ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2008 р.

№ 7/145

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Черкащенка М.М.,

суддів:

Рибака В.В., Михайлюка М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –

Мельник Е.О.;

від відповідача –

Сергієнко С.В.;

розглянувши  матеріали касаційної  скарги

ЗАТ "ЕК "УКР-КАН ПАУЕР" (ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль")

на  рішення

господарського суду м. Києва від 16.11.2007р.

у справі

№7/145

за позовом

ЗАТ "ЕК "УКР-КАН ПАУЕР"

до	ЖБК "Локомотив-10"

про	стягнення 48 961,36 грн.

В судовому засіданні ЗАТ "ЕК "УКР-КАН ПАУЕР" подало клопотання про те, що товариство реорганізовано та змінило назву на ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" на підтвердження чого останнє надало Статут ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль", зареєстрований 14.01.2008р. №10671050003006398, довідку №28811/07 з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

В судовому засіданні також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог на боці позивача - Київську міську державну адміністрацію.

В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог на боці позивача - Київську міську державну адміністрацію судом було відмовлено.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ "ЕК "УКР-КАН ПАУЕР" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до ЖБК "Локомотив-10" про стягнення 48961,36 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

В подальшому позивач звернувся до господарського суду м.Києва із заявою про збільшення позовних вимог до 137 135,81 грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.11.2007р. у справі №7/145 позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Локомотив 10"   на користь позивача 66 790, 99 грн. основного боргу за період з листопада 2006 по травень 2007 року; 667, 90 грн. - державного мита та  57, 47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині  позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач –ЗАТ "ЕК "УКР-КАН ПАУЕР" просить скасувати це судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судом обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про відсутність правових для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом дослідження господарським судом першої інстанції, підтверджується наступне.

01.01.2002 між сторонами у справі  був укладений договір № 450080 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води  та Угода № 1 від 30.06.2000 про зміну та доповнення до Договору, відповідно до яких позивач зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов’язався приймати такий товар та своєчасно здійснювати оплату останнього на умовах договору ( п. 1.2.Договору).

Розділом 6 договору, сторони погодили наступні розрахунки за теплову енергію: відповідач (Покупець) щомісяця з 12 по 14 число отримує в “Енергопостачальній організації” оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць та самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця. Тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів “Енергопостачальною організацією”, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадку зміни складових калькуляції собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами.

Відповідно до Постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 року право встановлювати тарифи на виробництво теплової енергії делеговано Київській міській державній адміністрації.

При нарахуванні вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, позивач керувався Тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 142 від 12.02.2007 року та № 643 від 30.05.2007 року.

Однак, зазначені розпорядження не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не були зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

За приписом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено судом першої інстанції, дані розпорядження були  прийняті 15.12.2006 року,  31.01.2007 року, 12.02.2007 року та 30.05.2007 року, але вводили в дію тарифи з 01.12.2006 року, що протирічить вищезазначеним нормам законодавства України.

Крім того, постановою господарського суду м. Києва  по адміністративній справі №21/43-А від 13.02.2007, яка залишена без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007, визнано недійсним та скасовано, зокрема, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 № 1575.

Чинним у спірному періоді було розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.12.04 № 2249, яким передбачено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 65,30 грн. за 1 гкал., а також для бюджетних організацій у розмірі 77,68 грн. за 1 гкал, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

За  період з 01.11.2007 року по 01.04.2007 року позивачем було надано послуг на суму 118631,25 грн. згідно чинних тарифів, відповідач в свою чергу за надані  послуги сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 51 840,26 грн., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 66 790,99 грн., що не заперечується останнім.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

  За приписом  статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене свідчить про повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

          Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

                                 ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 16.11.2007р. у справі №7/145 –без зміни.

Головуючий, суддя                                                                   М.Черкащенко

Судді                                                                                                    В.Рибак

                                                                                                      М.Михайлюк