Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5865/25

Номер провадження 1-кс/711/1520/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року                                                                        м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань -                 ОСОБА_2

прокурора -                                 ОСОБА_3

підозрюваного -                         ОСОБА_4

захисника -                                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250360000651 від 28.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тальне Черкаської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який є особою з інвалідністю третьої групи, одруженого, працюючого сторожем та двірником ДНЗ «Сонечко», раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250360000651 від 28.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250360000651 від 28.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 369 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 години 24 хвилин 25 червня 2025 року, вступив в злочинну змову з невстановленою особою, щодо сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, згідно з якою ОСОБА_4 , мав виконувати роль водія та доставляти осіб, бажаючих незаконно перетнути державний кордон України, в прикордонну зону, з метою подальшого пішого переходу останніх, поза пунктами пропуску до іншої країни.

Так, ОСОБА_4 , усупереч Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Указам Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 та № 451/2023 від 26.07.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024 та № 469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, діючи за попередньою змовою спільно з невстановленою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення особи через державний кордон України, розуміючи порядок перетину державного кордону України, вчинив активні дії, направлені на сприяння незаконному переправлянню військовозобов`язаному громадянину ОСОБА_7 , через державний кордон України, шляхом надання останньому порад та вказівок за наступних обставин.

В період часу з початку травня 2025 року по 21.06.2025 ОСОБА_4 , під час особистих зустрічей та телефонних дзвінків з ОСОБА_7 , які відбувались в м. Звенигородка Черкаської області, вказував останньому механізм виїзду за кордон шляхом незаконного перетину кордону поза пунктами пропуску, надававши при цьому поради та вказівки щодо такого перетину. Після роз`яснення даного механізму ОСОБА_4 , з корисливих мотивів висунув ОСОБА_7 вказівку надання неправомірної вигоди в розмірі 6000 доларів США за надання таких послуг.

21.06.2025 близько 11 год. 25 хв. в ході зустрічі, яка відбулась у м. Тальне Черкаської області, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою спільно з невстановленою особою, погодивши з останньою кандидатуру ОСОБА_7 , як особи, яка бажає незаконно перетнути кордон, консультував останнього щодо способу перетину державного кордону України, зокрема надавши роз`яснення щодо маршрутів переходу, надавав поради, а також зазначив, які особисті речі необхідно буде взяти з собою.

Так, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, за попередньою змовою спільно з невстановленою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе, 25.06.2025 о 11 год. 24 хв. зустрівся з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, за адресою: Черкаська обл., м. Звенигородка, просп. Шевченка, 48. В ході вказаної зустрічі ОСОБА_4 , одержав від ОСОБА_7 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди – 6000 (шість тисяч) доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 25 червня 2025 року становить 250 754 грн. 40 коп. (двісті п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 40 копійок), за сприяння незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, відразу після чого, ОСОБА_4 затриманий у порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 6 000 доларів США вилучені.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто - сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон України, порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

26.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в сприянні незаконному переправленню особи через державний кордон України, порадами, вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно ст. 12 КК України злочини за ч. 3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому слідчий вказує, що з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його особу та інші обставини, існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також вчинити новий злочин.

Так, необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:

1. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , зумовлені тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо його винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.

За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов`язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи заборону його дій, резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

2. Підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні.

У разі, якщо ОСОБА_4 , під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, матиме можливість здійснити дистанційний вхід до мобільного пристрою, яким користувався під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та знищити наявну на ньому інформацію, у зв`язку з чим, існує нагальна потреба у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на :

* свідків – понятих, які були присутні під час проведення обшуку та затримання останнього, а також осіб, які були присутніми під час його проведення;

* свідка – ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів та якому відомі обставини вчинення вказаного злочину, у зв`язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може на нього незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об`єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

3. Перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення. Це мотивується тим, що 30.05.2025 ОСОБА_4 , уже затримувався працівниками Державної прикордонної служби України в с. Доманівка, поруч з державним кордоном. Окрім ОСОБА_4 в автомобілі було ще 3 чоловіки та одна жінка, які під час опитування повідомили, що хотіли перетнути кордон з республікою білорусь, при цьому вказали, що попередньо за переправлення заплатили грошові кошти. Однак після даних подій ОСОБА_4 , покарання не поніс. Даний факт, з врахуванням вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення, за яке 26.06.2025 останньому повідомлено про підозру, свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, в разі перебування на волі.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з утриманням у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», та в разі визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави просив покласти процесуальні обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; заборонити спілкування із свідками у кримінальному провадженні, в тому числі, з ОСОБА_7 ; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задоволити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Крім того зазначила, що підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказаний ризик є досить реальним, зважаючи на обставини вчинення злочину, які інкриміновані йому в провину. Знищити, спотворити чи приховати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування та необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових) дій. Також, перебуваючи на волі останній особисто чи через третіх осіб, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_7 . Крім того, слід враховувати, що ОСОБА_4 раніше затримувався працівниками прикордонної служби неподалік державного кордону та в його автомобілі перебували особи, які мали намір перетнути державний кордон України незаконним шляхом. При цьому вказані особи зазначили, що за незаконний перетин кордону попередньо сплатили грошові кошти. Враховуючи викладене, та характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється. Зазначене вказує, що така його протиправна діяльність може мати системний характер з метою отримання прибутку. На підставі викладеного, прокурор вважала, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам та відповідатиме меті кримінального провадження. У разі визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави прокурор вважала за необхідне покласти на підозрюваного процесуальні обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність і відсутність ризиків, зазначених у клопотанні. Зокрема зазначила, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження обґрунтованості підозри пред`явленої ОСОБА_4 . Також, зазначені у клопотанні ризики є неконкретизованими та надуманими стороною обвинувачення. ЇЇ підзахисний одружений, є особою з інвалідністю третьої групи, має постійне місце проживання та роботи, за якими позитивно характеризується, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків. Він не має наміру та підстав для переховування. Вплив на свідка неможливий, оскільки він проживає в іншому населеному пункті. Інші ризики, які вказує прокурор, на її переконання носять лише формальний характер та нічим не підтверджені. Просила врахувати, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має хронічні захворювання та потребує постійного прийому ліків, що неможливо в умовах перебування у слідчому ізоляторі. Прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 . Просила відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати житло у нічний час. В разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, просила визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, враховуючи незначний дохід ОСОБА_4 .

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, заперечував проти задоволення клопотання слідчого, вказуючи на необґрунтованості пред`явленої йому підозри. Просив рахувати наявність у нього міцних соціальних зв`язків, його стан здоров`я та необхідність приймати ліки. Просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати житло у нічний час.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250360000651 від 28.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

25.06.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 26.05.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в сприянні незаконному переправленню особи через державний кордон України, порадами, вказівками, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: заявою ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколами проведених обшуків; іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то підозрюваний та його захисник дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі досудового розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним, зважаючи на початкову стадію досудового розслідування. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_4 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_4 в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , ризик незаконного перетину державного кордону України підозрюваним виглядає досить реальним.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та роботи, одружений, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, вказані захисником характеризуючі дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_4 від слідства та суду.

Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування знаходиться на початковій стадії та органом досудового розслідування ще не досліджено документи та відомості, що мають значення для даного кримінального провадження, що потребує отримання тимчасового доступу до речей та документів та проведення ряду слідчих дій. А тому підозрюваний, перебуваючи на волі може вчиняти дії щодо знищення, приховання чи спотворення таких речей, документів та відомостей, зокрема через віддалений доступ до вилученого мобільного телефону знищити переписку з іншими особами щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

Крім того слідчий суддя враховує, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування ще не встановлено повне коло осіб, які можуть бути причетними до встановлених слідством подій в даному кримінальному провадженні, а тому підозрюваний, перебуваючи на волі особисто чи через третіх осіб, зможе впливати на осіб, які можуть набути статусу свідків у даному кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику ймовірного впливу на свідків, зокрема заявника ОСОБА_7 .

Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_4 підозрюється, оскільки з урахуванням інкримінованих йому дій, вказана незаконна діяльність могла мати систематичний характер та бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваним, що в сукупності може спонукати його до продовження вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення чи вчинення іншого та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу. Крім того, на вказаний ризик вказує те, що ОСОБА_4 затримувався працівниками Державної прикордонної служби України, та в його автомобілі перебували особи, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, що підтверджується вимогою на особою.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є тяжким, корупційним злочином та має підвищену суспільну небезпеку, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, на думку слідчого судді не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховування від слідства та суду, знищення, приховання чи спотворення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, спілкуванню підозрюваного зі свідком у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчинених кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема щодо наявності міцних соціальних зв`язків, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Оцінюючи твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 та необхідність отримання ним медичної допомоги за межами ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваного на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження.

Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов`язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув`язнення.

Стороною захисту надано медичну документацію про проходження підозрюваним значної кількості медичних обстежень та наявність у ОСОБА_4 ряду хронічних захворювань. В той же час, доказів про необхідність проходження ОСОБА_4 лікування на даний час не надано, як і доказів неможливості отримання підозрюваним належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з огляду на перебування останнього під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2025 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3028 грн.

Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею враховано матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_4 та наявність у нього рухомого - автомобіля Chevrolet Evanda, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується долученими до клопотання документами.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 25.06.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.06.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 23.08.2025 включно..

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250360000651 від 28.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України – задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 23.08.2025 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання – 25.06.2025.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) – 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12025250360000651, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2025.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися із м. Тальне Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідком ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за його участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд за кордон України;

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.08.2025 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 23 серпня 2025 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1