Справа №  1-1053/11

Провадження №11/0390/174/2012 Головуючий у 1 інстанції:Калькова О.А.

Категорія:ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 року місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого –судді Польового М.І.

суддів  Силки Г.І., Оксентюка В.Н.

з участю прокурора Артиш Н.В.

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луцька, громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_2 непрацюючий, згідно ст.89 КК України не судимий, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 6 (шість) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 09.09.2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави судові витрати в сумі 393 грн. 96 коп.

Вирішено судом питання щодо речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, вирок щодо якого не оскаржується.

ОСОБА_3 засуджений за те, що 08.08.2011 року, в період часу з 15.00 год. по 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_4, який засуджений цим же вироком, проник на огороджену територію Святотроїцького Собору в м.Луцьку по вул.Градний Узвіз, 1 та викрав належне підприємству ТзОВ «Луцькавтодор-Сервіс»майно на загальну суму 558 грн. 91 коп.

Він же, 28 серпня 2011 року, близько 18 год., за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, через незамкнені двері, з метою заволодіння майном, проник в квартиру АДРЕСА_1 і із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_1 в сумі 3000 грн.

Він же, в середині липня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на березі річки Стир, неподалік вул.Гнідавської в м.Луцьку, знайшов 29 патронів калібру 5,6 мм, що були придатні для стрільби і є бойовими припасами, переніс їх до місця свого тимчасового проживання і зберігав в отворі стелі АДРЕСА_3, які 16 вересня 2011 року були вилучені працівниками міліції.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить переглянути справу. Не оспорюючи факту вчинення 08.08.2011 року за попередньою змовою з ОСОБА_4 крадіжки майна з огородженої території Святотроїцького Собору в м.Луцьку, вважає, що його дії слід було кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України. Потерпілому ОСОБА_1 він дійсно в квартирі наносив удари, але грошей у того не забирав. Потерпілий та свідки його обмовили. Під час досудового слідства на нього чинився моральний і психологічний тиск.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, захисника ОСОБА_2, який покладався на погляд суду, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 злочинів, при вказаних у вироку обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Зокрема, цей висновок грунтується на показаннях самого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1, свідків, висновку судово-медичної експертизи №1454 від 13.09.2011 року, згідно якої потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.263 КК України є вірною.

Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 визнав себе винним у таємному викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, та у незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

У зв’язку з тим, що учасники судового процесу не заперечували проти недослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, суд відповідно до вимог ст.299 КПК визнав недоцільним дослідження обставин щодо викрадення чужого майна та незаконного поводження з бойовими припасами. При цьому суд, з’ясувавши можливість розгляду справи в цій частині за скороченим порядком, роз’яснив наслідки такого розгляду.

Твердження ОСОБА_3 в апеляції про те, що викрадення не було поєднане з проникненням у сховище є безпідставне, оскільки по справі встановлено, що крадіжка була вчинена з проникненням на огороджену територію, яка тимчасово використовувалась для зберігання майна, а тому кваліфікація дій за ч.3 ст.185 КК України відповідає вчиненому.

Посилання засудженого на те, що він грошей у потерпілого не забирав були предметом ретельного дослідження судом і з обгрунтуванням спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Ці посилання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 28 серпня 2011 року до нього в квартиру зайшов ОСОБА_3 з невідомим чоловіком, відразу стали наносити йому удари по голові і ОСОБА_3 забрав у нього гроші в сумі 3000 грн.

Підстав не вірити показанням потерпілого у суду не було, оскільки вони послідовні, об’єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6

Сам ОСОБА_3 не заперечує факту нанесення потерпілому ударів у вказаному у вироку місці і часі.

Посилання ОСОБА_3 в апеляції на неправдивість показань потерпілого, свідків є безпідставними. Ці показання послідовні, співпадають, підтверджуються іншими доказами і даних про те, що потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_3, немає.

Доводи ОСОБА_3 в апеляції про те, що під час досудового слідства до нього застосовувався моральний і психологічний  тиск колегія суддів вважає надуманими, оскільки ні під час досудового слідства, ні в судовому засіданні він жодних зауважень, заяв щодо застосування недозволених методів слідства не висловлював.

Покарання засудженому ОСОБА_3 судом призначено з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року щодо нього –без змін.

Головуючий                     

Судді