Справа №2/519/19/12 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року          місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Рояновій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «маріупольський міський комітет по запобіганню та протидії корупції», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання дії неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В жовні 2010 року позивач звернувся до Жовневого районного суду м.Маріуполя з позовною заявою про захист його честі та гідності, за якою просив визнати неправомірними та зобов'язати громадську організацію «Маріупольський міський комітет по запобіганню та протидії корупції» спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену стосовно нього, та стягнути з відповідача спричинену моральної шкоди в розмірі 10 000 тисяч гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду М.Маріуполя від 09 листопада 2010 року за клопотанням представника позивача - ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідачів залученні ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6

У зв'язку із смертю відповідачки ОСОБА_6 ухвалою суду від 29.02.2012 року провадження по справі в частині позовних вимог до неї закрито.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали та пояснили суду, що за колективним зверненням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до громадської організації «Маріупольського комітету по запобіганню та протидії корупції», остання почала розсилання листів до контролюючих та судових органів з приводу незаконного виділу позивачу земельної ділянки площею 0,0731га розташованої за пров. Ткаченко-Петренко у М.Маріуполі та з приводу недотримання позивачем податкового законодавства при здійсненні підприємницької діяльності у торгівельних центрах «Примор'є»та «Шанс». Поширення зазначеної інформації громадською організацією з додаванням листа відповідачок по справі, сприяло поширенню серед громади м.Маріуполя пліток про незаконну діяльність позивача, як колишнього депутата міської роди та підприємця. Позивач вважає викладену відповідачками у листі та поширену громадською організацією інформацію негативною та недостовірною, тому що насправді, жодного тиску на виділ йому спірної земельної ділянки він на посадових осіб органу самоврядування не здійснював, а свою підприємницьку діяльність здійснює у суворому дотриманні з законом.

Представник відповідача громадської організації «Маріупольський міський комітет по запобіганню та протидії корупції»- ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що дійсно 26 серпня 2010 року до зазначеної громадської організації надійшло колективне звернення громадян - відповідачок по справі, які звернулись з питанням законності виділу позивачу у власність земельної ділянки, яка на той час заходилась у їх фактичному використанні. У відповідності до п.2.1.1. Статуту громадської організації, який передбачає обов'язок Комітету здійснювати прийом громадян, розгляд звернень, інформування відповідних органів влади та управління; відповідачем було вжито заходи щодо повідомлення відповідних установ для вжиття перевірочних заходів дотримання закону. Представник відповідача, зауважує, що Комітет не уповноважений самостійно займатись перевіркою отриманої інформації, але у суворому дотриманні Конституції України та закону України «Про звернення громадян» вжив вичерпних заходів з метою дотримання прав громадян, у зв'язку з чим позовні вимоги вважають безпідставними та такими, що здійснюють тиск на громадську організацію.

Відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також їх представник ОСОБА_9 позовні вимоги не визнали, зазначивши, що на протязі 15 років використовували під огород спірну земельну ділянку на який розташований каналізаційний колектор. Незважаючи на тривале відкрите користування та розташування об'єкта, який потребує систематичної перевірки для чого повинен бути забезпечений вільний доступ, спірна земельна ділянка рішенням Маріупольської міської ради була передана у власність позивачу. Наявні порушення вимог Закону, примусили відповідачок звернутись до громадської організації, де серед зазначених порушень ними було вказано на необхідність здійснення перевірки підприємницької діяльності позивача. Позовні вимоги ОСОБА_1 вважають незаконними та безпідставними, оскільки подані з метою здійснення тиску на відповідачів при захисті ними своїх прав та інтересів.

Судом встановлено, що потягом серпня 2010 року відповідачем - громадською організацією «Маріупольський комітет запобіганню та протидії корупції»на адресу голови Приморського районного суду м.Маріуполя, міському голові м.Маріуполя, начальнику управління держкомзема М.Маріуполя, начальнику міжрайонної державної податкової інспекції в Жовтневому та Приморському районі М.Маріуполя було спрямовано звернення ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з питання незаконного виділу земельної ділянки з метою вирішення питання в частині звернення, що підпорядковано відповідній установі. \ а.с.12-15, 16\.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується особі в разі порушення її прав протиправними діями іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь особи є недоторканими і відповідно до глав 20 та 21 ЦК України є особистими немайновими правами особи.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно п. 16 тієї ж Постанови Пленуму ВСУ у випадку звернення особи із заявою до правоохоронних    органів    судам    слід    враховувати    висновки,    викладені    в    Рішенні

Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 8-рп2003 (справа про поширення відомостей).

В Рішенні Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 8-рп.2003 у справі № 1-9\2003 вказано, що звернення громадян до правоохоронного органу, які містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що звернення ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до громадської організації та вжиття останньою заходів для повідомлення відповідних контролюючих органів, а також органів самоврядування та суду, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей або протиправні дії, оскільки, звертаючись до вказаних органів із офіційними зверненнями, особа (організація) розраховує на усунення протиправних на їх думку дій іншої особи. Будь-яких даних, що метою таких звернень було приниження честі та гідності або намагання порочити ділову репутацію підприємця позивачем суду надано не було

Крім того, відповідно до роз'яснень, викладених в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1 суд в будь-якому випадку не вправі зобов'язувати відповідача вибачитись перед позивачем у тій чи інший формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1, позовні вимоги заявлені безпідставно за надуманими мотивами, а тому в позові відмовляє.

На підставі ст. 23, 277, 297, 1167 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до громадської організації «Маріупольський міський комітет по запобіганню та протидії корупції», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання дії неправомірними, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування заподіяної моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                              О.Л. Соловйов