Справа № 464/1239/25

пр.№ 2/464/1066/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025                                                                                        м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в  складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТОВ «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №101955641 від 19.04.2023 у розмірі 29 330,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101955641, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн. та зобов`язався сплачувати проценти за його користування, інші платежі та можливі штрафні санкції, передбачені договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, проте останній, в свою чергу, взяті на себе зобов`язання не виконав. 29.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29.08.2023, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги за кредитним договором №101955641 від 19.04.2023. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Кредит-Капітал» у розмірі 29 330,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. – сума кредиту, 21 000,00 грн. – сума відсотків, 1 330,00 грн. – комісія, яка підлягає стягненню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу – за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровував.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

19.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №101955641, шляхом підписання такого позичальником електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором U10018, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

       Умовами договору визначено строк кредитування – 105 днів з 19.04.2023 (дата надання кредиту), комісію за надання кредиту у розмірі 1 330,00 грн., що нараховується одноразово в момент видачі кредиту, а також порядок сплати та розмір процентів, а саме: тип процентної ставки – фіксована, протягом пільгового періоду (15 днів з дати видачі кредиту) у розмірі 2,00% від фактичного залишку кредиту, протягом поточного періоду (90 днів за днем завершення пільгового періоду) у розмірі 3,00% від фактичного залишку кредиту (п. п. 1.3, 1.5, 2.2 договору).

       Пунктом 2.1 договору встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

       Як вбачається з копії платіжного доручення №63196534 від 19.04.2023, ТОВ «Мілоан» через банківську установу Приватбанк здійснив переказ грошових коштів (кредиту) у розмірі 7 000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконано зобов`язання за укладеним 19.04.2023 з ОСОБА_1 договором №101955641, шляхом надання йому кредиту в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Разом з тим, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, що згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан», станом на 02.08.2023 становить 29 330,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. – сума кредиту, 21 000,00 грн. – сума відсотків, 1 330,00 грн. – комісія.

29.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, за умовами якого, а також згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 29.08.2023, платіжною інструкцією від 29.08.2023, витягом з реєстру боржників, ТОВ «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором №101955641 від 19.04.2023, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму заборгованості, що становить 29 330,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. – сума кредиту, 21 000,00 грн. – сума відсотків, 1 330,00 грн. – комісія.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, з урахуванням презумпції правомірності правочину, зважаючи на те, що доказів на спростовання факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, що передбачені цим договором, а також належного виконання ним своїх зобов`язань, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101955641 від 19.04.2023 у розмірі 29 330,00 грн. є обґрунтованими та підставними, у зв`язку із чим позов слід задовольнити.

Окрім цього, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101955641 від 19.04.2023 у розмірі 29 330 (двадцять дев`ять тисяч триста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча                                                                                                Сабара Л.В.