Справа №  1-115/11

Провадження №11/0390/196/2012 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О.К.

Категорія:ст.ст.119 ч.1, 122 ч.2, 162 ч.1,                            ч.5 ст.27, ч.2 ст.122 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 року місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді –Силки Г.І.,

суддів – Хомицького А.М., Польового М.І.,

з участю прокурора –Артиш Н.В.,

захисника –ОСОБА_1,  

       засуджених –ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Ківерцівського районного суду від 09 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполь Донецької області, житель АДРЕСА_1,  українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, не працюючий, військовозобов’язаний, судимий Ківерцівським районним судом: 03 липня 1998 року за ст. 81 ч. 3 ст. 89 ч. 1, ст. 186 ч. 3, ст. 42, ст. 43 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна; 06.05.2003 року за ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 3, 70, 71 КК України на 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, звільнений 30.08.2007 року умовно-достроково на 8 місяців 10 днів,   

-  засуджений за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років;

-  за ч. 2 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-  за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, п. «б»п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з  10 червня 2009 року;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не військовозобов’язаний, раніше не судимий, -

-   засуджений за ч. 2 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

-   за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 , п. «б»п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з  11 червня 2009 року;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, військовозобов’язаний, раніше не судимий, -

-   засуджений за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки;

-   за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 , п. «б»п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов’язки :

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави витрати за проведення амбулаторної судово-психіатричної та дактилоскопічної експертиз в сумі 442 грн. 11 коп.

          Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави витрати за проведення амбулаторної судово-психіатричної та дактилоскопічної експертиз в сумі 442 коп. 11 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 135 грн. 21 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів,

                                            ВСТАНОВИЛА:

Вищевказані засуджені визнані винними у злочинах, вчинених при наступних обставинах.

ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, 09 червня 2009 року близько 23 години, за місцем свого проживання в АДРЕСА_3, з мотивів тривалих особистих неприязних стосунків та бажання помсти ОСОБА_5 за нанесені йому останнім 04 червня 2009 року тілесні ушкодження,   усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, вступив у злочинну змову зі своєю матір’ю ОСОБА_6, яка звільнена від кримінальної відповідальності  згідно закону про амністію та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на спільне вчинення злочину, а саме умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5 з метою залякування потерпілого та його родичів, на що отримав згоду останніх.

З цією метою, ОСОБА_2 самостійно виготовив собі маску на обличчя, а ОСОБА_6  виготовила також маски  для себе і ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Після цього, співучасники підшукали собі знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень  та визначили роль кожного. Так, ОСОБА_6 взяла із собою дерев’яну палицю і молоток, ОСОБА_2 взяв плоскогубці та металеву трубу від велосипедної рами, ОСОБА_3 взяв дерев’яну палицю,  а ОСОБА_4 жодних предметів для нанесення тілесних ушкоджень не брав, так як мав спостерігати  за тим, щоб ніхто із сторонніх не зайшов і  не викрив їхніх злочинних дій.

Після цього всі учасники  прийшли до будинку АДРЕСА_4, де зайшли на його подвір’я, дочекалися вимкнення світла в будинку та одягнули наперед заготовлені маски для прикриття своїх облич.

Тоді ОСОБА_2 шляхом ривка рукою за ручку вхідних дверей, зачинених на защібку з внутрішньої сторони, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно проникли у вищевказаний будинок належний ОСОБА_7, де в приміщенні веранди ОСОБА_2  наніс декілька ударів металевою трубою у різні частини тіла та по голові останній, заподіявши їй   легкі тілесні ушкодження.

Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, продовжуючи спільні злочинні дії, забігли у наступну кімнату, де нанесли металевою трубою та дерев’яною палицею удари в різні частини тіла та по голові ОСОБА_5 Так, ОСОБА_2 наніс не менше п’яти ударів металевою трубою, а ОСОБА_3 наніс не менше двох ударів дерев’яною палицею та один удар ногою у різні частини тіла та по голові ОСОБА_5, спричинивши своїми спільними діями останньому умисні  тілесні ушкодження у вигляді двох забійних ран в тім’яній ділянці голови, забійної рани в ділянці лоба, множинних синців та саден в ділянці голови, тулуба, верхніх кінцівок, струсу головного мозку, закритих переломів правої ліктьової кістки і лівої променевої кістки із зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 134 від 23.07.2009 року відносяться: ушкодження у вигляді множинних  забійних ран, саден, синців, струсу головного мозку - до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я; ушкодження у вигляді закритих переломів правої ліктьової кістки і лівої променевої кістки - до категорії середньої степені тяжкості, які тягнуть за собою довготривале лікування.

У цей же час, під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 металевою трубою, ОСОБА_2 різким рухом, відвівши металеву трубу спереду назад,  в результаті цього з необережності вдарив  по голові ОСОБА_8, яка в цей момент стояла позаду нього, заподіявши їй перелом  правої скроневої кістки, крововилив під м’яку  мозкову оболонку головного мозку та забій головного мозку, в результаті чого наступила смерть останньої.

Після втрати ОСОБА_5 свідомості від отриманих тілесних ушкоджень та падіння ОСОБА_8 на підлогу від отриманого смертельного удару в голову, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, продовжували наносити ОСОБА_8 удари металевою трубою, дерев’яною палицею та молотком по різним частинам її тіла, спричинивши своїми спільними діями останній тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на верхній повіці правого ока, множинних синців на верхній повіці правого ока, на передньо-зовнішній поверхні лівого передпліччя, на задній поверхні грудної клітки зліва, на задньо-боковій поверхні крижової ділянки зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 53 від 16.07.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.  

          В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд в основу обвинувачення поклав докази, здобуті з порушенням кримінально-процесуального закону та досудовим слідством і судом  не було перевірено  його показань щодо вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_5 розбійного нападу на нього. Вважає, що він безпідставно засуджений за ч.2 ст.122, ч.1 ст.162 КК України та безпідставно судом  визнано обтяжуючою  покарання обставину –вчинення злочину  у стані алкогольного сп’яніння. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій  законний і справедливий вирок.

          Засуджений ОСОБА_3 в апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності його винуватості, вказує на суворість призначеного йому покарання. Посилається на неврахування судом першої інстанції обставин, що пом’якшують його покарання, а саме того, що він позитивно характеризується, сприяв досудовому слідству, добровільно з'явився до слідчого. Просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив  в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи поданих  апеляцій, пояснення засуджених та захисника, які апеляції  підтримали, думку прокурора, який вважає, що вирок слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у злочинах за якими вони засуджені відповідає  зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку.

Посилання ОСОБА_2 в апеляції,  на односторонність дослідження доказів та на те, що висновки суду не відповідають  фактичним обставинам справи і безпідставність його засудження за ч.2 ст.122, ч.1ст.162 КК України є непереконливими і об’єктивно спростовуються  сукупністю наявних доказів.

Як показала потерпіла ОСОБА_7, що 9 червня 2009 року у вечірній час у  будинок АДРЕСА_4,  коли вона спала на веранді, вирвавши  защіпку з середини дверей, незаконно проникли  чотири особи в масках, одна  з яких їй нанесла удари металевою трубою по голові.

Про те, що    9 червня 2009 року після 22 години в будинок, де проживає  ОСОБА_7 з своїми неповнолітніми дітьми, незаконно проникли  ОСОБА_2, ОСОБА_6,  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтвердив також  потерпілий ОСОБА_5 Даний потерпілий  також показав, що двоє  з підсудних, які були в масках зайшли в кімнату, де він знаходився з дружиною та    нанесли йому  удари  в різні частини тіла  металевою трубою і дерев’яною палицею. В результаті нанесення ударів йому було заподіяно  середньої тяжкості  та легкі тілесні ушкодження.

Аналогічні показання щодо незаконного проникнення підсудних в будинок АДРЕСА_4 9 червня 2009 року  після 22 години та нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 дала також свідок ОСОБА_8.( т.2 а. с. 1 –2, 230 -231).

З висновку судово –медичної експертизи видно, що на тілі  ОСОБА_5 виявлено дві забійні рани в тім’яній ділянці голови, забійна рана в ділянці лоба, множинні синці і садна в ділянці голови, тулуба, верхніх кінцівок, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я та закритий перелом правої ліктьової кістки і лівої променевої кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися під час нанесення потерпілому ударів палкою,  металевою трубою( т.2 а.с.33 -34).

Сам  засуджений ОСОБА_2  в  досудовому засіданні підтвердив, що він  з метою залякування  потерпілого ОСОБА_5 і його сестру ОСОБА_7, які перед цим його побили, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, одягнувши маски та взявши металеву трубу і дерев’яні палиці 9 червня 2009 року  після 22 години проникли в будинок, де проживає ОСОБА_7 та він даною  металевою трубою наніс удари  в різні частини тіла ОСОБА_5  ( т.5 а.с. 251).

При відтворенні обстановки і обставини події ОСОБА_2 вказав  на будинок АДРЕСА_4,  куди він   разом з іншими засудженими незаконно проник 9 червня 2009 року у нічний час, щоб налякати потерпілих та наніс удари металевою трубою по тулубу ОСОБА_5.( т.1 а. с.134 -139).

Аналогічні показання щодо незаконного проникнення в будинок за місцем проживання ОСОБА_7 у нічний час 9 червня 2009 року та нанесення потерпілим  тілесних ушкоджень дали також в суді   ОСОБА_6, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ( т.5 а. с.250- 252).

З протоколів огляду місця події вбачається, що з  подвір’я і житлового будинку ОСОБА_6 були вилучені деревяна палиця, металева труба та шапка з прорізами і маски з капронових жіночих панчіх ( т.1 а. с. 29-33, 34 -39).

Про те, що саме   ці маски і шапка були на обличчях  підсудних, коли вони проникли в будинок ОСОБА_7 та дану  металеву трубу мав з собою  ОСОБА_2 і наносив нею удари потерпілим підтвердили ОСОБА_6, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ці обставини  не заперечував  і сам ОСОБА_2   під час розгляду справи судом ( т.5 а.с.251).

Колегія суддів вважає, що встановлені  судом першої інстанції конкретні обставини справи  спростовують твердження  ОСОБА_2 в апеляції про непричетність його до злочинів передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.162 КК України.

Обставин, які б ставили під сумнів достовірність зібраних  у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_2  у даних злочинах також не встановлено.

Його дії за ч.2 ст.122, ч.1 ст.162 КК України, як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного  ушкодження потерпілому ОСОБА_5 з метою залякування останнього та його родичів, а також умисного незаконного проникнення до житла кваліфіковані вірно.

Суд також  вірно врахував  ОСОБА_2 обтяжуючу покарання обставину –вчинення злочину  у стані алкогольного сп’яніння, оскільки останній у судовому засіданні  ствердив, що в день вчинення злочину він вживав спиртне, а саме 50 -100 гр. горілки ( т.5 а.с. 251).

Безпідставними є також посилання ОСОБА_2  в апеляції на непроведення досудовим слідством перевірки  його показань щодо вчинення  відносно  нього злочину 4.06.2009 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Як видно з матеріалів справи ці обставини перевірялися досудовим слідством і прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_5 ( т.3 а. с.55).

Колегією суддів також не встановлено будь–яких порушень  кримінально –процесуального  закону, що давали б підстави для скасування вироку, як під час досудового слідства, так і при розгляді справи  судом, на що вказував в апеляції ОСОБА_2

Оскільки справа відповідно до ч.1 ст.365 КПК України перевіряється  в межах апеляції, тому законних підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає, а  апеляція ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Покарання ОСОБА_2 призначено  судом  відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, з урахуванням  тяжкості вчинених ним злочинів та  даних про його особу.

Не  знаходить також підстав  колегія суддів для пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_3 Відповідно до ст. 65 КК України суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3, врахував ступінь  тяжкості вчинених ним злочинів, а саме останній скоїв злочини, які згідно ст.12 КК України відносяться до невеликої і середньої тяжкості та конкретні обставини їх вчинення.

Враховано судом також і дані щодо його особи, а саме те, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності ( т.2 а. с.139- 141), працездатний, однак не працює, знаходиться  на обліку в психіатричній лікарні ( т.2 а.с.144).

Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_3 (т.2 а.с.142) не можна вважати, що вона є позитивною, так як в ній зазначено лише про те, що скарг і заяв від  жителів села  в сільську раду не надходило.

Отже, з врахуванням  вищенаведеного, судом призначено  ОСОБА_3 майже мінімальне  покарання,   передбачене  санкціями  статті  закону за якими його засуджено і воно є необхідним і достатнім для його виправлення  та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

                                       УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_2  і ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду  Волинської області від 9 грудня 2011 року  щодо них - без зміни.

Головуючий                     

Судді