експертизи.

Разом з тим суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду і відмовив у позові, оскільки висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позову зроблено на підставі однієї накладної за відсутності доручення на одержання фільтрів та інших доказів. На дату, що зазначена у накладній, директор ПП ПКФ “Фенікс” знаходився у відпустці, одержання магістральних  фільтрів ним заперечується.

Однак, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку щодо необхідності видачі доручення на отримання спірного товару, не дослідив статут Приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Фенікс” в частині повноважень директора, зокрема, чи передбачено цим статутом отримання товарно-матеріальних цінностей керівником  без доручення.

Також колегія відзначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Господарськими судами не досліджувалось відповідного відображення такої операції в бухгалтерському обліку як позивача, так і відповідача.

Суди не дали оцінки і поясненням представника позивача про те, що угода, відображена в накладній №РН-0000048 від 01.12.2004р.,  була укладена на підставі акту звірки взаємних розрахунків від 30.12.2003р. між позивачем та відповідачем, як повернення товару, поставленого на адресу позивача за договором від 26.12.2003р.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що спірна вимога у даній справі про стягнення заборгованості у розмірі 23374,36грн. на підставі видаткової накладної РН-0000048 від 01.12.2004р. була предметом розгляду у справі №13/475 і з цього приводу прийнято рішення. Вказана обставина місцевим господарським судом взагалі залишена без уваги, а апеляційний суд ці обставини відхилив з огляду на різні підставі позову. Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції невмотивований. Так, згідно п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. При цьому предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права.  Підстава позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року та рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2006 року у справі №13/100 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина          

      

                                                                                                А.Уліцький