ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

03 липня 2025 року  м. ОдесаСправа № 916/939/15-г

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025, прийняте суддею Найфлейшем В.Д., м. Одеса, повний текст складено 23.05.2025,

у справі №916/939/15-г

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/939/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К".

13.01.2020 до суду першої інстанції від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича в межах справи про банкрутство №916/939/15-г надійшла заява (вх.№117/20 від 13.01.2020) про стягнення з Фермерського господарства "Агрохолдинг 2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" відшкодування вартості обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць у сумі 18048887,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2020 прийнято вищенаведену заяву (вх.№117/20 від 13.01.2020) до розгляду в межах справи №916/939/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г (суддя Найфлейш В.Д.) частково задоволено позов арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича про відшкодування вартості майна (вх.№117/20 від 13.01.2020); стягнуто з Фермерського господарства "Агрохолдинг 2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" відшкодування вартості обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць у сумі 1572261,82 грн та судовий збір у сумі      4204 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г змінити та прийняти нове рішення, яким стягнути з Фермерського господарства "Агрохолдинг 2007" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" 18048887,20 грн відшкодування вартості майна у кількості 267 одиниць.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів зазначеної справи з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали справи №916/939/15-г в частині, яка стосується розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича про відшкодування вартості майна (вх.№117/20 від 13.01.2020).

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Звернення ліквідатора до особи, яка набула майно боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства, що встановлено судовим рішенням у справі про банкрутство, є за своєю правовою природою правовим наслідком недійсності правочину та вимогою про спростування майнових дій боржника з передачі майна іншій особі, заявленою в процедурі банкрутства. Тому відповідна заява підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Об`єктом справляння судового збору є заява, як єдиний документ, поданий у справу про банкрутство з певними вимогами (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №915/441/18, від 25.11.2020 у справі №905/1834/18 (905/132/20) та від 16.07.2021 у справі №923/278/17).

Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становив 2102 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Відтак при зверненні з заявою (вх.№117/20 від 13.01.2020) про спростування майнових дій боржника в межах справи про банкрутство №916/939/15-г ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражний керуючий Бєлоусов Ігор Валентинович повинен був сплатити судовий збір, який становив 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 4204 грн (2102 грн х 2 = 4204 грн).

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г складає 6306 грн – 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви про спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому апеляційний господарський суд вбачає, що апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".

За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича з вищенаведеною апеляційною скаргою у цій справі.

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5044,80 грн (розраховано наступним чином: 6306 грн х 0,8 = 5044,80 грн).

В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд вищенаведеної апеляційної скарги у справі №916/939/15-г.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, однак при цьому у прохальній частині апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати останнього, мотивоване відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" грошових коштів.

За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

З системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи – юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених зазначеним пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору.

Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, відмовити.

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/939/15-г залишити без руху.

Встановити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" – арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                 С.В. Таран

Суддя                                                                                                     О.Ю. Аленін

Суддя                                                                                                     Л.В. Поліщук