ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.

№ 31/216

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

ТОВ “Суратон”

на  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006

у справі

№31/216 господарського суду міста Києва

за позовом

Спільного українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями у  формі ЗАТ “ТІ-АЙ-СІ”

до	1)          Дочірнього підприємства “Формаг-Київ” ТОВ “Формаг” 2)          ТОВ “Суратон”

про	стягнення 110324грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: Шульгіна І.М. –за довіреністю від 22.06.2006р., Тесленко Л.В. –за довіреністю від 20.12.2005р.

відповідачів: 1) не з’явились

                        2) Марченко Н.І. –за довіреністю від 19.04.2006р., Проша Л.О. –за довіреністю від 19.04.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2006р. (суддя Качан Н.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства  "Формаг-Київ" ТОВ "Формаг" на  користь ЗАТ "Ті-Ай-Сі" штраф у розмірі 65650грн., державне мито  у розмірі 511,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59грн.; стягнуто з ТОВ "Суратон" збитки у розмірі 36665грн., державне мито  у розмірі 511,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59грн.; в решті позову відмовлено.

Ухвалою від 20.06.2006р. господарський суд міста Києва виправив описку в резолютивній частині рішення від 29.05.2006р., доповнивши його пунктом 6 наступного змісту: "Позовні вимоги про стягнення вартості зіпсованого авторефрежератора у розмірі 80800 грн. залишено без розгляду”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006р. (судді Капацин Н.В. –головуючий, Данилова Т.Б., Малетич М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2006р. змінено; резолютивну частину рішення викладено у новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства “Формаг-Київ” ТОВ „Формаг” на користь Спільного українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства закритого типу “ТІ-АЙ-СІ” штраф у розмірі 65650грн., державне мито у розмірі 511грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59грн.; стягнуто з ТОВ „Суратон” на користь
Спільного українсько-німецького підприємства з іноземними інвестиціями у
формі товариства закритого типу “ТІ-АЙ-СІ” збитки у розмірі 36665грн., державне мито у розмірі 511грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59грн.; в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

В касаційній скарзі ТОВ “Суратон” просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції –без змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до контракту консигнації №1/05 від 29.08.2005р. ТОВ “Суратон” взяло на себе обов'язок за дорученням фірми “WALLАСЕ СО” Ltd, Нова Зеландія продати від свого імені товар, поставлений на склад ТОВ “Суратон”. За умовами п.п.3.1, 4.1 цього контракту фірма “WALLАСЕ СО” Ltd мала поставити товар на умовах СРТ - Чернігів (Інкотермс 2000) і гарантувала якість товару на строк консигнації, а ТОВ “Суратон” взяло на себе обов'язок по оформленню всіх митних документів на ввезення товару на Україну.

Відповідно до договору №19/11/04/ДЕ/SV від 19.11.2004р., укладеного між Дочірнім підприємством “Формаг-Київ” та позивачем, сторони оформили замовлення від 13.12.2005р. та товарно-транспортну накладну (СМР) №0060642 від 16.12.2005р. на перевезення м'яса блочного глибокої заморозки авторефрежератором Акціонерного товариства “Ті-Ай-Сі”.

Суди попередніх інстанцій дослідили товарно-транспортну накладну (СМР) №0060642 та вантажну митну декларацію (ВМД) і встановили, що вантажовідправником зазначено ТОВ “Суратон”, а вантажоотримувачем - ТОВ “Перший корпус” м.Санкт-Петербург. 23.12.2005р.

Управлінням Федеральної служби по ветеринарному та фітосанітарному нагляду по Брянській області ввіз вантажу заборонений у зв'язку з тим, що на вантажі не зазначена дата виготовлення продукції та строк її реалізації.

Згідно акту надзвичайної комісії від  15.07.2006р. прийнято рішення за згодою власника знищити м'ясо, яке прийшло в стан непридатності, тобто авторефрежератор позивача до 13.07.2006р. знаходився між пунктами митного пропуску “Бачівськ” (Україна) –“Троєборне” (Російська Федерація). За понаднормативний простій автомобіля позивач нарахував до сплати    Дочірньому підприємству “Формаг-Київ” 65650грн. за 136 діб із розрахунку, визначеного умовами договору №19/11/04/ДЕ/SV від 19.11.2004р. та заявкою на перевезення вантажу від 13.12.2005р.

У відповідності до приписів ст.917 ЦК України перевізник  зобов'язаний  надати  транспортні  засоби  під завантаження у строк, встановлений договором.      Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Отже, як правильно визначив апеляційний господарський суд, за змістом даної норми обов'язок належного маркування   вантажу   покладається на вантажовідправника, а перевізник зобов'язаний був проконтролювати наявність всіх необхідних документів для перевезення ватажу, оскільки за умовами договору, укладеного з позивачем, ДП “Формаг-Київ” несе відповідальність за затримку простою транспортних засобів позивача.

Також Господарським кодексом України передбачено, що у   разі   якщо   для   здійснення   перевезення   вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем (ч.4 ст.308).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.623 ЦК України  боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Визначальними та достатніми підставами для відшкодування збитків  чинне цивільне законодавство визнає  наявність вини  порушника договірного зобов'язання у  заподіянні збитків (ст.614 Цивільного кодексу України), доведеність їх розміру (ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між  діями порушника та понесенням збитків кредитором  (ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу  України ).

Господарський кодекс України також передбачає, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224).

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив наявність підстав для стягнення з відповідачів збитків та штрафних санкцій.

Згідно приписів частини  2  статті  111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України  до  юрисдикції  касаційної  інстанції  не  відноситься  повторна  оцінка доказів та  встановлення  обставин  відхилених  господарським  судом  при  розгляді  спору.  

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачів неотриманого доходу, то суди дійшли висновку про залишення позову без розгляду в цій частині з огляду не ненадання суду матеріалів, необхідних для вирішення спору в цій частині.

ТОВ “Суратон” вказує в касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права щодо видачі наказу на виконання рішення. Колегія відхиляє доводи скарги в цій частині, як такі, що не стосуються предмету касаційного оскарження (рішення та постанова).

Щодо посилань скаржника на те, що апеляційна інстанція не розглянула його доводи про порушення місцевим судом строків виготовлення повного тексту рішення, колегія відзначає, що вказане порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому не є підставою для його скасування.

Також скаржник посилається на незастосування судами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. Однак, згідно ст.43 цієї Конвенції для країни, яка приєднується до неї, ця Конвенція набуває чинності на дев’яностий день після здачі на зберігання документів про приєднання. При цьому Закон України “Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” було прийнято лише 01.08.2006р.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006р. у справі №31/216 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     Г.Жаботина                 

    

                                                                                              А.Уліцький