14.02.2012

Справа № 2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого судді Шлапак Д. О.,

при секретарі Дерун А.С.,

за участю: представника позивача -

ОСОБА_1,

представника позивача

ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача –

ОСОБА_5

третьої особи –ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні будинковолодінням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Це домоволодіння межує з домоволодінням АДРЕСА_2, власниками якого є відповідачі. До її домоволодіння існує проїзд, ширина якого становить 2,4 метри, а згідно п. 3.22 ДБН України має становити 3,5 метри. Відсутність проїзду нормативно врегульованої ширини унеможливлює під’їзд до її будинку транспорту, що створює перешкоди її сім'ї у користуванні земельною ділянкою, на якій домоволодіння розташоване. Згідно з копії схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці, станом на квітень 1960 року, ширина проїзду до межі ділянки її домоволодіння становила 4 метри. Позивач вважає, що зменшення ширини проїзду загального користування сталося за рахунок його самовільного захоплення з боку відповідачів. Просить суд, зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним їй домоволодінням, шляхом відновлення ширини проїзду загального користування за рахунок перенесення огорожі домоволодіння АДРЕСА_2 на межі, що відповідають копії схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці, станом на квітень 1960 року.

В ході судового розгляду справи позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні належним їй домоволодінням шляхом відновлення ширини проїзду загального користування за рахунок перенесення огорожі домоволодіння АДРЕСА_2 на межі, що відповідають розміру та конфігурації меж, відображених на копії схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці, по домоволодінню АДРЕСА_2 від 15.11.1995 року, що міститься у технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_2 від 01.07.1996 року та на плані-схемі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, який є додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № ОС-20 від 31 січня 2011 року, проведеної відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, дали суду пояснення, аналогічні тим, які викладені у позовній заяві та просили суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, пояснила суду, що проїзд до домоволодіння АДРЕСА_1 ніколи не створювався, а існує прохід від вул. Зарічній до річки Південний Буг, який розташований між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2. Ширина цього проїзду в сторону зменшення ніколи не змінювалась. Про це свідчать дерева, які ростуть на її земельній ділянці впритул до проходу загального користуванні, які були посаджені понад 30 років тому. Просила суд в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, пояснила суду, що жодних перешкод в користуванні, позивачем, її земельною ділянкою вона не створює. Позивач набула право власності на своє домоволодіння ще у 1998 році і тоді ж, вперше, поставила питання про розширення ширини проходу, який існує між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2. Вона зверталась до власників будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2. Оскільки у такій конфігурації прохід існує ще з 1960 року, їй було відмовлено у зміні його розмірів. Після того, як у 2009 році нею був підписаний протокол узгодження меж між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, позивач через свого сина, який постійно мешкає у будинку АДРЕСА_1, знову почала підіймати питання про розширення проходу загального користування за рахунок її землі. Незважаючи на те, що розмір її земельної ділянки за рахунок проходу загального користування збільшений не був, вона, керуючись добросусідськими відносинами, погодилась віддати частину своєї земельної ділянки для розширення проходу в тій частині, яка безпосередньо межує з домоволодінням АДРЕСА_2. Однак така пропозиція не влаштовувала позивача та її сина і вони наполягали на збільшенні ширини проїзду по всій його довжині. Позов вважає безпідставним, оскільки її земельна ділянка не була збільшена за рахунок проходу загального користування.

Представник відповідачів адвокат ОСОБА_5 позов не визнав, дав пояснення, аналогічні тим, які дали суду відповідачі, подав до суду заяву про застосування до позовної заяви строки позовної давності, обґрунтовуючи її тим, що з того часу, як позивач у 1998 році набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_2, прохід загального користування до річки Південний Буг, який існує між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 по день звернення позивача до суду жодних змін не зазнав. Якщо якісь дії співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 і призвели до зменшення розміру проходу загального користування, то для позивача такі перешкоди, про які вона вказує у позовній заяві почали існувати з 1998 року, тобто з часу придбання нею будинку. За таких обставин, у тому випадку, якщо права позивача були порушені шляхом неможливості користування проїздом загального користування внаслідок його самовільного захоплення з боку відповідачів, позивач мала звернутись з подібним позовом до суду за захистом свого порушеного права не пізніше 2001 року. Відповідачі підтримали заяву про застосування до позову строків позовної давності.

Представник третьої особи Вінницької міської ради пояснила суду, що в архіві Вінницької міської ради відсутні будь-які відомості про створення проїзду загального користування від вул. Зарічної. Враховуючи Державні будівельні норми, які існують на теперішній час, такий проїзд створити неможливо. При вирішенні справи покладається на думку суду.

Заслухавши думки та пояснення всіх учасників процесу, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, матеріали інвентаризаційних справ на домоволодіння АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та давши їм належну оцінку суд приходить до наступного.

Позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 27 травня 1998 року. У її користуванні перебуває земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння (а.с.12).

Співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2, з яким межує домоволодіння АДРЕСА_1, є відповідачі, згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.46).

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом відновлення ширини проїзду загального користування.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту прав на земельні ділянки як відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав передбачений п. «б»ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Вказана норма матеріального права закріплює право власника земельної ділянки або землекористувача саме у такий спосіб вимагати усунення будь-яких порушень прав на ту землю, яка перебуває у його власності чи користуванні.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд, відновити межі земельної ділянки, яка їй не належить, оскільки землі проходів чи проїздів загального користування, перебувають у комунальній власності, тому питання щодо відновлення меж такої земельної ділянки може ставити відповідний орган місцевого самоврядування.

Крім того, з довідки, виданої КП «Вінницьке шляхове управління» № 119 від 18.04.2011 року вбачається, що відповідно до рішення міської ради № 748 від 08.04.2010 року зареєстровано вулицю Зарічну (протяжність 1446 п.м.). Інших провулків, проїздів, тупиків згідно переліку на даній вулиці не існує (а.с.166).

З листа управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради № 4-1-09-2849/01-20 від 16.07.2010 року вбачається, що відповідно до планово-картографічних матеріалів (оновленої зйомки) архіву управління містобудування і архітектури між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 існує прохід (а.с.165). Ця обставина підтверджена технічною документацією зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3, яка виконана Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру у 2004 році (а.с.173).

Позивачем не було надано суду доказів того, що будь-коли компетентним органом був створений проїзд у певних межах між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 від вулиці Зарічної до домоволодіння АДРЕСА_1. Натомість представник третьої особи Вінницької міської ради пояснила суду, що в архіві Вінницької міської ради відсутнє рішення про створення такого проїзду.

За таких обставин суд приходить до висновку, про неможливість відновлення меж проїзду загального користування, оскільки у суду відсутні відомості про створення такого проїзду та меж, у яких він був створений.

Створення такого проїзду у тому місці в теперішній час без порушення вимог п. 3.22 ДБН 360-92**, санітарних та протипожежних норм є неможливим, про що свідчить лист управління містобудування та архітектури Вінницької міської ради № Ш-1-01-5134/01-20 від 22.11.2010 року (а.с.167).

Про це також свідчить лист управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради № 09-01-03-9163 від 15.04.2010 року, який був надісланий на ім'я адвоката ОСОБА_2, з якого вбачається, що відповідно до п. 3.22 ДБН 360-92** у районах садибної забудови при потребі слід формувати мережу внутрішньо квартальних проїздів, ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою приймається 3,5 м, з двома –5,5 м До житлових і громадських будинків передбачати проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін (а.с.10).

За таких обставин створення проїзду до будинку АДРЕСА_1 неможливо з огляду на те, що відстань від стіни будинку АДРЕСА_2 до межі земельної ділянки на теперішній час становить від 1,32 м до 2,80 м, що вбачається з акту обстеження (обмірів) розміщення паркану відносно будинку АДРЕСА_2 з південної сторони, який складений комісіє квартального комітету «Київський», тобто є значно меншим за 5 м (а.с.205-206).

Суд також приймає до уваги, що на тій частині земельної ділянки відповідачів, за рахунок якої позивач просить відновити межі проїзду загального користування, а фактично необхідно створити проїзд, вбачається наявність на цій частині земельної ділянки багаторічних дерев, які, зі слів відповідачів, були посаджені понад тридцять років тому, що відображається на фотографіях, які були додані до вищевказаного акту (а.с.207-210).

Крім того, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих № 1/14 від 6.01.1959 року під будівництво та обслуговування будинку АДРЕСА_2 була виділена земельна ділянка площею 451 кв.м. У акті відводу земельної ділянки під забудову від 27.05.1958 року зазначені межі цієї земельної ділянки –а) з півночі –19,2 м.; б) зі сходу вул. Зарічна –23 м.; в) з півдня проїзд –19,2 м.; г) з заходу –24 м.

Рішенням Вінницької міської ради народних депутатів № 53 від 01.02.1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 була виділена земельна ділянка площею 39 кв.м. в постійне спільне користування (а.с.47).

Таким чином, розмір земельної ділянки, яка на теперішній час на законних підставах перебуває у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 490 кв.м.

З акту обстеження (обмірів) земельних ділянок будинковолодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, який складений комісією з розгляду земельних спорів виконкому Замостянської районної ради м. Вінниці 19 червня 2009 року вбачається, що розмір межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 з боку проходу становить 20,77 м., з боку будинковолодіння АДРЕСА_1 –25,0 м. Відповідно до технічних матеріалів ВООБТІ від 15.11.1995 року дані розміри повинні становити 20,00 та 24,10 –відповідно. Крім того, площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно вищезазначених технічних матеріалів ВООБТІ становить 490 кв.м., а згідно кадастрового плану, виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія»- 520 кв.м (а.с.11).

В матеріалах справи міститься висновок судової будівельно-технічної експертизи № ОС –20, складений експертом Вінницької торгово-промислової палати ОСОБА_8 31 січня 2011 року.

Вказаною судовою будівельно-технічною експертизою зроблений висновок про те, що розмір і межа проходу до домоволодіння АДРЕСА_1 встановлені при проведенні огляду об’єкта, не відповідають зкопіюванню схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці по вул. Зарічній станом на 30.04.1960 року, де вказано існування проїзду до домоволодіння АДРЕСА_1 шириною 4,0 м. Також експерт дійшов висновку по те, що зменшення ширини проїзду до домоволодіння АДРЕСА_1 частково відбулось за рахунок самовільного збільшення власниками домоволодіння АДРЕСА_2 розміру і меж земельної ділянки, на якій воно розташоване (а.с.118-126).

Оскільки зазначений висновок експертизи був недостатньо обґрунтований, судом була призначена по справі повторна будівельно-технічна експертиза для з'ясування питання чи має місце самовільне захоплення земельної ділянки власниками будинку АДРЕСА_2 з південної сторони, тобто зі сторони проходу загального користування.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1734, який складений Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 04 листопада 2011 року, немає можливості встановити конкретно, чи має місце самовільне захоплення земельної ділянки власниками будинку АДРЕСА_2 з південної сторони (а.с.197-202).

Судом, також, досліджений кадастровий план на домоволодіння АДРЕСА_2, який складений Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру 14.07.2009 року. У зазначеному кадастровому плані землі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загальною площею 0,0490 га, як землі, якими на законних підставах користуються відповідачі, значаться як зона 1 та зона 2. Землі міської ради площею 0,0030 га значаться як зона 3 та розташовані зі сходу, тобто зі сторони вулиці Зарічної (а.с.169, 171).

Про це також свідчить і дані, які містяться у проекті одноквартирного саманного жилого будинку, який належить звести в кварталі 400а АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_9, який затверджений у 1958 році та міститься на аркуші 13 інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_2. На генеральному плані земельної ділянки, який зображений у вказаному проекті зазначена відстань 2,0 м від східного лівого кута будинку до межі земельної ділянки з південної сторони, тобто до межі земельної ділянки, яка межує з проходом загального користування (а.с.171).

Згідно з актом прийомки індивідуального домоволодіння від 28 січня 1963 року (арк. інв. справи 14) у графі «наступні відхилення від затвердженої документації», були зафіксовані наступні відхилення: «Веранда. Тамбур увеличен частично за счет террасы». Інших відхилень від проекту у акті прийомки будинку в експлуатацію не зафіксовано, що дає суду підстави вважати, що будинок, який на теперішній час значиться під АДРЕСА_2 був збудований з дотриманням відстані 2,0 м від східного лівого кута будинку до межі земельної ділянки з південної сторони, тобто до межі земельної ділянки, яка межує з проходом загального користування (а.с.172).

Оскільки збільшення цієї відстані станом на теперішній час не сталося, а відстань становить до 1,84 м, про що свідчить акт обстеження (обмірів) розміщення паркану відносно будинку АДРЕСА_2 з південної сторони, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачами була збільшена площа земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні за рахунок проходу загального користування.

У суду також відсутні підстави для задоволення позову з огляду на те, що позивач просить відновити межі, які відповідають розміру та конфігурації меж, відображених на зкопіюванні схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці по домоволодінню АДРЕСА_2 від 15.11.1995 року, що міститься у технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Зарічній АДРЕСА_2 від 01.07.1996 року та на плані-схемі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, який є додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № ОС-20 від 31 січня 2011 року, проведеної відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати.

Зазначені документи не можуть бути взяті судом до уваги з наступних підстав.

Схематичний план будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці по домоволодінню АДРЕСА_2 датований 15.11.1995 року. Згідно з рішенням Вінницької міської ради народних депутатів № 53 від 01.02.1996 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 була виділена земельна ділянка площею 39 кв.м. в постійне спільне користування. За таких обставин розміри та конфігурація меж земельної ділянки, за якою було закріплено додатково 39 кв.м. зазнали змін, тому неможливо керуватись тим схематичним планом, складення якого передувало закріпленню за відповідачами частини земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу на таку суперечність, яка міститься у зазначеному схематичному плані.

У зкопіюванні схематичного плану кварталу № 400а м. Вінниці, складеного 15.11.1995 року, вказані наступні розміри земельної ділянки: з півночі –21,3 м.; б) зі сходу вул. Зарічна –23,45 м.; в) з півдня проїзд –20,0 м.; г) з заходу –24,1 м. та вказаний захват земельної ділянки розміром 39 кв.м. з північного боку та частково зі сходу.

На цьому зкопіюванні схематичного плану, червоним кольором зображені межі земельної ділянки, яка станом на день його складання значилась як самовільно захоплена, і її розмір становив 39 кв.м.

На аркуші 22 інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_2 міститься абрис. Згідно з цим абрисом відстань, яка вказана від стіни вбиральні «У»до межі земельної ділянки з її північної сторони становить 1,0 м.

У зкопіюванні схематичного плану кварталу № 400а м. Вінниці від 15.11.1995 року червоним кольором зафарбована частина земельної ділянки від її межі з північного боку впритул до стіни вбиральні «У», тобто ширина цієї самовільно захопленої земельної ділянки у цьому місці, якщо орієнтуватись на абрис, становить 1,0 м.

Оскільки згідно з актом відводу земельної ділянки під забудову від 27.05.1958 року довжина земельної ділянки з заходу –24 м, суд приходить до висновку, що довжина земельної ділянки, яка значиться у зкопіюванні як 24,1 м була внесена до нього без врахування самовільно захопленої земельної ділянки, довжиною 1,0 м у цьому місці.

Після того, як було складено зкопіювання схематичного плану кварталу № 400а м. Вінниці від 15.11.1995 року із зазначенням самовільно захопленої земельної ділянки площею 39 кв.м., ця земельна ділянка була передана у користування відповідачів відповідно до рішення Вінницької міської ради народних депутатів № 53 від 01.02.1996 року, тому суд вважає, що зміна довжини земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням АДРЕСА_2 з західної сторони з 24 м до 25 м відбулась на законних підставах за рахунок земель, які розташовані з північної сторони земельної ділянки.

План-схема земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, який є додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № ОС-20 від 31 січня 2011 року, проведеної відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати не може бути взята судом до уваги, оскільки сам висновок вказаної експертизи був визнаний судом недостатньо обґрунтованим, що призвело до призначення повторної будівельно-технічної експертизи.

Крім того, суд приймає до уваги доводи відповідачів та їх представника з приводу пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Позивач набула право власності на будинок АДРЕСА_1 у 1998 році.

Прохід загального користування до річки Південний Буг, який існує між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, з 1998 року по день звернення позивача до суду жодних змін не зазнав, що не заперечували представники позивача.

Таким чином, якщо якісь дії співвласників домоволодіння АДРЕСА_2 і призвели до зменшення розміру проходу загального користування, то для позивача такі перешкоди, про які вона вказує у позовній заяві почали існувати з 1998 року, тобто з часу придбання нею будинку.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття строку позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 ЦК України вказує на те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд приходить до переконання, що в позові слід відмовити також із причин пропуску строку позовної давності..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 57, 60, 208, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні будинковолодінням –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д. О. Шлапак