Справа №  1/0306/265/11

Провадження №11/0390/137/12 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В.О.

Категорія:ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 року місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді –Борсука П.П.,

суддів -  Матата О.В., Міліщука С.Л.,

за участю прокурора – Артиш Н.В.,

засудженого –ОСОБА_2,

захисника –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Луцьку апеляції засудженого, його захисника на вирок Ковельського міськрайонного суду від 28 вересня 2011 року, яким           ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з неповною середньою освітою, без місця реєстрації та постійного місця проживання, до засудження мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 16.03.1993 року Ковельським міським судом Волинської області за ст.ст. 17,ч.2 ст.140, ч.3 ст.81 КК України ( в редакції 1960 рок) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 16.03.1994 року Ковельським міським судом Волинської області за ст.ст. 81 ч.3, 140 ч.2,42 КК України ( в редакції 1960 р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 26.12.1996 року Володимир-Волинським міським судом за ст.ст. 140 ч.2, 43 КК України ( в редакції 1960р.) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 21.01.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ст. 143 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України ( в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 23.07.2002 р. Ковельським міським судом  за ч.1 ст.296 КК України до 6 місяців арешту;

- 21.11.2002 року Ковельським міським судом Волинської області за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі ,

- 08.11.2005 року Ковельським міським судом Волинської області за ч.3 ст.185, ст..71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,  

- 04.09.2009 року Володимир-Волинським міським судом за ч.1 ст.121 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за даним вироком більш суворим, яке призначено за вироком Володимир-Волинського міського суду від 04.09.2009 року за ч.1 ст.121 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі  строком 6 років 6 місяців.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 28.09.2011 року, зарахувавши в строк остаточно призначеного покарання  відбуте покарання за попереднім вироком за період з 14.05.2009 року до 27.09.2011 року.

Міру запобіжного заходу залишено утримання під вартою.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів,

                                                     встановила:

За даним вироком   ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те що, він   13 травня 2008 року близько 01 год. ночі шляхом злому вхідних дверей проникнув в складське приміщення веслувальної станції, яка знаходиться в м. Ковелі на вул. Фабричній (поблизу водосховища на р. Турія) звідки повторно, таємно викрав бетонозмішувач оранжевого кольору вартістю 1700 грн., металевого візка вартістю 264 грн., металеву розкладну драбину вартістю 150 грн. та три мішки цементу марки “Здолбунів 500” загальною вартістю 162 грн., заподіявши ОСОБА_3 майнову шкоду на  суму 2276 грн.

Захисник засудженого просить вирок скасувати, а справу провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КК України, оскільки достовірних доказів причетності ОСОБА_2 до крадіжки, яка мала місце 13 травня 2011 року досудовим слідством не здобуто.

Засуджений в своїй апеляції вказує на однобічність проведеного судового слідства, оскільки не допитано за його клопотанням свідків, не встановлено інших осіб причетних до вчинення злочину. Вважає, що порушено його право на  захист, оскільки без заслуховування його думки суд закінчив судове слідство,  позбавив права виступу в судових дебатах і останньому слові. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції,  думку засудженого, його захисника на підтримання апеляції, міркування прокурора, який просив залишити судове рішення без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна вчиненого повторно, з проникненням в сховище відповідає доказам,  які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив і правильно оцінив.

Винуватість в інкримінованому злочині, суд вірно обґрунтував показаннями ОСОБА_2 даними ним на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого, показаннями потерпілого, свідків, протоколом огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події та іншими наведеними у вироку доказами.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги і відкинув як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи показання ОСОБА_2 дані в судовому засіданні про його непричетність до вчиненого злочину. Даний висновок суд мотивував тим, що ОСОБА_2 під час досудового слідства будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого ( а.с. 97-98, 108) детально розповідав про обставини скоєння злочину, описав механізм злому дверей, викрадене майно і спосіб його переміщення. Дані показання він підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події (а.с.99-102).

Показання ОСОБА_2 дані на досудовому слідстві, узгоджуються з показаннями потерпілого в частині кількості та опису викраденого майна, його місця знаходження, способу проникнення в приміщення та механізму його переміщення. Вони також підтверджуються і протоколом огляду місця події від 13 травня 2008 року, з якого слідує, що проникнення сталось шляхом злому вхідних дверей підсобного приміщення, а викрадене майно, як слідує з показань ОСОБА_2 було перевезено візком на резиновому ходу (а.с. 14-20).

Про привезення в їх господарство бетонозмішувача, який був предметом крадіжки, підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, а передачу даного бетонозмішувача ОСОБА_2 йому в погашення боргу підтвердив на досудовому слідстві свідок ОСОБА_5.(а.с.46).

Судом першої інстанції вживалися заходи  щодо виклику в судове засідання свідка ОСОБА_5.  З цього приводу виносилася постанова про примусовий привід ( а.с. 187), однак виконати, як вбачається з рапортів оперуповноважених Ковельського МРВС України у Волинській області не виявилося можливим із-за відсутності першого за місцем проживанням. (а.с.194, 195).   Оскільки вжиті заходи виявилися безрезультатними, суд в силу ст. 306 КПК України оголосив його показання дані на досудовому слідстві та підставно послався на них у вироку.

Не заслуговують на увагу твердження засудженого про позбавлення його права виступу в судових дебатах та не надання судом йому останнього слова. Судом розглядалися зауваження на протокол судового засідання та постановою від 11 січня 2012 року були відхилені. Не ґрунтуються на вимогах закону твердження засудженого про розгляд зауважень на протокол судового засідання у відсутності його захисника. Повідомивши учасників про розгляд зауважень на протокол судового засідання, суд розглянув їх з дотриманням вимог ст. 88-1 КПК України, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду зауважень.

          Безпідставні доводи ОСОБА_2 про розгляд справи 08, 20 вересня 2011 року у відсутності захисника, так як суд у цих судових засіданнях докази не досліджував.

          Судом перевірялився версії ОСОБА_2 про непричетність його до скоєння даного злочину та вчинення крадіжки  ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_7, а також  версію про вчинення злочину ним за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Однак вони в ході судового розгляду свого ствердження не знайшли.  

Не знайшла свого підтвердження версія про вчинення даного злочину ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка судом повторно перевірялася шляхом дачі судових доручень в порядку ст.315-1 КПК України.

Судом підставно відмовлено в задоволенні клопотання засудженого щодо встановлення трьох осіб, які підходили напередодні до складського приміщення веслувальної станції та допит їх в судовому засіданні, а доводи ОСОБА_2 з цього приводу не переконливі.

Обставини вчиненого засудженим даного злочину, суд встановив повно і об’єктивно. Дії ОСОБА_2 як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням в житло за ч.3 ст.185 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому призначено у відповідності з ст. ст. 50, 65 КК України з врахуванням того, що злочин відноситься до категорії тяжкого. Поза увагою суду не залишились і ті обставини, що ОСОБА_2  неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, на шлях виправлення не став, знову вчинив корисливий злочин. Це свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон, а тому суд правильно прийшов до висновку про його перевиховання в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для скасування вироку з закриттям справи чи направлення на додаткове розслідування, як це просять апелянти судова колегія, не вбачає.

Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати,

                                                      ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_2 та його захисника залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 28 вересня 2011 року щодо нього - без зміни.

Головуючий

Судді