Справа №22- 3354 Категорія - 42
Головуючий 1 інстанції Остапенко Н.Г. Доповідач Лаченкова О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі, головуючого судді - Петренко І.О.
суддів-Лаченкової О.В., Болтунової Л.М ,
при секретарі - Чергенець С.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3-тя особа ТОВ «Анкул» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
встановила:
В липні 2002 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3-тя особа ТОВ «Анкул» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 30 травня 2002 року по вині водія ОСОБА_3., який керував автомобілем «Форд-Транзит», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1. відбулася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої йому було спричинено матеріальної та моральної шкоди.
В порушені кримінальної справи по факту ДТП йому було відказано, адміністративний протокол ДН №НОМЕР_2 складений у відношенні водія ОСОБА_3
Позивач просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 15 730, 31грн. та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні просила в позові відмовити. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2006 року позов ОСОБА_2. задоволений частково, на його користь стягнуто з ОСОБА_3., ОСОБА_1. солідарно матеріальну шкоду у розмірі 15 077,31 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 100 грн. та судові витрати у розмірі 1066,99 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду, та передачі справи на новий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити .
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 214 , 215 ЦПК України суд зобов'язаний вирішити питання і встановити4 фактичні данні , які мають значення для вирішення справи , перевірити ті обставини , на які вказують сторони , обґрунтовуючи свої доводи , оскільки кожна із сторін' повинна довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.
Постановляючи рішення і задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 матеріальної та моральної шк0ди,заподіянної внаслідок ДТП ,районний суд виходив з того,що в діях відповідачів вбачається спричинення майну позивача матеріальної та моральної шкоди і вони повинні нести солідарну відповідальність,оскільки ОСОБА_1 -власник автомобіля „Форд Транзит",держно.мер НОМЕР_1,згідно свідоцтва про реєстрацію (на ас. 127),а ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з першим..
Однак як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. належить автомобіль ВАЗ 2106,відповідно свідоцтва про реєстрацію (на а.с. 127),а документи про право власності на автомобіль „Форд -Транзит".держномер НОМЕР_1 в матеріалах справи відсутні,як і відсутня довіреність на право керування на ім'я ОСОБА_3 ,який стверджував це в суді апеляційної інстанції.
Судом при розгляді справи вище вказані протиріччя усунуті не були , сторони не надали яких-небудь пояснень чи документів , які спростували би ці . незбіжності.
Крім того, як пояснював відповідач ОСОБА_3,в районному суді та суді апеляційної інстанції, автомобіль „Форд -Транзнт",дер>ге?юмер НОМЕР_1 знаходився в оренді ТОВ „Анкул",однак такі дані судом першої інстанції не з'ясовувались.
Постановляючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди районний суд не з'ясував які правовідносини склалися між сторонами ,які саме збитки відповідачами були спричинені позивачу при виконанні ремонту автомобіля позивача „Форд-Сиера",держномер НОМЕР_3,не витребував докуменчи (довідка-рахунок,квитанції,чеки)по реально понесеним позивачем витратам,не обговорив питання про передачу пошкоджених деталей автомобіля після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Окрім того, як пояснив позивач ОСОБА_2. в суді апеляційної інстанції його автомобіль був проданий у М.Сімферополі через деякий час після аварії, однак суд не з'ясував коли був проданий автомобіль і в якому стані.
Крім того, стягуючи з відповідачів матеріальну шкоду солідарно з обох відповідачів, суд першої інстанції не з'ясував правовідносини в повній мірі,кто повинен нести відповідальність за шкоду,спричинену внаслідок ДТП,оскільки відповідно до Постанови ПВС України №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р.(із змінами)не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпшим особа,яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2006 року необхідно скасувати і направити на новий розгляд у той же суд у іншому складі.
Керуючись ст.ст.304, ч.І ст. 307, 313,ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2006 року -скасувати,справу направити у той же суд у іншому складі.
її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Судді колегії: