Справа № 420/11296/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року                                                                                                                         м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі по тексту – відповідач 1, Держпродспоживслужба), Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі по тексту – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 № 184-к “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з дати фактичного звільнення - 11.03.2024 року;

- стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12.12.2023 року т.в.о. Голови Держпродспоживслужби прийнято рішення про звільнення в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, ОСОБА_1 з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до п. 3 ч.1 ст. 87 ЗУ “Про державну службу” (наказ від 12.12.2023 за №781-к).

Позивач, не погодившись з рішенням суб`єкта призначення, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року по справі №420/35487/23 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання, визнання протиправними та скасування наказу про затвердження висновку щодо оцінювання, наказу про звільнення. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії Б - начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, м. Києві та міжрегіональних головних управлінь Держпродспоживслужби на державному кордоні, а також державних службовців, на яких покладено виконання обов`язків начальників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2023 році, що затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 №760-к, - в частині визначення результатів виконання завдань начальником Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 . 2. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 № 760-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.12.2023 № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Оскільки станом на день подання до суду вищезазначеного позову наказ Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року за №781-к “Про звільнення ОСОБА_1 ” не був реалізований у зв`язку із знаходженням позивача на лікарняному, вимоги щодо його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не пред`являлись через їх передчасність на той момент. Водночас, 08.03.2024  року тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 була припинена, що мало наслідком його звільнення 11.03.2024 року, і підтверджується наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024  року № 184-к.

Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 235 КЗпП України йому повинно бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 19.04.2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи № 420/11296/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 22.05.2024 року.

06.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач  просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 послався на те, що ОСОБА_1 на період проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році, обіймав посаду начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, яка віднесена до посад державної служби категорії «Б». Суб`єктом призначення на посаду та безпосереднім керівником позивача, як начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, є Голова Держпродспоживслужби. Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі – Положення про Держпродспоживслужбу), передбачено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункти 1, 7, Положення про Держпродспоживслужбу). З метою організації своєї діяльності Держпродспоживслужба контролює та координує діяльність територіальних органів Держпродспоживслужби. Відповідно до частини п`ятої статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу. Відповідно до підпункту 5 пункту 11 Положення про Держпродспоживслужбу Голова Держпродспоживслужби призначає на посаду за погодженням з Міністром Кабінету Міністрів України, головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпродспоживслужби. Відповідно до пункту 1 Положення про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі – Положення про Міжрегіональне головне управління), затверджене наказом Держпродспоживслужби від 13.11.2020 № 762, Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі – Міжрегіональне головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та й підпорядковане.

Наказом Держпродспоживслужби від 05.12.2023 № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії «Б» - начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, місті Києві та міжрегіональних головних управлінь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, у 2023 році (далі – Висновок). У Висновку виставлена ОСОБА_1 , начальнику Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, оцінка – негативна.

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Вищезазначені норми Закону України «Про державну службу» є імперативними та породжують обов`язок для суб`єкта призначення щодо звільнення такої особи. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» видано наказ Держпродспоживслужби від 12.12.2023 № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність у зв`язку з отриманням оцінки «негативна» за результатами оцінювання службової діяльності у 2023 році, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону.

Враховуючи лист Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 12.03.2024 № Вих-510/05/22-24 (яким повідомлено Держпродспоживслужбу про закінчення періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 ), відповідно до частини п`ятої статті 87 Закону, у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та в доповнення до наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 » видано наказ Держпродспоживслужби від 12.03.2024 № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 » враховуючи те, що 11 березня 2024 року є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні 11 березня 2024 року.

Також відповідачем 1 вказано, що  Держпродспоживслужбою було реалізовано її процесуальне право, як сторони по справі, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 по справі № 420/35487/23 та станом на час подання відзиву справу № 420/35487/23 призначити до апеляційного розгляду.

06.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач  просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки  звільнення ОСОБА_1 здійснено Держпродспоживслужбою у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», наказ Держпродспоживслужби від 12.03.2024р. №184-к «Про звільнення ОСОБА_1 » є законним та обґрунтованим та підстави для стягнення з Міжрегіонального головного управління на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В підготовче судове засідання, призначене на 22.05.2024 року, з`явився представник відповідача Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Інші учасники в підготовче судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024 року, відклав підготовче засідання на 19.06.2024 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 19.06.2024 року, відкладено на 25.06.2024 року у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні.

В підготовче судове засідання, призначене на 25.06.2024 року, з`явився представники відповідачів. Позивач в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 25.06.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 06.08.2024 року.

В судове засідання, призначене на 06.08.2024 року, з`явилися представники відповідачів.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду касаційної інстанції у справі №420/35487/23.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 420/11296/24.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 06.08.2024 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

11.12.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучити його до участі в адміністративній справі №420/11296/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні. Клопотання мотивоване тим, що наказом від 09.12.2024 № 1081-к ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, щодо якої позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення. У випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виконання відповідного рішення суду по зазначений адміністративній справі №420/11296/24 призведе до припинення або істотної зміни правовідносин, що виникли між ОСОБА_2 та відповідачами.

Ухвалою від 17.12.2024 року   суд вийшов із письмового провадження, повернувся до стадії підготовчого провадження у справі № 420/11296/24 та призначив підготовче засідання 14.01.2025 року.

Підготовчі засідання, призначені на 14.01.2025 року, 21.01.2025 та  28.01.2025 року, було перенесено у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Призначено судове засідання на 12.03.2025 року.

В підготовче судове засідання, призначене на 12.03.2025 року, з`явилися позивач та представники відповідачів.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.03.2025 року, задовольнив клопотання ОСОБА_2 про залучити його до участі в адміністративній справі №420/11296/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів -   ОСОБА_2 (далі по тексту – третя особа).

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.03.2025 року, відклав підготовче засідання на 08.04.2025 року для повідомлення третьої особи.

08.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від третьої особи  надійшли пояснення  на позовну заяву, в яких зазначає, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та захисту споживачів від 25.12.2024 № 889 затверджено нове Положення про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі - Положення № 889). Наведеним Положенням №889 змінюються посадові обов`язки за посадою начальника Південного Міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Згідно п.11 Положення №889 Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держпродспоживслужби відповідно до законодавства про державну службу. Начальник Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні за посадою виконує повноваження головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, вільно володіє державною мовою, а також відповідає вимогам Закону України «Про державну службу».

В зв`язку із зазначеним 25.12.2024 ОСОБА_2 був попереджений про зміну істотних умов праці за посадою начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та надав згоду на продовження роботи за таких умов. Отже, з приведеного вбачається, що відповідно до п. 11 Положення №889 з 25.12.2024року  начальник Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні за посадою є головним державним інспектором та головним державним ветеринарним інспектором Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» (далі за текстом - Закон 2042) державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини. Особа, яка обіймає посаду державного ветеринарного інспектора в компетентному органі або його територіальних органах, повинна також відповідати вимогам Закону України «Про державну службу». Норма ч. 4 ст. 11 Закону 2042 встановлює, що головні державні інспектори та головнії державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право: 1) приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об`єктів санітарних заходів та кормів; 2) приймати рішення про знищення, відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають законодавству про харчові продукти та корми і становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини та/або тварини; 3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктіп та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров`я людини та/аба тварини; 4)  з підстав, визначених законом, видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та прновлювати дію експлуатаційних дозволів; 5) залучати до здійснення, заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх  повноважень, визначених законом.

Враховуючи наведене, компетенція та функціональні обов`язки за посадою, начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні значно змінені та розширені наведеним Положенням № 889 та нормою ч. 4 ст.11 Закону 2042, на сьогодні наявні спеціальні визначені Законом 2042 вимоги до приведеної посади, а саме наявність вищої освіти за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.

Позивач - ОСОБА_3 був звільнений наказом Держпродспоживслужби від 12.03.2024 №184-к «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, функціональні обов`язки за якою були іншими ніж вони є зараз, встановлені законом і вимоги до особи, що може обіймати цю посаду також є іншими.

Заявлені позовні вимоги щодо поновлення на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні позивач, крім іншого обґрунтовує нормою ч. 1 ст. 235 КЗпП України. Між тим, ч. 1 ст. 235 КЗпП України встановлює, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення  на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. В Постанові від 31.05.2023 по справі №640/4922/20 Верховний суд виснував, що поняття «попередня робота» слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою. Позивач не має відповідної вищої освіти за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, а отже не може обіймати посаду начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та виконувати обов`язки за цією посадою. Та відповідно не може бути поновлений на такій посаді, оскільки виконання позивачем обов`язків за цією посадою буде суперечити нормам ст. 11 та ст. 13 Закону України №2042 та Положення №889.

В підготовче судове засідання, призначене на 08.04.2025 року, з`явилися позивач, представники відповідачів та представник третьої особи.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати від Відокремленого підрозділу санітарної охорони територій та на видах транспорту ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" довідку про середній заробіток ОСОБА_1 . Клопотання мотивовано тим, що норма ч. 2 ст. 235 КЗпП України визначається при винесеній рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відповідач 2 вказує, що йому стало відомо про те, що 28.03.2025 позивачем подано щорічну декларацію за 2024 рік через Єдиний державний реєстр декларацій. У декларації, яка розміщена у відкритому доступі за посиланням https://public.nazk.gov.ua/documents/35afe520-3b56-45c7~8a4b-dcc35fdlc757, в якій містяться відомості про отримання позивачем заробітної плати у Відокремленому підрозділі санітарної охорони територій та на видах транспорту ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ". Тому, відповідач 2 вважає за необхідне витребувати відповідну довідку із зазначенням середнього заробітку ОСОБА_1 на новому місці роботи з метою запобігання необгрунтованому збагаченню за рахунок коштів Державного бюджету.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025 року, відмовив  в задоволенні клопотаня відповідача 2 про витребування доказів.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025 року, відклав підготовче засідання на 29.04.2025 року.

24.04.2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

В підготовче судове засідання, призначене на 29.04.2025 року, з`явилися позивач, представники відповідачів та представник третьої особи.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29.04.2025 року, закрив підготовче провадження та призначив справу № 420/11296/24 до судового розгляду на 29.04.2025 року.

У судовому засіданні 29.04.2025 року під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідачів та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку учасників справи  щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29.04.2025 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3  ст. 194 КАС України  здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Наказом Держпродспоживслужби від 07.12.2020 року № 410-к/2020 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Наказом Держпродспоживслужби від 05.12.2023 року № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році» затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії «Б» - начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, місті Києві та міжрегіональних головних управлінь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, у 2023 році (далі - Висновок). У Висновку виставлена ОСОБА_1 начальнику Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні оцінка - негативна.

12.12.2023 року Держпродспоживслужбою прийнято наказ № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого наказано звільнити в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, ОСОБА_1 з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Підстава: наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році».

Не погоджуючись з висновком та наказами Держпродспоживслужби, позивач звернувся до суду із позовом щодо їх оскарження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року по справі № 420/35487/23 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання, визнання протиправними та скасування наказу про затвердження висновку щодо оцінювання, наказу про звільнення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії Б - начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, м. Києві та міжрегіональних головних управлінь Держпродспоживслужби на державному кордоні, а також державних службовців, на яких покладено виконання обов`язків начальників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2023 році, що затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 №760-к, - в частині визначення результатів виконання завдань начальником Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 № 760-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано   наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.12.2023 № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

У зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та в доповнення до наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », Держпродспоживслужбою видано наказ від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 », який вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні 11.03.2024 року.

Позивач вважає, що оскільки даний наказ виданий на підставі скасованого рішенням суду від 07.02.2024 року наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та є похідним від нього, а тому, з урахуванням встановленого судом факту незаконного звільнення позивача, також є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі та на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року скасовано, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі № 420/35487/23 залишено в силі.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до преамбули  Закону України «Про державну службу»  (далі -  Закон № 889), зазначений  закон  визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

В розумінні  статті 1 Закону № 889  державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій,  проектів законів  та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до пункту 10 частини 1  статті 7 Закон № 889, державний службовець має право на оскарження в установленому  законом  порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.

За положенням пункту 3 частини 1  статті 87 цього Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2  ст. 63 Закону №889-VIII, з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний, зокрема, забезпечувати прозорість та об`єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

За приписами  статті 44 Закону №889, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення.

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої  статті 87 цього Закону  та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному  статтею 11 цього Закону.

Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.

Державні службовці, які отримали відмінні оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, підлягають преміюванню відповідно до цього  Закону.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник державної служби в апараті органу законодавчої та судової влади може проводити оцінювання результатів службової діяльності державних службовців з урахуванням особливостей проходження державної служби в апараті таких органів.

Порядок № 640 визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі також - оцінювання). Дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій А, Б і В (пункт 1 Порядку № 640).

Згідно із пунктами 2, 3 та 7 Порядку № 640 метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри.

Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

За положенням пункту 9 Порядку № 640, оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Відповідно до пунктів 36 - 41 вказаного Порядку у разі виконання державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», обов`язків за іншою посадою державної служби (за наявності розпорядчого акта про покладення виконання обов`язків або за розподілом обов`язків) визначення результатів виконання завдань здійснюється з урахуванням положень пункту 8 цього Порядку керівником вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду.

У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.

Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 9 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. Державний службовець заповнює зазначену форму у відповідній частині і передає її безпосередньому керівникові в електронній формі.

У разі тимчасової відсутності державного службовця або ненадання ним зазначеної форми, заповненої у відповідній частині, такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.

Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі відповідно до абзацу першого пункту 9-1 цього Порядку (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період та визначаються потреби у професійному навчанні (крім випадку, коли державному службовцю виставлено негативну оцінку). Потреби у професійному навчанні визначаються у вигляді професійних компетентностей, які необхідно набути або вдосконалити державному службовцю.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 9 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування. Безпосередній керівник разом з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 5.

Безпосередній керівник забезпечує ознайомлення державного службовця з результатами виконання завдань.

Визначені потреби у професійному навчанні зазначаються державним службовцем в індивідуальній програмі, яка складається відповідно до пункту 12-1 цього Порядку за формою згідно з додатком 8.

Служба управління персоналом узагальнює результати виконання завдань державними службовцями.

Якщо за підсумками визначення результатів виконання завдань державному службовцю виставлена негативна оцінка, служба управління персоналом інформує про це суб`єкта призначення та передає йому матеріали оцінювання такого державного службовця (завдання і ключові показники, письмовий звіт (у разі подання), заповнену форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 9, зауваження державного службовця щодо оцінювання результатів його службової діяльності (у разі подання).

Для встановлення обґрунтованості виставлення державному службовцю негативної оцінки суб`єкт призначення вивчає матеріали оцінювання і в разі необхідності заслуховує пояснення відповідного державного службовця та/або його безпосереднього керівника.

У разі необґрунтованості негативної оцінки, виставленої державному службовцю, суб`єкт призначення зазначає про це (з відповідним обґрунтуванням) у формі згідно з додатком 9.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 6 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», не підлягає оцінюванню, а також у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 40-1 цього Порядку, висновок не затверджується. У такому разі процедура оцінювання результатів службової діяльності відповідного державного службовця припиняється. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з негодою ОСОБА_1 з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Судом встановлено, що 12.12.2023 року Держпродспоживслужбою прийнято наказ № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого наказано звільнити в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, ОСОБА_1 з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Підстава: наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 № 760-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2023 році».

У зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та в доповнення до наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », Держпродспоживслужбою видано наказ від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 », який вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні 11.03.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року по справі № 420/35487/23 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання, визнання протиправними та скасування наказу про затвердження висновку щодо оцінювання, наказу про звільнення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів Держпродспоживслужби, які займають посади державної служби категорії Б - начальників головних управлінь Держпродспоживслужби в областях, м. Києві та міжрегіональних головних управлінь Держпродспоживслужби на державному кордоні, а також державних службовців, на яких покладено виконання обов`язків начальників територіальних органів Держпродспоживслужби у 2023 році, що затверджений наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 №760-к, - в частині визначення результатів виконання завдань начальником Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 № 760-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано   наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.12.2023 № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року скасовано, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі № 420/35487/23 залишено в силі.

В цій справі, суд дійшов висновку, що висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеного частиною другою статті 2 КАС України, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки, як було встановлено судом в межах справи № 420/35487/23, висновок з негативною оцінкою щодо результатів оцінювання службової діяльності начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, то накази Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 05.12.2023 №760-к та від 12.12.2023 №781-к, які є похідними від висновку оцінювання, також підлягають скасуванню, оскільки такі накази видано саме та виключно у зв`язку з негативним висновком за результатами оцінювання, протиправність якого було встановлено та обґрунтовано вище. 

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини щодо незаконності наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 N 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 » встановлені рішенням суду у справі № 420/35487/23 та є такими, що не підлягають доказуванню в цій справі.

Як вбачається з оскаржуваного наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 », він був прийнятий у зв`язку із закінченням тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 та в доповнення до наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ є похідним від наказу Держпродспоживслужби від 12.12.2023 року № 781-к «Про звільнення ОСОБА_1 », тому з аналогічних підстав як похідний підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 2  ст.77 КАС України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності власного рішення - наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яке (який) є предметом оскарження у даній справі.

Частиною першою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

Згідно з положеннями   статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року в справі № 0840/3202/18 Суд зазначив, що ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №540/3994/20, від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17, від 20 січня 2021 року справа №640/18679/18.

Суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача та третьої особи про неможливість поновлення позивача на попередній роботі, оскільки змінились вимоги до посади, яку займав позивач, з огляду на таке.

Судом встановлено, Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та захисту споживачів від 25.12.2024 Nє 889 затверджене нове Положення про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі - Положення Nє 889). Наведеним Положенням Nє889 змінюються посадові обов?язки за посадою начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Згідно п.11. Положення Nє889 ПМГУ очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держпродспоживслужби відповідно до законодавства про державну службу. Начальник ПМГУ за посадою виконує повноваження головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора ПМГУ, має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, вільно володіє державною мовою, а також відповідає вимогам Закону України «Про державну службу».

Отже, з наведеного вбачається, що відповідно до п. 11 Положення Nє889 з 25.12.2024р. начальник ПМГУ за посадою є головним державним інспектором та головним державним ветеринарним інспектором ПМГУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров?я та благополуччя тварин» (далі за текстом - Закон 2042) державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.

Представник третьої особи в ході розгляду справи повідомив про відсутність відповідної освіти у позивача, про що позивачем не заперечувалось.

Разом з тим, суд звертає увагу, що на момент звільнення позивача не існувало вищезазначених вимог до особи, що може обіймати цю посаду.

Суд звертає увагу, що поновлення на посаді відбувається з дати фактичного незаконного звільнення - 12.03.2024, а не з дати прии?няття рішення суду у ціи? справі.

У тои? же час, нове положення про Південне міжрегіональне головне управління Державноі? служби Украі?ни з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні затверджено після незаконного звільнення позивача - 25.12.2024.

Посилання третьоі? особи на практику Верховного суду у справах N802/3673/15-а та N817/860/16 є нерелевантним, оскільки, висновки в цих справах зроблені з приводу відсутності попередньої посади.

Отже, враховуючи сформовану Верховним Судом правову позицію стосовно необхідності поновлення працівника саме на тій посаді, з якої його звільнили, зважаючи на те, що звільнення позивача відбулось із порушенням процедури звільнення, позивач в силу вимог частини першої  статті 235 Кодексу законів про працю України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме: на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Крім того, суд зазначає, що у пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Суд зауважує, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 » датою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні  є 11.03.2024 року.

Виходячи з цього, 11.03.2024 року був останнім оплачуваним робочим днем позивача, а з 12.03.2024  року розпочався час його вимушеного прогулу.

Таким чином позивач підлягає поновленню на попередній посаді з 12.03.2024 року.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За приписами ч.2   ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 р. (справа № 21-395а13) зазначив, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.п. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок № 100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи наявна довідка, Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні згідно якої середньоденна заробітна плата становить 2296,36 грн, яку суд використовує для обрахунку.

Період вимушеного прогулу з 12.03.2024 року по 01.07.2025 року (день ухвалення судового рішення) складає 341 робочих днів (робочі днів в 2024 році: в березні - 14, в квітні - 22, в травні - 23, в червні – 20, в липні  - 23, в серпні– 22, у вересні - 21, в жовтні - 23, в листопаді - 21, в грудні - 22; робочі днів в 2025 році: в січні - 23, в лютому - 20, в березні - 21, в квітні - 22, в травні  – 22, в червні – 21, в липні - 1).

Сума заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 783058,76 грн (2296,36 грн х  341 днів = 783058,76 грн).

Тому, зважаючи на наведені розрахунки, суд вважає за необхідне стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 783058,76 грн за час вимушеного прогулу.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача 2 та представника третьої особи про необхідність зменшення суми середнього заробітку на суму доходу триманого позивачем за новим місцем роботи, зважаючи на наступне.

Вирішуючи питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень  статті 235 КЗпП України  (чи треба зменшувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму іншого доходу, зокрема, суму вихідної допомоги, допомоги по безробіттю) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №     826/808/16 наголосила, що за змістом частини другої  статті 235 КЗпП України  при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 29.10.2020 у справі № 826/676/16, від 21.01.2021 у справі № 2а-3490/10/1870, від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14, від 20.09.2023 у справі № 757/8304/22 та інших.

Стаття 235 КЗпП України  не передбачає підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може бути зменшена. Доводи про те,, що позивач був працевлаштований та отримував заробітну плату, як підставу для зменшення суми середнього заробітку, могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, доводи представника відповідача 2 та представника третьої особи про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму доходу, отриманого за новим місцем роботи  є помилковими, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за певних обставин.

Аналогічні за змістом висновки про те, що отримання особою іншого доходу, у тому числі за новим місцем роботи, не має значення для цілей обчислення розміру середнього заробітку за правилами  статті 235 КЗпП України  (не є підставою для його зменшення) викладено також у постанові Верховного Суду від 12.04.2024 року у справі № 580/3955/22.

Приписами ст. 235 КЗпП України  обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини першої  статті 371 КАС України  негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Обов`язковість рішень суду віднесена      Конституцією України     до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до  закону  підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі та виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі та виплатити зазначену заробітну плату виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року.

Також суд дійшов висновку про наявність підстав допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 49371,74 грн.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774),  Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (вул. Маршала Говорова, 7, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 44068843), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року № 184-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року.

Стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2024 року по 01.07.2025 року в сумі 783058 (сімсот вісімдесят три тисяч п`ятдесят вісім) грн 76 коп з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити   негайне виконання рішення суду в частині   поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу   в межах суми стягнення за один   місяць у розмірі 49371 (сорок девять тисяч триста сімдесят одна) грн 74 коп з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.07.2025 року.

Суддя                                                                                                                                     Г. В. Лебедєва