АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2906\2006 Головуючий 1 інстанції Бабаніна В.А.
Категорія 24 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 вересня 2006 року
Колегія судців судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Чергенець С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Нікопольської ОДПІ про визнання договору дарування і свідоцтва на право на спадщину частково не дійсним і визнання права власності на спадкове майно ,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду з позовом у червні 2004 року , а потім неодноразово доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги. В обґрунтування вона вказувала на те , що її свекру ОСОБА_9 на праві приватної власності належав будинок , розташований по вул.. АДРЕСА_1 Нікопольського району та автомобіль ВАЗ 2106 шассі №НОМЕР_1,кузов № НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9. помер. 6 лютого 1992 року він склав заповіт , яким усе своє майно заповідав сину ОСОБА_10 , чоловіку позивачки. На час смерті ОСОБА_9. позивачка з чоловіком мешкали у Магаданській області і чоловік написав своїй матері, щоб вона оформила спадщину відповідно до заповіту. Повернулася позивачка з чоловіком до АДРЕСА_2 у 1996 році і поселились у вища вказаному будинку , а мати чоловіка позивачки ОСОБА_3 перейшла проживати до жилої літньої кухні і взаємних претензій не мали. У 2000 році мати чоловіка склала заповіт в Покровській сільській раді , яким заповідала все своє майно ОСОБА_10.. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_10. раптово помер , а ОСОБА_3 стала пред'являти претензії до позивачки , виганяти її з будинку і тоді остання дізналася , що весь будинок повністю оформлений на свекруху , яка неправомірно оформила на своє ім"я 1\2 частину спірного будинку та автомобіль ВАЗ 2106 , які повинні належати чоловіку позивачки , як і автомобіль „ Победа" , який являється спадковим майном після смерті ОСОБА_10. Позивачка дізналася і про те , що 13 червня 2001 року ОСОБА_3 подарувала весь спірний будинок своїй дочці ОСОБА_2., а автомобіль ВАЗ 2106 продала своєму онуку ОСОБА_11., який його в свою чергу продав. Позивачка просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1\2 частину буд.. АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_3 не дійсним , визнати договір дарування спірного домоволодіння частково не дійсним і визнати за позивачкою право власності на спадкове майно , а саме на 1\2 частину вищевказаного домоволодіння , автомобіль ВАЗ 2106 , вклади на розрахункових рахунках № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на ім"я ОСОБА_10 в Нікопольському відділенні № 7898 АТ „Ощадний банк України".
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 березня 2006 року за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 на вклади в Нікопольському відділенні № 7898 АТ „Ощадний банк України" , в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення суду і просить справу направити на новий розгляд, оскільки суд дійшов неправильного висновку по справі.
Вислухавши учасників процесу , що з'явилися , вивчивши матеріали справи , законність та обгрунтованість рішення суду та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не встановлено.
Так матеріалами справи встановлено , що після смерті ОСОБА_9. до нотаріальної контори у встановлені законодавством строки звернулася 20 лютого 1996 року лише дружина померлого ОСОБА_3, яка проживала на момент смерті спадкодавця у спірному домоволодінні ( т. 1 ар. сп. 12). Вона отримала свідоцтва про право власності на 1\2 частину домоволодіння № АДРЕСА_1 Нікопольського району як дружина в спільному майні подружжя , та свідоцтво на 1\2 частину спірного домоволодіння у спадщину за законом.. Нею було отримано і право власності в порядку спадкування і на автомобіль ВАЗ 2106 , що належав ОСОБА_9.( т. 1 ар. сп. 133)
Чоловік позивачки хоча і мав заповіт , який було складено ОСОБА_9. 6 лютого 1992 року ( т. 1 ар. сп. 9) , однак з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори він не звертався і оскільки на цей час проживав у Магаданській області фактично спадщину не прийняв. Тому у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року ) єдина особа , що оформила спадщину після смерті ОСОБА_9. є ОСОБА_3
Повернувшись до АДРЕСА_2 у 1996 році та прописуючись у спірному домоволодінні у листопаді 1997 році чоловік позивачки ОСОБА_10. питання про прийняття спадщини не ставив , йому було достовірно відомо , що домоволодіння №АДРЕСА_1 належить його матері ОСОБА_3 і спору між чоловіком позивачки та його матір"ю не виникало.
Оскільки ОСОБА_10. не отримав і право власності , а ні на спірне домоволодіння , а ні право власності на автомобіль ВАЗ 2106 , ОСОБА_3 на свій розсуд розпорядилася спадковим майном і підстав для визнання підписаних нею договорів дарування ОСОБА_2. житлового будинку від 13 червня 2001 року (т. 1 ар.сп 19) та купівлі-продажу автомобіля немає.
Виходячи з вищенаведеного суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. та відмовив їй у цій частині позову.
Оскільки відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести обґрунтованість своїх позовних вимог , надати відповідні докази , чого позивачка не виконала , а тому не обгрунтованими є і вимоги про визнання за позивачкою права власності на автомобіль „ Победа" , оскільки нею не надані суду ніяких доказів існування такого спадкового майна ( т. 1 ар. сп 243).
Доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і такими , що не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели , або могли призвести до неправильного вирішення справи в даній частині позовних вимог.
Колегія суддів вважає , що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює .Підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели , чи могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено , а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню , а рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нікопольського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 6 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя
І.О.Петренко